Руслова брівка може бути будь-якою за характером, віддаленості від рибалки, глибині, силі течії, наявності підводних аномалій. І, звичайно, у кожному конкретному випадку специфіка лову буде своя. Не претендуючи на повне охоплення всіх варіантів і методів лову на руслових свалах, поділюся тим, у чому вже зумів набити руку і шишки за останні десяток зимово-спінінгових сезонів.

1. Різкий звалище біля протилежного берега. Відверто кажучи, чим крутіше брівка, тим менше можливостей її якісно обловити. А тим часом хижак тут, напевно, є, до того ж цілком імовірно навіть трофейний. Ситуація посилюється ще й тим, що якщо це протилежний берег, то монтаж доведеться стягувати з мілини різко в глибину. А це означає, що провести приманку в безпосередній близькості до звалища і тим більше подати до його підніжжя буде вкрай проблематично. А якщо тут ще й течія присутня, то зовсім погано. Однак я навіть таких різких (майже стрімких) руслових свалів не лякаюся, і частенько з успіхом їх облавлюю. Вихід бачу, перш за все, у застосуванні важкого завантаження та джиг-приманок, які мають активну гру. Зазвичай це твістери чи віброхвости.
Основна, на мій погляд, проблема полягає в тому, щоб проведення виконати таким чином, щоб не «проскочити» приманкою брівку. Класичні «сходинки» тут мало застосовні, оскільки навіть один оборот котушки (а їх ми робимо зазвичай 2-3 поспіль) відведе свої приманки від мети. Мета в даному випадку: подати монтаж якомога ближче до підніжжя валу. Для цього при підході приманки до схилу я максимально уповільнюю проводку і переходжу практично на волочіння. Як тільки монтаж втратив опору, тобто провалився в безодню, припиняю будь-яке підмотування, а ще подаю трохи вудлище від себе, щоб силіконка опускалася не по дузі натягнутого шнура, а вертикальніше.

Іноді є сенс додатково відкрити дужку лісовкладальника, але це може призвести до того, що приманка встигне залишити пащу клюнув хижака ще до того, як ми знову відновимо контроль над снастью. Клювання найбільш можливе або під час опускання приманки до підніжжя звалища, або на найближчих 4-5 метрах русла.
2. Бровка із залишками рослинності біля дна. Дуже перспективною для хижака і відносно комфортною для лову є такий тип руслової брівки, коли глибина знижується відносно плавно і практично на всьому протязі валу ростуть окремі плями водоростей. Чи потрібно говорити, що рослинність нині не становить особливого клопоту для джигу, а скоріше навіть навпаки – такі окремі залишки флори є прекрасним місцем засідки для хижака (щуки, перш за все). Я багато разів потрапляв у ситуації, коли приманка застрявала у водоростях, але після того, як я її висмикував звідти, відразу ж траплялося жадібне клювання.

Власне, я не закликаю закидати приманку цілеспрямовано у водорості, але якщо вона все-таки туди потрапила, не треба панікувати і відразу вимотувати снасть. Зазвичай різкий ривок з силою підсікання вирішує проблему - гачок знову чистий і готовий до зустрічі з хижаком.
Найбільш вдала, на мою думку, проводка – ступінчаста з високими підйомами та плавними паузами. У таких ситуаціях, незалежно від наявності та сили течії, найкраще себе проявляли моделі з виразною та стабільною грою на паузах. Насамперед, це твістери та віброхвости. Серед тих силіконок, з якими виходило найкраще у мене, відзначу Samamura OneUp Shad , Bait Breath TT Shad , Curly Grub , Betanco Shad Tail Slim .

Техніка облову бровок із залишками рослинності біля дна приблизно однакова що у випадку лову біля ближнього берега, що з далекого. А ще клювання рівноймовірне як у верхній частині звалища, так і в нижній, а також безпосередньо на перепаді. Тут хижак зазвичай, якщо з'являється, то з конкретною метою – упіймати видобуток, от і не виборює зайве. Зазвичай лов тут темповий, без тривалих затримок одному місці.
3. Обрив біля ближнього берега. На річках під стрімкими берегами найчастіше і під водою є різкі звалища в глибину, які, природно, здатні подарувати чітке клювання. Як із максимальними шансами обловити таке місце? Особисто я намагаюся зайняти позицію для закидання таким чином, щоб проводку виконувати вздовж валу.

Основну увагу приділяю глибинній стороні брівки, але пару контрольних проводок по мілководді зайвими не будуть. Найбільш вдалий розклад – коли приманку ведуть проти течії. Так вона максимально повно розкриває свої переваги, та й можна за бажання монтаж довше затримати у зваженому стані над дном, що для хижака зараз дуже цікаво.

Швидше за все, спуститися вниз до самої води рибалці не вийде, але це і не потрібно. Стоячи на значній висоті по відношенню до поверхні води, ми можемо виконувати сходинку в такому ритмі, який самі поставимо. Аж до того, що аналог вертикального блиску можемо задіяти. Щоправда, далеко не все солодко й гладко буде, коли клюне більш-менш велика риба, яку на шнурі та вудлищі не підняти, а то інша розмова.

Потреби у важких монтажах при лові з руслового звалища, розташованого біля ближнього берега, особисто я не бачу зовсім. Хіба що при цілеспрямованому полюванні за судаком, можливо, знадобиться «обтяжитися». Щуці ж і окуню, напевно, це лише нашкодить. З приманок найбільш вдалими виявляться ті, що легко грають під час пауз на шнурі.
4. Різка брівка на середній дистанції. Досить часто межі русла далеко розташовані від берега, тож навіть до ближньої брівки дістати приманкою варто чималих праць.

В даному випадку на досить довгій ділянці шнура ми затягуватимемо приманку з глибини на мілину по крутому схилу. За статистикою ймовірність зачепів у цьому випадку дуже висока. Але ще більше ситуація посилюється за наявності навіть незначного коряжника. Не надто допоможуть і «незачіпляння». В даному випадку кожен елемент снасті так і намагається зачепити щось на своєму шляху. Але разом з тим ця ж брівка і дуже перспективна, так що не завжди розумно проходити повз це місце. У зазначених місцях легко може чергувати як щука з окунем, так і судак.

Закінчення слідує…