Закінчення…
… Можливо дещо дивним виглядає та обставина, що щука перед нерестом, начебто, вважаючи за краще в цілому атакувати дрібний силікон, тут же реагує на міноу цілком «дорослих» розмірів. Іншими словами: на силікон довжиною 100 мм, щука, навряд чи, зазіхне, а ось на міноу – запросто. Причини? Чи то сприйняття й реакція хижачки на воблери, силікон істотно різняться, чи то не встигає зубаста в каламутній ранньовесняної воді визначити розмір здобичі, але факт залишається фактом – в березні щука цілком шанує воблери довжиною 100 і більше міліметрів, а ось силікон подавай їй дрібний – максимум 7-8 см.
Серед недорогих, але дуже цікавих і загалом правильних міноу відзначу Megabite Amigo 110SP, Fatty Minnow 90SP, Dandy 110SP.
Може відправимося на річкові розливи?
Нарешті довгоочікуване весняне тепло впевнено і надійно змінює зимову холоднечу. Лід розтанув, і у нас знову з'явилася можливість повноцінно рибалити зі спінінгом. Зазвичай це відбувається ближче до кінця березня. Втім, радіти рано. Адже річки вийшли з берегів, води стало багато і вона помутніла. Один з найбільш надійних і ефективних зараз варіантів щучої риболовлі – полювання на річкових розливах. В дану пору їх досить багато і з великою ймовірністю саме там як раз і знаходиться щука. Якщо в конкретний момент хижачка не зайнята безпосередньо нерестових клопотами, то на її клювання ми можемо розраховувати. До речі, навіть якщо це час нерестової заборони, то далеко не на всіх ділянках заборонено рибалити. І зовсім необов'язково улов забирати додому.
Деякі рибалки, лише сходить крига, а річка наповняється водою і розливається, обловлюють буквально всі підряд розливи і тиховоддя, що примикають до річки. В більшості своїй це помилково. Хочеться нагадати, що в дану пору під'їзд до води в багатьох місцях деколи не просто ускладнений, а відсутній в принципі. Тут навіть позашляховик не допоможе. Розумніше одягнути чоботи повище та зручніше, адже, швидше за все, доведеться чимало переміщатися, в тому числі і по воді.
Відзначу ті розливи, де шанс зловити хижака найкращий. Звісно, це на мою думку так.
1. Природні поглиблення біля річки, що регулярно поповнюються водою під час весняної повені. У таких місцях глибина повинна бути хоча б півтора метри, тоді щука дану ділянку буде розглядати не тільки як нерестовище, але і як вдале місце для полювання чи відпочинку.
2. Річкові затоки, які постійно сполучаються з річкою, але влітку і восени нагадують болота, рясно заростають водоростями. Навесні, безумовно, тут буде глибше і на порядок цікавіше для щуки. Якщо місце з'єднання такого розливу з річкою досить велике і глибоке, часто це найкращий варіант для весняної риболовлі.
3. Ділянки, куди втікає якийсь струмочок, неважливо штучного він або природного походження. Подібне місце зі свіжою (нехай і каламутною водою) приваблює не тільки дрібну рибу, але так само і більш велику кормову рибу, котра рухається на нерест. Таке скупчення здобичі щука, природно, проігнорувати не в змозі.
4. Практично будь-які розливи, де є яскраво виражена межа течії і тиховоддя. Дуже часто тут можна розрізнити візуально каламутний потік основної течії річки і дещо більш світле тиховоддя. Якщо навіть інша частина розливу або заплави виглядає мілкою, кілька метрів перед границею руслового каламуття однозначно варто обловити.
5. Локальні ділянки, де вода з річки заходить на поле, заливаючи великі території. Власне, тут цікавим місцем можна вважати хіба що межу річки і затопленого поля. А ось там, де через півтора місяці будуть пастися корови, щук ловити мені не доводилося. При цьому навіть, незважаючи на каламутну воду, більш перспективне місце знаходиться якраз з боку річки, а не розливу.
