Блоги Fishingstock

Звіти про рибалку 01 грудня 2015

Зимовий спінінг. Роздуми

На вулиці 1 грудня, тож зимовий спінінг по-справжньому правомочний. Ще б сніжка небагато, щоб морози не вдарили… Дні особливо короткі, і не помітити це важко. В принципі, рибалки активно і динамічно, емоцій і заряду позитиву вистачає, так що до вечора просто не залишається сил продовжувати далі. Вважаю це цілком нормальним явищем. І якщо в теплий час можна ще якось собі дозволити розслабитися, присвятивши час експериментам, випробуванням нових приманок або ідей, то в холодну пору це загрожує повним фіаско. У своїй практиці зимового спінінга мені довелося побувати не менше ніж на десяти річках і приблизно на такій кількості водойм без течії. Звичайно, свої нюанси та особливості були щоразу, проте багато залишалося все одно незмінним та стабільно працювало практично на всіх водоймах. В результаті у мене сформувався певний набір закономірностей, які я завжди враховую при виборі тієї чи іншої тактики.

Одне з перших, на що я відразу ж налаштовую, будуючи будь-які плани і схеми лову, це початкова млявість підводних жителів і не бажання (а, можливо, і не здатність) тих швидко переміщатися. При цьому хижак може бути дуже голодним і схильним до полювання, проте різкі рухи приманки та агресивну проводку напевно проігнорує.

Впевнений, що зараз абсолютно логічно та виправдано проводки виконувати м'яко та розмірено. Це саме той випадок, коли має сенс перспективну точку обловити ретельніше, і якщо є можливість, з різних ракурсів. Чим більш відчутний перебіг (особливо, якщо є «обратка»), тим більш актуальне. За моїми спостереженнями, щука з окунем однозначно по холодній воді зажадають плавної подачі приманки, і тільки судак, що зайняв позицію на перебігу, здатний на деякий прояв агресії та літньої активності, тобто можливо з'їсть не тільки мляво видобуток, що переміщається.

Принадність зимового спінінга полягає в тому, що не змінюючи снастей і обловлюючи найбільш яскраві точки водоймища, ми маємо право розраховувати практично на всіх хижаків, що тут мешкають. І все ж таки нерідкі ситуації, коли розумно сконцентрувати свою увагу на якомусь одному з видів. Іноді вибір вкрай непростий, але краще так, ніж дивитись у вічі безвиході. Крім того, що перспективні ділянки для різних риб певною мірою індивідуальні, так ще й банально сьогодні може активювати, скажімо, щука, а судак із окунем – перебувати у повному ступорі, а завтра – навпаки. Загалом не слід скидати з рахунків і варіант вибірковості по відношенню до хижака, особливо там, де є різні хижаки. Можна і чергувати.

Наприклад, на цій конкретній точці «впираємося» в щуку, а вже за поворотом річки, де знаходиться русловий коряжник, маємо на увазі вже судака.

Ще одним ефективним кроком на шляху до успіху є розуміння того, який із хижаків сьогодні найбільш прихильний до прийому їжі. Цим, звичайно, краще зайнятися на початку риболовлі. Понад зусиллями і чогось особливого не знадобиться – той хижак, який проявив себе в ранковий час найбільш яскраво, найімовірніше, і задасть тон рибалці протягом сьогоднішнього дня. І якщо розмір і вид об'єкта лову нам підходить, на нього і слід перейти. Наприклад, замість очікуваної щуки, потрапили поспіль три «горбачі». Для мене це явний сигнал зманити навіть тонкий сталевий повідець на флюорокарбон.

Незважаючи на досить значну різноплановість місць, де може причаїтися хижак, глобально все найцікавіше відбувається або на ямі, або в її околицях. Для зими це майже правило. У зв'язку з цим, якою б цікавою та привабливою для нас не виглядала мілководна ділянка, швидше за все, облов її до результату не приведе, а лише в втрати часу. Іноді я не відмовляю собі в задоволенні перевірити «не зимову» точку чи ділянку, де влітку чудово ловив, проте практично щоразу переконуюсь, що у зимовому царстві свої закони та розклад.

