За щукою у квітні

Зазвичай на початку або в середині квітня щука завершує свій нерест, що, звичайно, ще не означає, що вона відразу ж приступить до активного пошуку їжі. Цього року, здається, на деяких водоймах взагалі варто було очікувати завершення ікрометання до «Дня дурня». Як бі там не було, а схема лову зубастої хижачки залежить головним чином від місця її стоянки. Відзначу дві кардинально різні ділянки, де з найбільшою вірогідністю можна зустріти щуку. Перша – затоки і будь-які неглибокі місця зі стоячою водою. Друга – русло і його краї.
 

Затоки

Немає абсолютно нічого дивного, що відразу після нересту хижак дотримується тих же місць, де нерестився. По-перше, витрачено сил занадто. По-друге, у квітні немає більш комфортних умов, ніж прогріті неглибокі тиховоддя. По-третє, кормова риба теж тут стоїть, і щуці не потрібно щось вигадувати в плані пошуку їжі.


Не всі затоки однаково перспективні, в деяких дуже часто риби взагалі немає. Якщо не брати в розрахунок відверті міляки і затоплені лугові ділянки, найбільш очевидна ознака не рибної затоки це візуальна відсутність малька. Ще гірше, якщо на поверхні видніються поплавці браконьєрських сіток. Якщо навіть це місце було колись перспективним, швидше за все, цей статус залишився в минулому.
Безумовно, є ряд ситуацій, коли передбачити уловистість місця заздалегіть не виходить. Єдиний спосіб тоді – взяти і половити. Практика показує, що чим мутніша вода, тим більша ймовірність вибору щукою саме затоки, а не якоїсь іншої ділянки. Нерідко трапляються періоди, коли хижачка одночасно активно діє і в затоках, і на течії. У затоці можна побачити більше клювань, адже тут у хижака є додатковий час на вивчення приманки, а ще видимість під водою помітно краща.


Ідеальна картина, коли на мілководді мальок розсипається віялом, а відразу за ним відбувається щучий сплеск. Для квітня таке не зовсім характерно, але цілком реально. У подібній ситуації годі й думати – дану затоку обловити варто. Розмір щуки, що мешкає зараз в таких місцях, в середньому менше, ніж екземпляри, котрі полюють на руслі, але це не означає, що надії зловити на тиховодді трофей примарні. Все цілком реально, адже навіть «щуки-крокодили» тут недавно нерестилися і, можливо, не встигли піти на русло.
А ще не варто забувати, що на ділянках зі стоячою водою умови для риболовлі набагато комфортніше. Принципово в квітні однаково ефективні, що джиг, що твічинг. Вирушаючи на квітневу затоку з джиговою снастю, орієнтуюсь, насамперед, на плавні ступінчасті проводки з довгою паузою під час падіння. Сказане найкращим чином забезпечити, якщо застосовувати джиги 2-6 г і об’ємний, але не занадто великий силікон. Іноді, правда, виникає необхідність ставити обтічні приманки, щоб закидати на потрібну дистанцію легкі монтажі.


Тих же, хто по-справжньому скучив за граціозним твічам улюблених воблерів-міноу, можна сміливо привітати. У квітні, та ще й на мілководній затоці саме час твічити. Відзначу кілька підходів до квітневого твічингу.
Агресивний. Такий динамічний підхід покликаний максимально швидко звернути увагу хижака, що стоїть поблизу, і спровокувати його відразу ж на атаку. Темп ловлі, природно, виходить дуже високим, оскільки ми не тільки швидко ведемо воблер, але і в темпі переміщаємося. А ще агресивний твічинг, як відомо, нерідко здатний вивести з рівноваги і змусити клюнути навіть тих екземплярів, які абсолютно не думали про їжу. Зазначена теорія не надто надійна, але досить ефективна.
Спокійний. Головною альтернативою агресивного підходу виступає так званий «спокійний» твічинг. Найчастіше він більш доречний, адже впливає головним чином на її природні інстинкти – з'їсти легкодоступну їжу. Можна довго сперечатися, який розмір воблера і його характеристики зараз оптимальні, але краще це питання вирішити безпосередньо на водоймі.
Сказане про лов щуки в затоках буде актуальним і для водойм без течії, адже вподобання щуки в цю пору не так вже сильно і різняться.

Русло

Що змушує щуку стояти на течії, а не в благодатному тиховодді? Перш за все, бажання убезпечити себе від зустрічі з більш великими хижаками чи з людиною. Не виключено, що у риб на генетичному рівні закладено – чим глибша вода, тим спокійніше і безпечніше.
Швидше за все, навесні на руслі розташовується багато пасивної щуки, однак від правильно поданої приманки такі екземпляри не відмовляються. Про активну рибу і говорити не доводиться – якщо вона є, напевно, атака відбудеться. Вважається, що більш активна хижачка займає краї русла, особливо, якщо ті межують з трав'янистими мілинами, де мальок починає збиратися і виходити на вже відчутне тепло.
Найбільш ефективний при ловлі на руслі, звичайно ж, джиг. І якщо з вагою головок доведеться визначатися на місці (зазвичай при глибині 3-4 м найбільш затребувані 8-14 г), то з розміром приманок все набагато простіше. Хоч вже щуче черево і звільнилося від ікри або молок і, здається, що хижачка повинна віддавати перевагу більш великим приманкам, насправді досі ефективні саме середні моделі (3-4 дюйми).


