Сьогодні поставив собі за мету половити окуня на витончені вольфрамові монтажі - на мінімальні ваги. Хоча це зовсім не мета, а просто бажання. Дуже вже люблю я естетику у всьому, чого не торкаюся. Нехай вольфрам і дорогий розхідник, але в моїй коробці він завжди, адже ловити окуня на свинець, який в декілька разів більший за своїми розмірами - не дуже правильно. Останнім часом, при лові окуня, намагаюся переходити тільки на вольфрамові монтажі. Не лише через те, що це мініатюрно, інформативно та красиво, а й через екологічне питання. Вольфрам, у разі того, що ви його обірвете, для водоймища не токсичний, на відміну від свинцю.
Ввечері окуневих котлів не спостерігалося, тому я приступив до лову донного окуня. У товщі окунь клює не гірше, але його розмір значно менший за донних мешканців. Знову ж таки, можливо, позначається температурний режим води, адже вона просто горяча. Неодноразово, кожен із нас помічав, що пірнаючи, хочеться якнайшвидше повернутися на поверхню, адже температура води на поверхні і на дні в річках відрізняється через джерела і проточність. Але до кінця правди дізнатися не вийде, хоч і питання досить цікаве. Зі мною парочка коробочок Meiho - одна типова черепашка з розхідниками, інша виключно з приманками. Зважаючи на наявність рясної підводної рослинності, взяв із собою пачку Bait Breath Mosya у розмірі 1.5 дюйми. Сенс та робота цієї ракоподібної імітації іноді буває поза конкуренцією. Все через одночасно маленьке, об'ємне і широке тільце, яке при анімації не падає каменем на дно, а зависає в товщі, повільно плануючи і граючи всіма елементами. Чесно кажучи, довго не міг зрозуміти цю приманку, чому її так нахвалюють. Але спробувавши половити окуня за допомогою зависання на легких вантажках до 1.5 грам вольфраму, все стало на свої місця. З того часу, Mosya зі мною завжди. Але жоден вихід на річку не обходиться без Bait Breath Fish Tail. Народна та спортивна класика, яку шанує окунь у водоймі будь-якого типу. Комплект, як завжди згадую, мінімальний. Снасть, сумка, пара коробок. Приступаю до лову. Почати вирішив з підніжного облову прогінною імітацією малька на 1.5 г вольфраму. Скажу наперед, що така вага сьогодні виявилася поза конкуренцією. Його вистачало для далекого закидання, він не падав каменем на дно, він чудово анімувався спінінгом. Перші закидання на мілководному пляжі одразу принесли клювання окунів. Вдавалося спокушати смугастих розбійників практично на кожному закиданні, окунь прямував до урізу води і по черзі атакував монтаж. Зграї окунів пристойні, але розмір мене не балував.
Вирішив переміститися трохи вниз за течією в місце із залишками густого очерету на дні, риболовля тут може бути лише офсетні гачки. Змінюю приманку на Mosya і ловлю за допомогою тієї тактики із зависанням, яку описав вище. Клювання тут слідували в рази рідше, але розмір окуня радував. Попадалися добірні смугасті, але і нормальні також були.
У результаті, сьогодні за пару годин вечірнього часу, мені вдалося приділити увагу двом перспективним точкам. Одна з них - класичний мілководний пісочний пляж, друга - глибше місце з мулистим дном і залишками старого очерету. Відповідно, дві тактики лову. Облов чистого пісочного дна шарнірним монтажем з одинарним гачком, на якому красується Bait Breath Fish Tail, і облов більш глибокої і більш важкої ділянки з офсетним монтажем зачепами з технікою, що планує в товщі, за допомогою Bait Breath Mosya. Такі два підходи і виявилися вечірніми ключиками до мікроджигового окуня.
Повертаючись до сьогоднішнього вечірнього виходу на річку, можу відзначити, що великі екземпляри сьогодні в гості не завітали, але типові стандарти "до долоні" проявляли активність протягом усього вечора строго в прикордонній зоні густої ряски та очерету. Навіть при найменшому торканні рибою монтажу, гачок її засікав, гостроті тут точно можна позаздрити. Не гірше працював мілководний пляж, хоч і клювань на ньому було більше, але розмір риби не радував точно. Можливо, потрібно вибратися в ці ж умови на самому заході сонця - тоді і риба буде більшою. Перевірю цей момент найближчим часом. Таким чином, умови з ряскою проходити повз точно не потрібно. Варто зупинитися і виконати десяток закидів у чисті вікна або вздовж чагарників. Важливо виконати уповільнену анімацію, оскільки простір обмежений, а рибу залучити необхідно. Непогано показали себе високі підкиди практично на одному місці, ніби лов ведеться з льоду взимку. Впевнений, після кількох упіймань щодо складні умови лову стануть на першому місці. Ловити тут складніше, але у рази цікавіше.
Рибалка вдалася і видалася досить цікавою, з часткою невеликих експериментів. Всі окуні після фотосесій відпущені додому.
Найближчими днями постараюся змусити себе вийти на річку рано-вранці, перевірю, чи будуть окуні більшими в тих же місцях. Ні хвоста, ні луски.
Рубрика: Звіти про рибалку