Твердо впевнений, що в холодну пору ключову роль відіграє знання рельєфу і глибин, але часом все-таки доводиться ловити на нових місцях, і саме в цьому випадку ставка візуально помітних ям дозволяє бути на коні. Неодноразово помічав, що у локальних заглибленнях клювання слідували і в країв приямка, і з його центру приблизно з однаковою інтенсивністю. Коли ж мова заходила про лов на великій ямі, тут явна перевага була на боці її входу та виходу. У принципі, будь-яка межа мілководдя та глибини доречна для облова. Абсолютно нічого нового - найвідоміший стан речей, ось тільки часто ми (і я навіть) про це забуваємо. Відмовляючись від закидів навмання, ми явно економимо час, маючи можливість витрачати його ефективніше. Звичайно, за підсумком і улов виходить вагоміше. Нехай кількість спійманої риби і не головне в сучасній риболовлі, а все ж таки, погодьтеся, важлива складова позитиву.

Зважаючи на те, що з приходом зими (а то й у листопаді) у підводному світі настає своєрідна рівновага, відсутні міграції зграй кормової риби та хижака, завершується перерозподіл мисливських угідь, а сплески активності, якщо й відбуваються, то досить рідкісні та нетривалі. Іншими словами, якщо вчора чи минулих вихідних мені здорово виходило половити там, я і сьогодні неодмінно перевірю це місце. Навіть з огляду на те, що переміщення риб практично ніякі (здається, «вибита» точка не скоро відновиться), по-справжньому перспективні місця часто довго не порожні. Зауважив, що щучі крапки залишаються щучими, судачі – судачими. А ось замість учорашньої зграї гідних окунів (навіть якщо їх рибалок відпустив) сьогодні запросто може сюди заглянути щука чи судак. Очевидно, смугастий не наважується (та й неспроможна) їм скласти конкуренцію.

Подібно до того, як ми робимо влітку, розумно і зараз постаратися зрозуміти точки, де відбулися клювання. Вловивши, що саме зараз і тут цікаво хижакові, розумно і правильно визначити і обловити подібні ділянки. Навіть якщо це мало очевидна особливість і є великі сумніви у висновках, своє припущення варто перевірити.

Гадаю, кожен рибалок тією чи іншою мірою бажає заздалегідь знати, чи активуватиме на сьогоднішній рибалці хижак, чи, як завжди… Особисто я вирушаю на рибалку з твердою впевненістю, що ловитися буде, хоча, звичайно ж, готовий і до трудової ловлі, якою вона часто й виявляється. Якщо відкинути власний настрій та будь-який моральний бік справи, слід визнати, що прогноз на клювання – штука особливо невдячна. Раніше мені здавалося, що маючи за плечима скільки-небудь практики, можна судити твердо про завтрашній настрій хижака. Зараз я куди більш стриманий. Власне, розуміти рибу - ціла наука, проте розуміти її завчасно - і справжнє справжнє мистецтво. З огляду на величезну кількість факторів, що впливають на клювання, точно передбачати, яким той буде, я поки що не навчився. Але це мене не сильно бентежить і точно не обмежує.

Незважаючи на суттєву стабільність та розміреність поведінки хижака в холодну пору, періодично відбуваються справжні сплески активності. Зовні це цілком може бути прив'язано до чогось (пішов дощ чи сніг, визирнуло через хмари сонце…), але найчастіше причина клювання залишається за сімома печатками, адже залежить, певен, від десятка прихованих факторів. Ну, і гаразд, адже ми встигли за короткий «вихід» реалізувати частину клювання, спіймавши кілька пристойних риб. Спіймаємо і ще.