Хотілося б помилятися, але є підстави вважати, що сезон 19/20 підлідного лову завершено. А ось учора ще ми повноцінно рубалися на льодовій арені в рамках Відкритого Чемпіонату Харкова з лову з льоду на блешню, про яку і звітую. Тим більше, що цей турнір для нашої команди і навіть частково для всієї Харківської блешні став у певному сенсі знаковим. А річ у тому, що вперше за всю історію проведення чемпіонатів та кубків Харківської області виграла його місцева команда, а не гості з Дніпра, Донецька чи Запоріжжя. Що ж, фундамент майбутніх перемог (я сподіваюся) закладено, і цією командою стала «FishingStock Team».
Не важко уявити, як цієї зими важко було знайти лід, тому щойно з'явилася більш-менш тверда вода, наша федерація (ФРСХО) опублікувала положення про чемпіонат. І народ відгукнувся. Колектив із Запоріжжя, який багато разів перемагав у нас, сильна, але не була у нас команда з Кропивницького, навіть Руслан Яремін, який представляє сильну тернопільську федерацію, до нас прибув. Плюс 11 колективів нашої області становили повноцінний склад учасників. Бракувало лише дніпрян, але їх простим, у них ЧС у Фінляндії. Від Березневої затоки, де ми традиційно бігали, довелося відмовитися через недостатню товщину льоду, а от затоки поблизу Старого Салтова промерзли краще. З великими потугами безпечну ділянку знайшли. Я й не знав, що тут є вода. Тренувались зовсім трохи, оскільки розбивка зон, промір глибин і пошуки нормального льоду зайняли купу часу. Глибини виглядали переконливо – 4-6 метрів. В основному розраховувати доводилося на занурчиків 10-15 г, але майже у всіх зонах був шанс заходу білої риби, і картина теоретично могла змінитись до невпізнання. Склад зимової «FishingStock Team» змін не зазнав – Заєць Сергій, Бондар Сергій та я. Другими та третіми ми вже були, переможцями – ніколи.
Перший тур для мене складався дуже тяжко. Потрапивши в одну зону із Сизоном Олегом, Нестерцовим Максом, Кубанським Віталієм (і це не повний список грізних суперників), питання хорошого результату повисло в повітрі. А десь до середини туру справа зовсім запахла гасом. Як і мої конкуренти, я розбурився спочатку на глибині в надії потрапити на білизну, але лише дрібна густерка та сходження когось дуже гідного (ледар, думаю) послали мені згори. З окунем було явно простіше, і його виходило добре ловити, тільки от мізерний розмір та глибина 4-4,5 метра не давали жодних шансів перебити плотву, а тим більше - підліщиків. А біль якраз і ловили вже Сизон О., Нестерцов М. та Кубанський В. Одну лунку все ж таки вклинив у їхні володіння, відмірявши лінійкою аж під стрічкою потрібну дистанцію. Лихо ось тільки, що перші два заходи сюди нічого не дали, а час невблаганно котився до завіси. Конкуренти заманили кормом чи я не правий у своїх діях?
