У лютому для окуня настає той період життя, коли смугастий поступово починає відходити від зимового понад пасивного стану, під час якого він, звичайно, теж харчувався і часом охоче реагував на наші приманки, але, в цілому, був досить млявим. Саме в лютому, притому майже незалежно від погоди, окунь переходить до більш активного способу життя. Причина подібна тій, що і у випадку зі щукою, – підготовка до нересту. Проявляється це не тільки в тому, що смугастий хижак краще клює, але і в тому, що підходить ближче до берега, мабуть, з намірами поживитися не тільки організмами, які потрапили з талими водами в річку, але і мальком, який направляється до прибережних ділянкам з тих же причин, що і окунь. Власне, немала кількість дрібної риби усю зиму проводить біля берега.
Строго певного моменту, коли лютневий окунь включає більш високий ритм життя, мені помітити не вдалося. Загалом процес початку переходу до весняної поведінки досить плавний. Як би там не було, але за лютневим окунем зі спінінгом цілком можна вирушати цілеспрямовано. І одне з перших, що слід змінити в своєму підході до пошуку і ловлі, це переорієнтація рибалки насамперед на прибережні ділянки.
Швидше за все, чимала частина окуня ще буде перебувати на звичних для зими приямках, глибоких омутках та інших ділянках без течії, однак ті екземпляри, які умовно «прокинулися» першими, прямують саме до берега. Багато рибалок вважають, що прибережний окунь – майже завжди дрібні екземпляри, ловити яких не цікаво. У будь-яку іншу пору з цим твердженням можна погодитися, але в кінці зими і на початку весни біля берега часто і регулярно трапляються справжні «горбані», які, судячи з усього, ще пару тижнів тому баражували виключно на глибині неподалік русла.
Для лютневих окунів, крім класичного мікроджига та його варіацій, в залежності від ситуації можна порекомендувати кілька інших технік.
1. З надлегкими монтажами на паузах
Знову ж це зовсім не означає, що раз використовуємо волосінь або флюорокарбон діаметром, скажімо, 0,1 мм, а монтажі масою 1-2 г, то неодмінно розраховуємо на окунців «з долоньку». Аж ніяк. Трапляються дні, коли на інші снасті окунь просто не реагує, тож доводиться його умовляти делікатністю. Встановлено, що часом причина окуневого безклів’я полягає в тому, що хижак налаштований атакувати тільки нерухому здобич, а ми в цей час йому пропонуємо всілякі ступінчаті проводки з неймовірно мудрованою анімацією.
Не вдаючись у роздуми про причини того, що відбувається, пораджу в таких ситуаціях використовувати силіконових їстівних черв'яків, а проводки виконувати з максимально тривалими паузами, щоб приманка хоча б 4-5 секунди лежала на дні. Як би це дивно не звучало, але іноді окунь дивує, реагуючи лише на приманки, що знаходяться в стані спокою більше десяти секунд. Безумовно, такі довгі паузи доречні лише в тих ситуаціях, коли ми повністю впевнені в наявності поблизу окуня. Зазвичай, якщо реакції окуня не послідувало після 3-4-ох секунд знаходження приманки на дні, подальшого сенсу чекати, немає. З ймовірністю у 90-95% атаки не відбудеться, а значить, краще обловити інше місце, де цілком можливо знайдуться більш охочі до їжі екземпляри. Для таких справ особливо ефективні їстівні черв'яки, а ще невеличкі (2 дюйми) слаги. Мало хто, до слова, сумнівається у надефективності Bait Breath Fish Tail та Ringer. Від себе додам, що частенько це неймовірно ефективна зброя, яка здатна виручити будь де.
2. З вертикальною подачею
Даний варіант лову зовсім не виключає використання надлегких оснащень, а швидше навіть навпаки. Однак на відміну від усього іншого, тут ключову роль грають вертикальні рухи приманки – опускання або підйоми. Сувору перпендикулярність щодо дна можна отримати лише в тому випадку, якщо ловити, ніби бортовою вудкою, що іноді теж має неабиякий сенс, проте в більшості своїй для клювання окуня досить вести приманку під кутом близько 45 градусів відносно дна. Зрозуміло, що відстань від рибалки до приманки не може бути значною при цьому стилі лову, та й ми ж розглядаємо окуневу риболовлю саме біля берега.
Вибравши техніку лову з вертикальною складовою проводки, слід розуміти, що анімувати приманку доведеться за рахунок вершинки вудилища, яка, природно, повинна дозволяти це робити. Опускати снасть на дно зовсім не обов'язково, часто найбільш уловистий горизонт – 10-30 см вище одна, а іноді і метр. Це прекрасно працює в прибережних корчах, мініатюрному приямку чи біля кущів очерету. Крім силіконових черв'яків, відзначу знову ж таки слагів, без яких давно не відправляюся на полювання за окунем.
3. З постійним контактом об дно
У місцях, де прибережні ділянки мають вільний від торішніх водоростей дно і різноплановий рельєф, нерідко окунь найкраще реагує на приманки, що рухаються безпосередньо по дну і лише зрідка від нього відриваються. В смугастого можливо спрацьовує інстинкт шукати раків та інших підводних мешканців, котрі раніше звичайного отямилися після зимового сну. Н сумніваюсь, що тут також задіяні інші механізми окуневого полювання, але так чи інакше, постійний контакт приманки і дна приносить дивіденди.
На практиці це реалізується застосуванням більш важких, ніж у попередніх двох випадках, монтажів (однозначно більш ефективні шарніри) та їстівних силіконових приманок, що імітують раків, п'явок та інших істот, які живуть на дні водойми. Оскільки зазначені силіконки досить об'ємні, то головним об'єктом лову в цьому випадку буде середній і великий окунь. У зв'язку з цим снасть можна використовувати дещо надійнішу. Скажімо, до шнура # 0.3 (за японською класифікацією) прив'язати флюорокарбоновий повідок діаметром 0,14-0,18 мм і довжиною метр-півтора. Це забезпечить певний запас міцності і не дуже порушить делікатність.
Уже не один рік особливою повагою з мого боку користуються Mosya, Rush Craw, а ще здорово себе демонструє частенько Intech Turborib, що хоч і є твістером, але неймовірно ефективний саме в якості пасивної приманки.
Якщо говорити безпосередньо про проводку, то, як на мене, цілком має сенс чергувати короткі, але досить часті ривки вершинкою спінінга з паузами, під час яких приманка буде залишатися на дні. Наприклад, 3-4 швидких ривки і пауза в 3 секунди. Природно, матеріал приманки повинен бути максимально м'яким та еластичним, сама силіконка повинна мати безліч відгалужень і щупалець, а ще – граціозно і плавно вести себе в воді.
Хай щастить, друзі, як на водоймах, так і по життю!
