Ох, скільки ж разів доводилося чути від колег-спінінгістів (та й від решти рибалок теж), що причиною сьогоднішнього бесклів’я був буцімто злам у погоді, різка зміна тиску чи щось подібне. Власне кажучи, це дійсно вагома причина, аби виправдати власний облом, та чи завжди вона є правомірною?
Що стосується різкої зміни тиску та хворобливого сприйняття рибою цього явища, а отже – відсутністю апетиту, можу зауважити, що з точки зору гідрогазодинаміки, рибині достатньо змінити свій горизонт стоянки на якихось 13 см (формула розрахунку гідростатичного тиску), щоб нівелювати тиск атмосфери в 10 мм рт. ст. Інакше кажучи, піднявшись чи опустившись на півметра, можна з легкістю компенсувати будь-який стрибок барометричного тиску. І все-таки на різкі злами погоди і тиску хижак реагую і частенько не так, якби того хотілося нам. Підтверджую. Думається мені, зміна тиску є більш комплексне явище і прояви його в сукупності з передумовами не лежать на поверхні.
Нерідко ключовим впливом на апетит передзимової і зимової щуки є значна зміна освітленості. Дощ, що зривається або сніг, поривчастий вітер чи стрибок тиску – за моїми спостереженнями, не такі значущі, як зміна кількості світла, що пронизує товщу. Однозначно перспективніше, з погляду клювання, коли небо затягується свинцевими хмарами після тривалої сонячної погоди. Підозрюю, що при зменшенні освітленості щука почувається у більшій безпеці і їй простіше підібратися на відстань кидка до здобичі. Не виключаю, що ультрафіолет якось хижака пригнічує теж. І якщо влітку каламутна вода і водорості дещо рятують від різких змін, то в кришталевій зимовій воді все видно, як на долоні.
Якщо йдеться про настання похмурої погоди, то до списку місць, які я збираюся перевірити, додаються точки, розташовані на невеликій глибині (але поблизу ям). Навіть узимку часто доводиться зустрічати активних щук на мілині, тому не дивно, що такі місця можуть спрацювати і зараз. А от коли хмари йдуть з неба і сонце на всю пронизує товщу навіть ям, з великою ймовірністю неглибокі ділянки виявляться порожніми. Там щуку буде видно, як на великому екрані, і навряд чи такий статус зубасту влаштує.
Власне, яскраве сонце – не найкраща передумова до вдалої риболовлі, але й точно не привід, щоб відмовитися від виїзду на зимову водойму. У сонячну погоду, швидше за все, щука залишиться в межах ями, а харчуватися вийде до її країв. На периферії глибини традиційно зберуться голодні екземпляри. Таких ми спробуємо зловити, наприклад, повільними «ступінчастими» проводками вздовж брівки. Я особисто таке часто практикую.
Важко це назвати закономірністю, але в дні, коли небо ясне і безхмарне, а щука не поспішає радувати клюванням, мені краще вдається ловити твістерами (Curly Grub, Bugsy, Turborib – мої давні улюбленці). Коли ж похмуро і є всі підстави чекати на регулярні щучі клювання, я більше довіряю віброхвостам. Саме ці приманки через свою активну гру дуже підходять зараз. Intech Slim Shad, Bait Breath E.T. Shad, T.T. Shad – у числі перших фаворитів.
Нерідко тихі безвітряні дні змінюються сильним поривчастим вітром, який у листопаді і тим більше у грудні навряд чи виявиться лагідним. Так, умови лову нині малоприємні, але знову ж таки це не є приводом залишатися вдома. У вітряну погоду часто щука трохи активніше звичайного. Особисто я вітряної погоди ніколи не боявся, хоч і не відчуваю захоплення, бачачи у прогнозі вітер. Просто беру до уваги і готуюся. Як варіант: обираю ділянку водойми, де вітер у спину чи можна сховатися за деревами. Це легко зробити, скажімо, аналізуючи карту місцевості на екрані комп'ютера.
Дощ, сніг… Опади також сприймаю як добрий знак, хоча риболовля іноді перетворюється на справжнє випробування, де немає місця слабкостям. Доречи, коли сніг з дощем приходять, то атмосферний тиск падає, іноді дуже стрімко. Найчастіше вода з неба хижака не лякає, а навпаки – надихає до клювань. У дощ зубаста регулярно залишає свої глибинні стоянки і навіть улюблені руслові брівки, виходячи на літні позиції. Мені траплялося ловити в дощову погоду непоганих екземплярів біля стінки прибережного очерету, в затоках із середньою глибиною, біля берега з кущами, що нависли над водою, і на трав'янистих поливах. При цьому на традиційно зимових місцях (у районі ям) риба «мовчала».
Опади – може і до клювання, але потрібно чітко усвідомлювати наслідки тривалого перебування під крижаним дощем (навіть мембранам властиво протікати). А ще потрібно бути впевненим у можливості виїхати на трасу по польовій дорозі, що розкисла за день. Якщо з цим усе гаразд, хижак, як правило, не підводить своєю активністю.
В холодну пору нерідко ми стикаємося з потеплінням, іноді досить різким. Це може статися як у грудні, так і в інші місяці. Якщо таке трапилося, я відкладаю всі справи і негайно вирушаю на річку (ставки зазвичай уже під кригою). Головна причина такого рішення не стільки в грандіозному можливому клюванні, а більше в тому, що мені шкода упускати погожі дні, коли можна порибалити з комфортом, незважаючи на календар.
Прихід тепла (навіть дуже відчутного) навряд чи підігріє майже крижану глибину. Навіть мілководдя не встигнуть прогрітися, щоб туди вийшла дрібна риба на «пікнік». А немає кормової риби, нема чого й щуці там бродити. Таким чином, у періоди потепління я не поспішаю робити ставку на мілководдя та інші місця, де вода гіпотетично могла би стати теплішою. Як і раніше, основний полігон моїх пошуків – ями та прилеглі до них околиці з різноманітним рельєфом та корчами. Я не відмовляю собі в задоволенні перевірити затоку чи іншу неглибоку ділянку, де щось могло все-таки щуку зацікавити. Якщо не зараз, то коли ж ще обловлювати мілководдя?
Чесно кажучи, не помітив якогось зв'язку між приманками і температурою повітря. Віддаю часто перевагу тим моделям, якими успішно рибалив напередодні. Неважливо, яка погода була тоді. Серед проводок, вважаю, найбільш прийнятною плавну «сходинку», а також будь-які її варіації.
Отож, звинувачувати тиск у своїх невдачах, чи все-таки шукати причини в іншому – справа особиста, та можу впевнено сказати, що «давлєніє» можна з легкістю нівелювати вдумливими діями та підходящими снастями.