Чи не клюють щуки? А може вони вже набридли? Водій з судаком поблизу немає чи іклав повністю мовчати? А вдома сидіти якось не воно? Гайда ловити окуня, він зараз цілком вдячний співбесідник.
Однією з найбільш очевидних і безпрограшних тактик лову окуня на початку весни є орієнтація рибалки на затоки і будь-які інші ділянки зі сповільненою або взагалі відсутньою течією, а також місця зі змінним рельєфом. Неглибока вода заток явно тепліша за інші ділянки і до того ж багата молоддю риб, а значить, безсумнівно, привертає увагу смугастого хижака. Останньому на тихій воді немає потреби витрачати дорогоцінні сили для боротьби з течією і можна досить спокійно готуватися до нересту. Як мовитися, і комфортно, і ситно. Втім, бувають виключення, рибальство не належить до точних наук.
Окунь нереститься трохи пізніше щуки, і зазвичай у березні ми вправі розраховувати на його негайне клювання. При цьому полювання на річкового окуня (озера чи ставки ще «сплять» зазвичай) дуже часто виходить занадто складним відразу з низки причин. Перша – хижак малоактивний, а частина екземплярів і зовсім від прийому їжі абстрагується. Друга – окунь може перебувати де завгодно і потрапити на його зграю не так легко. Третя – на жаль, сама банальна вона, бо не такий уже й чисельний нормального розміру окунь на більшості водойм.
Якщо говорити про можливе місце перебування смугастого хижака цієї пори, перш за все, варто відзначити три найбільш ймовірні варіанти: 1. Неглибокі затоки, що закінчуються біля берега очеретяними заростями. Такі місця особливо цікаві хижакові, оскільки надають найбільш комфортні умови для його перебування. А ще помічено, як би не складалася ситуація і якою б поганою погода чи інші умови не були, затоки з глибиною до 1,5 метра завжди мають сенс обловити. Якась частина окунів (а тут може бути запросто і щука) напевно присутня. Інша справа, коли затока розташована біля берега у легкодоступному місці. Це завжди найочевидніше та дуже популярне місце, тому його могли вже перевірити до нас неодноразово. Могли, проте це не привід відмовлятися від ловлі тут. По-перше, з моменту, як тут хтось порибалив перед нами, можливо вже успіл підійти «свіжий» окунь або зголоднів хтось із не бажаючих клювати раніше. По-друге, спінінгіст, який половив у «нашому» місці, цілком міг виявитися некомпетентним або ж ловив абсолютно по-іншому, ніж ми збираємось. По-третє, велика частина рибалок у марті орієнтується на щуку, відповідно і приманки зі снастями вони використовують щучі, що в результаті не створює великого пресингу на окуня.
2. Глибокі прибережні ділянки зі стіною очерету або водорослей. Зазначені місця актуальні, звичайно, будь-якої години. Тут можна розраховувати на окуня влітку, осенью і взимку, тому немає причин залишати без уваги такі комфортні умови і зараз. Судіть самі: глибина є прямо біля берега (1-2 метри), вона забезпечує непогану безпеку хижакові, який при цьому завжди може розраховувати і на всякі смаколики, які потрапляють у воду з берега, і на корм, принесений течією. Головним чином цікавий окуню зараз мальок, який шукає корм тут же і часом розташовується біля окуня просто над головою. Крім того, характер більшості рівнинних річок України такий, що поряд із глибокими, зарослими травою берегами, є і затоки, і русло. Отже в разі чого, окунь та інший хижак можуть досить швидко змінити місце своєї прописки чи полювання. Часто стіна очерету – найперспективніший по окуню варіант. 3. Тиховоддя та ділянки з зворотною течією, розташовані біля великих ям. На самому руслі окуню стоять нині не дуже комфортно, а від на розташованих поблизу ділянках із замедленою течією, де збирається чимало корму, зовсім інша розмова. Оптимальна глибина, як на мене, становить 2-3 метри. Не важко припустити, що на вказаному місці найвірогідніша зустріч із «горбачем». Тут майже завжди поряд з примірниками по 100-200 г полює і окунь від 300 г. Саме полює, адже перебувати в такому місці в прострації і байдужості до їди якось не логічно. В принципі, звички як стограмових, так і півкілограмових окунів у цих місцях дуже близькі. Так що, коли знайдено місце зі середнім за розміром окунем, велика ймовірність зачепити на наступному закиданні і крупняку.
Що стосується особливостей лову і самих приманок, які використовуються для окуня в березні, то це насамперед силікон. Залежно від місця лову, може спрацювати як пасивна гума, так і активна (рідше). У неглибоких і розташованих неподалік від берега ділянках часом навіть твічинг нерідко підносити сюрпризи. Але я більше схиляюся до джигу. Пасивні приманки, тобто ті, що власної гри не мають, більш надійні на початку весни. Насамперед маю на увазі слагів, котрі по весняному окуню часто просто єдині. Тієї ж Fish Tail та Fish Tail Ringer вже багато років є беззаперечними лідерами.
Що ж до активної гуми, яка так само варта уваги, порекомендував би твістер розміром 2-2,5 дюйми. Intech Turborib, Bait Breath Micro Grub – мої давні улюбленці. Якщо говорити про проводки силикону, то тут все досить просто. Неспішна і акуратна гра невеликих приманок – мабуть, безальтернативна. Звичайно, в березні можна зловити окуня і на твістері з віброхвостами (про це тільки-но згадував), але у чотирьох з п'яти випадків (мої власні спостереження) це буде свідомо програшний варіант, ніж використовувати пасивну гуму (черв'яків, слагів тощо). Причина, швидше за все, у тому, що мляві, без власної гри моделі (пасивні) здатні залишатись цікавими окуню навіть перебуваючи у лежачому положенні на дні. Деякі приманки відмінно реагують на мінімальний потік води або ледь помітні ривки вудилищем, при цьому на проводці такі приманки здорово приманюють хижака, створюючи ілюзію абсолютно безпорадної здобичі. На багатьох річках у березня кращим окуневим меню є черв'як. Використання їх у їстівному виконанні – дуже розумне і доречне зараз рішення.
Відзначу три базові проводки силіконових черв'яків та інших подібних приманок: 1) коротке одинарне підкидання над дном та довга пауза у 4-6 секунд; 2) два невеликі підкидання, пауза в 1-2 секунди і далі легке ворушення приманки на дні (2-3 с); 3) серія підйомів-опускань приманки з максимальним зависанням черв'яка над дном. Перші дві проводки зазвичай використовую для облову затоку та інших мілководних ділянок з відносно твердим дном. Третя – особливо ефективна біля самого берега.
Як би там не було, полювання у марті на окуня практично завжди передбачає ніжність та розміреність анімації, а так само тривалі (до 5 с) паузи. Можливо, саме березень є тим місяцем, коли від силіконових приманок смугастий чекає найбільш втомлених рухів.
Друзі, всім переміг як на риболовлі, так і в житті!