Останній тиждень все наводив довідки про клювання судака на різних водоймах. Ну коли, як не навесні його ловити? І розкльовувався начебто, стерво. Дивишся, там-сям у соцмережах козиряють фотками друзі з пристойними судаками. Час судача, як ніяк! У деяких рибалок є чудова можливість ловити навесні не тільки щуку, а й судака, який буквально відразу після сходження льоду починає виявляти інтерес до наших приманок. Одним з найзручніших і відвідуваних спінінгістами місць є греблі великих ставків і водосховищ.
Полювання за судаком з бетонних плит багато в чому різнопланове і навіть специфічне, хоча на перший погляд, може здатися простим і однотипним. Одним з тих варіантів розвитку подій, який часто недосвідченого судачатника збентежує, а тим часом вельми традиційний для квітня і травня, є активність хижака безпосередньо біля плит греблі. Я вже неодноразово був свідком, як колеги натхненно і наполегливо закидали свої приманки кудись подалі (і це у них виходило), задовольняючись лише рідкісними клюваннями на викиді, при цьому все найцікавіше відбувалося буквально за десять метрів від урізу води, де закінчувалося бетон. Отже, перша необхідна умова – наявність судака біля греблі. З практики відомо, що найімовірнішим місцем клювання буде межа бетонних плит та ґрунту. Тут, мабуть, для судака умови найкомфортніші, раз він вже наважився так близько підійти до берега. Щоб дізнатися, чи є тут судак, треба взяти і половити коротко.
Однією з головних помилок, яку мені неодноразово доводилося спостерігати і спочатку самому робити, була надмірна приманка та важка джига. Незважаючи на те, що судак загалом відомий шанувальник «дорослих» джиг і різких проводок, з першим весняним потеплінням, і особливо при лові біля плит, це не так. В даному випадку майже завжди потрібні скромніші завантаження та приманки. Звичайно, завжди є ймовірність «перетончити», і це також мінус. Занадто легка джига не лише помітно скоротить темп риболовлі, а й, швидше за все, зменшить кількість клювань. Я схиляюся до думки, що одним із головних факторів, що сприяють атаці судака, є звук від удару свинцю або вольфраму об бетон.
Якщо глибина на урізі плит не перевищує чотирьох метрів, то оптимальними вважаю джиги 4-8 гр. Більш ефективні, звичайно, шарнірні монтажі, що дають помітно більше свободи приманці і дозволяють силікону займати близьке до вертикального положення при джизі, що вже впала на дно. Проведення при лові біля краю плит і на них самих багато в чому може бути універсальним, незважаючи на те, що приманки використовуються різні. Оскільки стукіт джиги про тверду поверхню дуже судаком поважаємо, то це і слід ставити на чільне місце анімації. Я вже кілька сезонів практикую чергування серії підкидів (3-4) приманки з наступною паузою протягом кількох секунд. І це зазвичай працює безвідмовно. Серед приманок відзначив би, перш за все, силіконових складів і раків, які при лові біля гребель часто перевершують традиційні твістери та віброхвости. Причина, можливо, якраз у тому, що на вертикальній складовій проводці злаки та раки розкривають себе повною мірою, тоді як твістерам та віброхвостам потрібна горизонтальна траєкторія.
Серед моїх судачьих лідерів для лову з дамб значаться Bait Breath Fish Tail Shad, Virtual Craw, Rush Craw, Sl-Remix Chiby. З оптимальним розміром силікону так само все досить однозначно – 2,5-3 дюйми. Оскільки впритул до дамб підходять судаки найчастіше до кілограма вагою, то надто великий видобуток їх може й не зацікавити. А ще у квітні біля плит, якщо й збирається кормова риба, то зовсім невелика, тому на її тлі об'ємний силікон виглядає дуже неприродно. Якщо рибалка передбачає використання джиг до 8 гр, а найчастіше і того менше, занадто потужний спінінг зовсім недоречний. Впевнений, що вудки з тестом до 12 або 15 гр більш ніж достатньо. Віддаю перевагу вудлища довше (від 2,3 метра), які при лові на плитах допомагають уникнути помітної кількості зачепів, а також забезпечують потрібну зараз вертикальну складову проводки. Якщо взяти шнур #0.6 (наприклад, Intech Exceed PEX8, All Range X4) та флюорокарбоновий повідець 0,22-0,25 мм Intech Shock Leader, то можна себе впевнено почувати практично у будь-якій ситуації. Зазвичай пошук судака і взагалі тактика риболовлі полягають у методичному облові придамбових ділянок. Місцевість можна сприймати як цілком однаковою, але якщо придивитися, майже завжди є можливість знайти якусь аномалію під водою або щось незвичайне на самій греблі. З візуальних орієнтирів, які часом здатні перетворити рибалку з безкльової на запам'ятовувану на все життя, можу назвати повороти дамб, виступи бетону, місця, де плити помітно зруйнувалися. Цілком можливо, такі отвори в бетоні є і під водою, а це судак рідко пропускає.
