Вже й грудня дочекалися. Спінінговий лов у цей період зазвичай набуває рис статичності, рівноваги і навіть деякої прогнозованості. Але це зовсім не означає, що зловити хижака стало набагато складніше. Просто все змінилося, і треба пристосуватися. Для мене початок зими, крім іншого, є час, коли я ловлю і окуня, і щуку фактично на тих самих місцях і на однакові снасті. Смію стверджувати, що одночасно ловити щуку з окунем цілком реально та ефективно. З розгляду, швидше за все, випадуть трофейні зубасті та дрібні окуньки, стиль життя та звички яких багато в чому різняться. Але що вдієш! Напрацювання та думки про те, як одночасно знаходити спільну мову зі щукою та окунем, виношу на суд колег.
Теоретично. Обґрунтувати сумісність лову щуки та окуня допомагає та обставина, що з наближенням зими обидва ці хижаки (а іноді й судак третім виявляється) місцями своєї стоянки та полювання обирають приблизно одні й ті ж перспективні ділянки. Ну, яка риба не шанує яму чи коряжник? Тоді як конкуренція? А уживаються поблизу не дуже приміряні конкуренти ще й тому, що, з одного боку, мають порівняні між собою розміри (не можуть один одного з'їсти), а з іншого – все одно тримаються на певній дистанції, яка, мабуть, за мірками підводного світу, достатня для співіснування обох видів. Мені неодноразово зустрічалися ями та приямки, де біля одного краю поглиблення ловилися непогані окуні, а буквально за п'ять-сім метрів (інший край) – щука. При цьому і ті, й інші траплялися на ту саму снасть. Спостереження в зимовому спінінгу свідчать, що з серйозним похолоданням води процеси життєдіяльності хижака та сприйняття ним навколишнього світу різко сповільнюються. Це, звичайно, зовсім не означає, що харчуватися риби припиняють, просто роблять це набагато стриманіше, вибірково і не в таких кількостях, як раніше. Не можна не відзначити і те, що ближче до зими як щуча, так і окунева популяції збираються більш концентровано на певних ділянках, а не розосереджуються акваторією, як це було влітку і в першій половині осені. Навіть щука при її не стадному характері поведінки на деяких локальних точках стоїть масово. Не впевнений, що існують такі собі змішані зграї щуки і окуня, але в моїй практиці траплялося, коли буквально на кожному наступному закиданні приблизно в те саме місце клювала то зубаста, то великий смугастий.
Хижак із настанням зими концентрується поблизу своїх зимових місць. Для рибалки це «плюс», тому що при вдумливому підході та деякому знанні місцевості рибу знайти стає простіше. Майже очевидно: в холодний час і щука, і окунь (а також деякі інші види) тяжіють до ям та їх околиць. А ще в цей час вищі шанси потрапити на справжнє скупчення хижака навіть на тих водоймах, де риби не так уже й багато. Мінуси? Очевидно, якщо десь густо, то десь і порожньо. Загалом більше залишається безрибних точок, на яких ще недавно вдавалося спіймати «чергову» рибку або хоча б заробити клювання. Все це означає те, що закидання «на удачу», які влітку мали якийсь сенс, зараз краще взагалі виключити. Зовсім не факт, що на рибному місці наша приманка і дії мають успіх у хижаком, на порожній ділянці і зовсім будь-який сенс втрачається. У першій половині зими риба переміщається щонайменше, оскільки підводним мешканцям нині більше важливий спокій і мінімум витрат енергії. Втім, логіка трапляється, наприклад, після браконьєрів, різкої зміни рівня води, змін у погоді або рибальського пресингу. Загалом, я ніколи не маю ілюзій і далеких планів, знаходячи уловисте місце.
