Блоги Fishingstock

Поради експертів 19 грудня 2015

Зимовий спінінг Щука.

Часом дивовижна виходить штука – як тобі знадобилася тямуща і слушна порада, не відразу й знайдеш того, хто б міг дійсно допомогти, зате в тисячі інших ситуацій порадників, хоч хоч греблю гати, отримаєш гору настанов з будь-яких приводів і навіть без них. Хочеться вірити, що цей матеріал знайде свого адресата і виявиться корисним для тих, хто ще не до кінця розібрався в премудростях зимового спінінга і, зокрема, щучої риболовлі. Та чи є такі гуру серед нас?

Останні сім-вісім зимових сезонів я регулярно рибалив зі спінінгом на малих та середніх річках, щоразу пізнаючи щось нове. Ловив і в мороз, і у відлизі. В результаті переконався, що з одного боку, особливих премудростей у такій рибалці начебто немає, але з іншого – буквально кожну дрібницю, яку влітку робиш «на автоматі», доводиться переосмислювати та адаптувати до нових умов. Не претендуючи на істину в останній інстанції, викладу своє бачення того, що може зимовим днем принести початківцю (і не тільки) щукареві успіх.

Знати місця щучої стоянки, підібрати снасть та час – дуже важливо, але це лише частина справи. Важлива так само усвідомленість дій і будь-який план на майбутню рибалку. Варіанти дій рибалки на річці я умовно називаю "схемами лову". Про це я вже розмірковував в одній із записів блогу, тепер же хочу уявити думки саме по зимовому спінінгу і щуці. Виділю чотири схеми полювання за щукою: пошукова, ретельна, вибіркова та комбінована.

1. Пошукова.

Як відомо, лов активного хижака – найрезультативніша штука. Вона широко практикується як на звичайних рибалках, так і на спінінгових турнірах. Це і не дивно, адже ми орієнтуємося на голодних хижаків, які жадібно атакують приманку, не особливо вдаючись до її вивчення. Таких «чергових» риб ловити відносно просто, а ось знайти складніше. Досвід показує, якщо в міру швидко і з розумом переміщатися водоймою, результат може бути просто відмінним. Однак у зимовий день пошукова схема лову далеко не завжди така ефективна, як у теплу пору. Головна причина – загальмованість хижака та небажання його здійснювати стрімкі та далекі кидки за здобиччю. Тобто щука цілком може бути активною, але лише в межах конкретної невеликої ділянки, яку за пошуковою схемою можна запросто пропустити. Щоб звести це до мінімуму і зберегти високий темп риболовлі, я зазвичай роблю так.

Не витрачаю час на експерименти з приманками і навіть проводками, використовую лише перевірені моделі та їх анімації, що приносили клювання на цих місцях раніше. Цілком можливо, частина голодних щук і не захоче клюнути з якоїсь причини, але це краще, ніж наполегливо полоскати різні приманки там, де, можливо, хижачки немає зовсім або та абсолютно байдужа до всього, що відбувається. При пошуковій рибалці переміщаюся швидко, не зупиняючись на сумнівних за перспективністю місцях і навіть не затримуючись довго на перевірених. Мета: зібрати вершки у вигляді активних хижаків.

Пошукова тактика особливо ефективна у тих ситуаціях, коли річка різноманітна і на невеликій її ділянці є достатньо локальних аномалій дна. Напевно, біля багатьох із них чатують видобуток одна, а то й кілька голодних щук. Там і розрахунок. Іноді взагалі нічого іншого не залишається, як шукати хижака і швидко переміщатися – наприклад, коли місцевість малознайома чи взагалі невідома. Нарешті, деякі з нас просто не приймають риболовлю на одному місці. Та й взагалі, прогулянка вздовж зимової річки з водою, що ширяє на морозі, і огорнутими снігом деревами – це завжди щось.

2. Ретельна.