Загалом
Спінінгова риболовля ранньою весною досить специфічна річ. Відразу в багатьох моментах вона відрізняється від тієї, яка буває в іншу пору. По-перше, рибалити доводиться в досить каламутній воді. По-друге, ловля відбувається часом на тих ділянках, де ми недавно ходили пішки або їздили на машині. По-третє, щука знаходиться в особливому стані – частина поголів’я ікру відклала, а частина – можливо, й ні. По-четверте, доводиться орієнтуватися головним чином на ділянки, комфортно обловити які не завжди є можливість. Але не все так погано.
Насамперед варто досить детально продумати свій рибальський маршрут, головним чином орієнтуючись на кількість ділянок, де можна буде досить зручно рибалити. Безумовно, перебуваючи вдома, повністю уявити те, як саме річка розіллється, нереально. До того ж навесні рівень води – найбільш непередбачуваний, і буквально за день ситуація може змінитися до невпізнання.
Отже, вибравши маршрут (він майже завжди виходить пішим), кожному відведеному розливу слід приділити стільки часу, щоб встигнути побувати і на інших розливах теж. Як правило, якщо на даній ділянці зачаїлася хоч скільки-небудь готова до прийому їжі щука, вона неодмінно себе проявить. До речі, одна з перших ознак вдалого місця – розсипи мальків біля берега. Напевно тут щука. Але таке зазвичай відбувається, коли вода вже просвітліла і трохи прогрілася, у холодну ж пору часто явних ознак наявності хижака немає.
Перші проводки краще виконувати короткими, орієнтуючись на ту щуку, яка може стояти біля самого берега. Глибини в півметра вже достатньо, щоб там зачаїлася цілком пристойна хижачка. Звичайно ж, рибалці підходити впритул до берега не варто. З відстані в п'ять-сім метрів зручно і легко виконати майже будь-яке закидання. Переконавшись, що під берегом нікого немає, наближаємося до краю води, але все одно робимо ще кілька закидань вздовж берегової лінії, щоразу збільшуючи дальність. Мета очевидна – не налякати рибу своєю появою і можливим виважуванням. І лише переконавшись, що біля берега порожньо або ж хижачки ігнорують наші старання, можна приступати до облову дальньої дистанції.
Якщо розлив або просто затока річки не мають чітко виражених перспективних точок, то найбільш логічними виглядають серія закидань спочатку на невелику дистанцію, а потім на максимум можливого. Стандартну схему облову можна уявити, як два півкола: одне діаметром 15-20 м, а інше – 30-40 метрів. Як показує практика, 8-10 закидань для кожного з півкіл достатньо, щоб чітко зрозуміти, чи є тут хижак чи ні.
В якості пошукових приманок здорово підійдуть Intech Turborib, Slim Shad, Bait Breath Curly Grub. З таким набором я неодноразово досягав помітних результатів, коли навколо все виглядало тихо і безрибно.
Коли перспективне місце яскраво виражене або легко читається за непрямими ознаками (межа каламутної і більш чистої води, впадіння струмка, корч тощо), саме з локальної аномалії і варто починати перевірку місця. Часто вдається зловити одну-дві щуки з такої точки, потім давши їй «відпочити» 20-30 хвилин, зловити ще.
Принцип лову в даній ситуації залишається звичним – по мінімуму нашуміти в разі виважування риби або звільнення гачка від зачепа. Ранньою весною, як і в іншу пору, активна щука цілком здатна реагувати на здобич з досить пристойної відстані (3-5 метрів), тому з першого ж закидання намагатися класти приманку щільно до корча або іншої «небезпечної» точки, вважаю, неправильно.
Отож, зовсім не хотілося мені сказати, що ранньою весною спінінг на руслі – марна затія. Зовсім ні, часом руслова бровка або навіть саме русло дарують хороший улов. Просто умови тут у цю пору стають настільки складними (сильна течія, максимально каламутна вода, велика віддаленість від берега), а кількість хижака незначна (багато екземплярів вже в затоках), що ймовірність успіху на руслі невелика. Бажаю, щоб у Вас, дорогі колеги, все вдалося, хоч яке б місце Ви не обрали.
Рубрика: Довідник спінінгіста