Судачьих ставків-охолоджувачів, та й просто водойм, де з першим весняним потеплінням можна спіймати судака з греблі, не так і багато. На щастя, успішна судакова рибалка цілком можлива і там, де бетонної основи близько не було, f береги звичайні, порослі травою і кущами. Помічено, що на таких водоймах ікластий цілий рік дотримується приблизно одних і тих самих місць проживання, проте це ще зовсім не гарантія успішної риболовлі. За квітневим судаком з берега ми зазвичай вирушаємо на ставки та водосховища, де такий лов дозволений. На жаль, на річках здебільшого навіть середнього судака зловити проблематично. Нерідко на судаковій рибалці ключову роль грає дальність закидання, адже дуже часто локальний приямок, коряжка або брівка, як на зло, розташовуються на пристойному віддаленні від берега. Однак тут можна потрапити і до пастки. Перш ніж з перших хвилин лову намагатися закинути за горизонт, однозначно слід перевірити довколишні ділянки щодо наявності аномалій дна і самого ікластого. Сам я вже неодноразово ловив себе на думці, що даремно виконую далекі закидання, судак є і набагато ближче. Як визначити ці локальні аномалії?
Поки не придумано нічого більш надійного і простого, ніж напередодні риболовлі розпитати знайомих про найбільш уловисті ділянки і точки цікавої для водойми. Якщо ж допомоги від друзів немає, і взагалі з цієї водоймища інформація відсутня, уловисті місця доводиться шукати самостійно. Але що ж це за місця? Найцікавішими за квітневим судаком я вважаю таке: 1. Локальне підйом дна хоча б на півметра, порівняно з рештою рельєфу. 2. Гілка, пень або розлогий затоплений корч серед чистого дна. 3. Великий коряжник на глибині, не меншій, ніж фонова глибина водойми. 4. Пляма черепашки посеред мулистого та будь-якого іншого грунту. 5. Водоскид та йому подібні конструкції, де забезпечується рух води.
Звичайно, кожна конкретна точка вимагає свого підходу, проте стосовно розміру приманок для квітневого судака в першому наближенні принцип підбору можна сформулювати так: чим менше водоймище, тим потрібна дрібніша приманка. Зрозуміло, що така закономірність досить перебільшена, але у багатьох ситуаціях вона працює. Особисто я здебільшого схиляюся до використання дрібного та середнього силікону, який, на мій погляд, підходить найкраще на роль приманки-«розвідника». А ще невеликий силікон далі летить, що для берегової риболовлі не остання справа. Поки не знайшов скупчення судака, дотримуюся класичних міркувань – використовую твістери та віброхвости, найнадійнішими з яких вважаю Curly Grub, Bugsy, Turborib, Slim Shad, OneUp Shad. А ось коли місце знайдено і судак себе вже виявив, але виникає відчуття, що хижак перебирає, я пускаю в хід силіконових раків чи слагів. Перші не такі стабільні приманки, як нам хотілося б, проте іноді вони, що називається, «вистрілюють». Я вже мав чудовий досвід з Rush Craw, Sl-Remix, Sl-Remix Chiby та деякими іншими їстівними імітаціями ракоподібних. А ось злаки надійніші за квітнево-травневим судаком, хоча так само панацеєю від безкльвів не є. Fish Tail та його аналог з п'ятою – Fish Tail Shad – мої давні улюбленці. Let's go на водойму!