Насправді. Багато в чому підкоряючись теорії виглядають наші практичні відносини із спільним ловом щуки та окуня. Виходячи зі своїх рибальських доробок, представлю перелік (неповний) варіантів «ідеального» місця. Тобто того, де напевно перебуватиме і окунь, і щука, чи хоча б хтось один із них. Отже, ідеальне місце може бути наступним: – яма та прилегла до неї акваторія, якщо такого поглиблення немає на відстані 1-2 км; - Наявність укриття (природного, а іноді і штучного), де риби можуть почуватися в безпеці і мати в безпосередній близькості хорошу кормову базу; - рельєф дна дуже порізаний і поруч (в межах десятків метрів) розташовані і приямки, і горби, та інші донні аномалії; – локальний коряжник з глибинами не нижчими за середні глибини водойми на відносно чистій акваторії; – межі поглиблення або руслова брівка, якщо в ямі зупинилася на зимівлю зграя кормової риби.
В цілому, як би нам не хотілося привнести оригінальність у питання розташування хижака взимку, все найцікавіше станеться напевно в районі ям. Вважається (і я з цим згоден), що більш-менш активні особини займають місце на брівках і навіть дещо осторонь глибини, пасивні ж дрімають у ямі. І теорія, і практика тут солідарні. Помічено: якщо яма незначна (до 4-5 метрів) і не велика (до 100 кв. м), можливо активного хижака зустріти на максимальній глибині. Один з можливих варіантів: в одного краю буде окунь, в іншого – щука. Якщо висловити в числах, це може виявитися, скажімо, десяток півкілограмових горбачів і 3-4 щуки. Навіть якщо половині з них буде цікава наша приманка, є надія добре порибалити. Тим більше, що таких «гібридних ям» (з окунем та щукою) можна знайти не одну. Досвід показує, що здебільшого зручне для хижака місце регулярно поповнюватиметься новими екземплярами навіть зараз, коли риба майже не переміщається. Незважаючи на зовнішню привабливість універсальної риболовлі одночасно з прицілом на щуку і окуня, насправді часто ці риби не дотримуються черги і клюють у тій послідовності, яку визначають самі. У деякі моменти розумніше перебудуватися на когось певного. Однак я не прихильник у цю пору кардинальних змін, які здатні різко зменшити ймовірність прилову. Впевнений, як щукареві виявиться в радість «горбач» за півкіло, так і окунятник не відмовиться від «зубастого бонусу» на 2-3 кг. Досить часто протягом дня один вид бере тайм-аут, тоді як другий додає активності. Загалом не ставимо хрест на одному з хижаків, якщо на початку риболовлі той себе не виявив.
До практичного боку питання віднесу те, що інформація про відсутність клювання напередодні нашого виїзду в ці місця часто нічого не означає. Я не лякаюся звісток про безкльовину. Навіть якщо перед нами не досягли успіху рибалки, яких ми вважаємо профі, а наша техніка і стиль лову схожі, завтра все може статися інакше. Не буває ще й строго однакових маршрутів навіть в одного і того ж рибалки. Користь від розвідданих товаришів (не факт, що вони повні та достовірні) може полягати в тому, що у нас з'являється можливість дещо скоригувати власну рибалку з урахуванням інформації про активність риби, вид і розмір хижака, його нинішні уподобання, характерні місця стоянки тощо. Але всьому цьому особисто я відводжу не більше ніж 30% значущості. Іншими словами: не ламаючи свого плану, вношу лише легкі поправки. Багато в чому байдужість до результатів наших знайомих по-справжньому актуальна лише для річок. Що ж до закритих водойм (стави, озера, затоки водоймищ), де часом і в грудні ще немає льоду, то тут попередня інформація дуже цінна. Саме на водоймах без течії часто має місце ситуація, коли буквально весь хижак закриває рот і взагалі не реагує на приманки або навпаки - активує, і його можна ловити більш-менш передбачувано.
Про снасті. Цілеспрямоване полювання одночасно за щукою та окунем вимагає і деякого компромісу у снастях. Як на мене, це саме той випадок, коли варто дотримуватись «серединки» між окуневою та щучою снастю. Для себе і тих умов, в яких найчастіше рибалю я (річка, ставок, водосховище, береговий лов), компроміс знайшов у наступному.