Лише з третьої спроби (хотів було йти вже) ківочок здригнувся і підвівся... Я відчув важкий батончик, який виявився підліщиком грамів на триста. Останнього я довго водив на тонюсенькій 0,052 лісочці, поки вже в лунці підліщик на мене глянувши, рвонув щосили і розірвав тонюсеньку павутинку. Ех… На зважуванні я зрозумів, що це було перше місце в зоні, а коли глянув підсумкові протоколи, усвідомив, що це була моя перемога в личку плюс золотий дубль. Але це все лірика, зараз треба було продовжувати боротьбу. Швидко повернувши себе в русло холоднокровності та бойового стану, продовжив лов. Коли піймав невдовзі густерку, здогадався, що йти з цієї лунки не можна, бо за шість метрів піді мною риба все ж таки є, хай і розрізнена, хай не дуже голодна. Годівницю з мотилем і сипом опускати побоявся, бо налякати рибу ця процедура могла цілком. Сподівався на те, що від стартового загодовування хоч якісь крихти смакоти залишаться. Загалом, раз на п'ять хвилин я діставав рибу долонь, а хвилин за двадцять до фінішу мав другий шанс взяти бонус і ним скористався. Перейшовши на той час вже на 0,058 мм волосінь, виважував впевненіше, і таки дістав підліщика грамів на 250. Після цього змастив кілька клювань у той час, як конкуренти по рибці зловили і за підсумком мене обійшли на 50, 70 і 150 гр. Зону взяв Сизон Олег, що вміло розгодував плотву, поки ми не на життя з Максом і Віталієм рубалися в кутку. Я лише четвертий у зоні, що оцінив, як відверту невдачу. У Сергія Бондаря справи складалися ще важче - він п'ятий, а ось Заєць С., який вкотре підтвердив походження свого рибальського прізвища, приніс командну двійку. Молодець! Несподівано «FishingStock Team» очолила турнірну таблицю першого туру, випереджаючи «Big Fish» на якусь сотню грамів, а «Fishland» та запорожців – на один та два бали відповідно. Драйв, азарт, уся боротьба попереду. Адже я пам'ятаю часи, коли гості зі старту демонстрували такий феноменальний результат, що доля золота була вирішена вже після першого дня.
А лід слабшав на очах, і навіть був варіант скасування другого туру. Зізнатися, за таких обставин стати чемпіоном не дуже хотілося, тому ми віддали свій голос за продовження боротьби та перенесення зони другого дня на зовсім нову ділянку. На другий тур вийшов я справді зарядженим. Жереб зібрав усіх трьох переможців зон вчорашнього туру (Сізон О., Новіков А., Шувалов Ю.), так що мав я можливість повною мірою продемонструвати свою спортивну волю та злість. Говорити просто, зробити як?
Моя зона розташовувалась у гузирі затоки, і я інтуїтивно розумів, що біла риба тут навряд чи могла бути в числі. Навіть з урахуванням нормальних глибин 4-4,5 м ставку зробив на окуня. А ловити його почав із мілководної ділянки. В принципі, виходило дуже навіть, але розмір рибок не вселяв захоплення та задоволення. «Кулемет» з окуньків по 10-15 г на 4-х метрах легко перебивався навіть рідкісними плітками або більшими окунями з глибини. А на глибині, на жаль, траплялися смугасті по 30-40 г цілком регулярно, і їх конкуренти гальмували не одинично. Щойно моя мілководна «матросня» прорідилася, я вирушив до далекого краю, де трохи бонусних рибок теж вивудив. Загалом бігав стрілою по всій зоні і набігав на друге місце, поступившись 70 г Сизону Олегу, який заслужено виграв турнір. А як там командні розклади? Бондар С. приніс важкі 7 балів, але навіть із нашими поки 2+7 балами ми залишалися в трійці лідерів, оскільки в кожній команді було по зальоту. У зоні С, всупереч очікуванням хороших уловів, все вийшло інакше, і наш Заєць С., поступившись Водяницькому Кості якихось 2 г (похибка ваг фактично) з шестистами з хвостом грамами опинився на 3-й позиції. Але й цього вистачило, щоби завоювати історичне для Харкова золото. Респект моїм друзям та напарникам – Бондарю та Заєць Сергіям. Я у Вас точно не помилився).
"FishingStock Team" - золото. "Big Fish" (Сізон О., Пашко В., Водяницький К.) - срібло. «Троє проти вітру» Запоріжжя-Харків (Виноградов О., Новіков О., Нестерцов М.) – бронза. Чемпіоном у личку став Сизон Олег, другий – Новіков Антон, третій – Воробйов Денис. Гарно! Щиро подякую всім друзям та суперникам, хто був причетний до цього дуже насиченого та яскравого закриття зимового сезону 2020! Вкотре дякую компанії FishingStock, що завжди з нами! До нових зустрічей, друзі, напевно вже на рідкій воді!