Стосовно квітневої щуки наведу кілька практичних рад.
1. Після нересту одним з найбільш ймовірних місць аби зловити щуку є берегова лінія. Стукаючи коробками і постійно розмовляючи по телефону або з іншими рибалками, легко сполохати навіть самих голодних щук. Точно такого ж негативного ефекту можна досягти і в тому разі, якщо підходити до води дуже близько. Якщо прибережні ділянки хоч скільки-небудь виглядають перспективно, зробіть пару коротких закидань, не доходячи води 3-4 метри, і можливо це принесе гарну рибу.
2. При наявності яскраво вираженої перспективної точки, звичайно, розумно затриматися і її обловити. Втім, не слід робити перше закидання в саму гущавину кущів або корчів. Ймовірність зачепитися і тим самим розполохати рибу – дуже висока. Як правило, голодна щука запросто подолає кілька метрів до вашої приманки, так що розумніше всього перші пару проводок виконати на кілька метровому віддаленні від корча, і лише потім спробувати обловити сам епіцентр.
3. Якщо забаганки місцевої щуки заздалегідь невідомі, краще виходити з класичних міркувань, які стверджують, що навесні хижачка тільки набирає форму, а тому агресивні проводки, швидше за все, їй до смаку не прийдуться. Винятком може бути «твічинг», де сенс різких рухів – привернути увагу і «завести» рибу.


4. В цілому, квітень – не той місяць, коли підводна рослинність сильно розвинена, однак, якщо така ділянка раптом виявилася, половити тут однозначно варто. Перші пару проводок краще зробити в безпосередній близькості біля куща водоростей, а потім можна провести і прямо через кущ. Благо водорості зараз зовсім слабкі і не становлять особливої загрози навіть тонкій мікроджиговій снасті.
5. Дуже перспективна в цю пору і стіна очерету. У таких місцях щука майже завжди є. Особливо в квітні ефективні неглибокі ділянки (до метра), що примикають до очеретяних заростей. Практично ідеальний варіант, коли в цьому районі течія взагалі відсутня, а неподалік розташована ще й яма.
6. Через те, що сили у щуки після ікрометання ще до кінця не відновлені, ганятися за вже цілком вертким мальком їй не завжди цікаво. У зв'язку з цим, розмір приманок краще підбирати помірний, інакше навіть при високій активності хижачки можна залишитися без клювань.
7. Подібне справедливо і при виборі маси вантажка. Звичайно, умови зустрічаються різні, але якщо є можливість ловити більш легкими монтажами, краще цим скористатися. Такий варіант оснащення дасть додатковий час для роздумів нерішучій хижачці, адже стадія падіння приманки – основний «постачальник» клювань.


8. Орієнтуючись головним чином на облов прибережної зони, далеко не завжди слід опускати приманку на дно. По-перше, біля дна багато сміття і трави, які, зачепившись за гачок, не тільки зіпсують проводку, але і насторожать щуку. По-друге, помічено, якщо вже є біля берега «чергова» щука, вона клюне і при проводці в товщі води.
9. При джиг-лові на далекій відстані краще використовувати класичну «сходинку» з торканням до дна і затяжними паузами. На відміну від літа, зараз щука, навряд чи, буде шукати корм в пів води, тому витрачати час на облов порожнього горизонту – вкрай нерозумно.
10. Починаючому твічингісту слід бути особливо уважним. Захопившись красивими рухами своїх улюблених міноу, можна втратити відчуття часу і надовго застрягти там, де явно щуки немає. Якщо довго (зазвичай 10 хвилин) на точці немає клювань, місце краще змінити.
11. З підвищенням температури повітря (а значить, і води), все більше зростає ймовірність того, що риба почне клювати рано вранці. Воно в будь-який час правильно з’явитися на водоймі з світанком, але з квітня це стає майже обов'язковою. Нині ранковий час – найбільш продуктивний.


12. Неодноразово помічено, що в більшості ситуацій саме приманки у формі твістера є найбільш прийнятними для квітневої щуки. А ось влітку це будуть швидше за все віброхвости.
13. Оскільки у спійманої щуки складно дізнатися, чому вона вибрала саме цю приманку, а не іншу, краще використовувати моделі з їстівного матеріалу. Як мінімум, при ловлі на затоках і біля берега це актуально. З одного боку, зростають шанси зловити попутно окуня, а з іншого – краще підстрахуватися і не думати після риболовлі, що ж стало причиною облому.
14. Чимало початківців сильно переживають з приводу правильного кольору приманки. І багато в чому це нормально. Як нема інших ідей, можна порадити починати з неяскравих, часом однотонних забарвлень (коричневого, темно-зеленого, «ультрафіолетового»), а уже в подальшому обов'язково перевіряти, наприклад, яскраво-зелений і яскраво-жовтий. Часто саме останні два варіанти найбільш підходящі для щуки.
15. І наостанок, якщо полювання за щукою передбачає ловлю поблизу берега, не слід забувати і про банальне маскування. Рідко коли вдається чітко визначити, щука не клюнула, тому що рибалки злякалася чи зовсім це не збиралася робити. Щоб не сумніватися, краще одягнутися в тон прибережних пейзажів.


Щасти Вам, друзі, і хай усе обов’язково вийде!