Це пряма протилежність пошукової схеми лову. І передбачає ретельна схема тривалий та докладний облів конкретної обраної ділянки. Я зовсім не хочу сказати, що потрібно, буквально не сходячи з місця, закидати пів дня приманки в ту саму точку. Ретельність означає повільне, але різноманітне вивчення обраної ділянки. Скажімо, поворот річки з утвореною на ньому ямою можна обловити за 20 хвилин, а можна присвятити цьому і кілька годин. І це цілком нормально. Справа в тому, що зимова щука дуже малорухлива і часто атакує лише ті приманки, які проходять зовсім поряд. Не забуваймо й те, що за великим рахунком ніхто з нас не знає, коли в підводному царстві «включать» клювання і хижак почне ловитися. Погодьтеся, прикро пропустити «щучий вихід», перебуваючи в цей час на дорозі до чергового місця. Ретельна схема лову актуальна і тоді, коли поблизу немає відомих надійних щучих точок або, скажімо, через сніг діставатися до них дуже проблематично.

У чому сенс ретельної схеми лову? Ми маємо чудову можливість підібрати найбільш придатну для щуки приманку та проводку, адже нікуди не поспішаємо. Експериментально я визначив: якщо три різнопланові (але перевірені раніше) приманки, хоча б на двох різних проводках клювань не принесли, швидше за все, подальші експерименти безглузді. Тут або взагалі немає щуки, або вкрай пасивна. На жаль, ніхто не застрахований від безкльвів навіть на щучому місці.

Якщо перспективна ділянка відома досконало, то цілком логічно спочатку приступити до облову найсолодших його точок. По-перше, можна швидко зняти активних риб і перейти до лову на інших місцях, а цьому дати відпочити. По-друге, цілком можливо, заповітна коряжка або невеликий приямок будуть відомі комусь іншому, і саме він обловить цю точку першим. По-третє, хай і невеликий, але є шанс, що саме тут зібралося багато голодного хижака, і ця рибалка запам'ятається надовго. Ретельна схема нерідко найефективніша серед усіх і точно не є долею лінивих, як це часом доводиться чути.

3. Вибіркова.

Абсолютно логічно припустити, що рибалка не обмежується першими двома схемами лову. Якщо місцевість знайома, річка різноманітна, а береги зручні для переміщень, часто використовую так звану «вибіркову схему». Тобто на кожному обраному місці затримуюсь рівно стільки, скільки необхідно, щоб спровокувати на клювання більшість «чергових» щук і, можливо, спокусити тих риб, які роздумують, клювати чи ні. Дотримуючись вибіркової схеми, на обл місця ми витрачаємо більше часу, ніж при пошуковій, але менше, ніж при ретельній схемі. Десь це двадцять хвилин, а десь і лише п'ять. Інакше кажучи, вибіркова схема, з одного боку, передбачає щодо уважний облів точок, але з іншого, це, як і раніше, постійний пошук і часті переходи з місця на інше. На мою думку, так рибалити особливо доцільно в тому випадку, коли на вибраній ділянці річки відомо хоча б 6-8 перспективних і не дуже локальних місць.

Теоретично цілком має сенс обловити деякі з точок по кілька разів - можливо, з другого заходу і станеться клювання. Іноді я так роблю, але практика показує, що здебільшого, якщо не клюнуло вранці, то швидше за все не клюне і в другій половині дня. У всякому разі, ймовірність упіймання щуки на «свіжому» місці набагато вища, ніж на обловленому.

4. Комбінована.

Така схема лову, як неважко здогадатися, є «сумішою» вище вказаних варіантів. Це зовсім не хаотична і не спонтанна рибалка, просто для кожного місця ми вибираємо свій набір дій. Ну, скажімо, під час пошукової риболовлі ми раптом потрапили на точку, де хижак є і клює, але явно вимагає до себе дещо іншого підходу. Абсолютно логічно затриматися на цьому місці та поекспериментувати, що було характерно для ретельної схеми. Підібраний ключик, до речі, напевно стане в нагоді і для інших подібних місць цього дня.

Комбінована схема лову хороша і тоді, коли на маршруті є різні за перспективністю та площею щучі ділянки, що дуже характерно для більшості малих та середніх річок. Там, де яма велика, розумно затриматися довше, якщо місце обловлюється двома-трьома закидами, немає великого резону стояти півгодини. Це і є комбінована схема лову.

Взагалі, на вибір будь-якої зі схем впливає маса факторів: від банального безкльов'я до непереборного бажання пройтися вздовж річки і побачити якнайбільш красиві зимові пейзажі. Тут кожен вирішує сам.

Продовження: "Зимовий спінінг. Новачку на замітку. Частина 2"