Не клюють щуки? А може вони вже набридли? Водойм з судаком поблизу немає чи ікластий повністю мовчить? А дома сидіти якось не воно? Гайда ловити окуня, він зараз цілком вдячний співбесідник.
Однією з найбільш очевидних і безпрограшних тактик лову окуня на початку весни є орієнтація рибалки на затоки і будь-які інші ділянки зі сповільненою або взагалі відсутньою течією, а також місця із змінним рельєфом. Неглибока вода заток явно тепліше інших ділянок і до того ж багата молоддю риб, а значить, безсумнівно, привертає увагу смугастого хижака. Останньому на тихій воді немає потреби витрачати дорогоцінні сили для боротьби з течією і можна досить спокійно готуватися до нересту. Як мовиться, і комфортно, і ситно. Втім, бувають виключення, риболовля адже не належить до точних наук.
Окунь нереститься дещо пізніше щуки, і зазвичай в березні ми вправі розраховувати на його непогане клювання. При цьому полювання на річкового окуня (озера чи ставки ще «сплять» зазвичай) дуже часто виходить занадто складним відразу по ряду причин. Перша – хижак малоактивний, а частина екземплярів і зовсім від прийому їжі абстрагується. Друга – окунь може перебувати де завгодно і потрапити на його зграю не так легко. Третя – на жаль, сама банальна вона, бо не такий вже й чисельний нормального розміру окунь на більшості водойм.
Якщо говорити про можливе місце перебування смугастого хижака в дану пору, перш за все, варто відзначити три найбільш ймовірні варіанти:
1. Неглибокі затоки, що закінчуються біля берега очеретяними заростями. Такі місця особливо цікаві хижакові, оскільки представляють найбільш комфортні умови для його перебування. А ще помічено, як би не складалася ситуація і якою б поганою погода або інші умови не були, затоки з глибиною до 1,5 метра завжди має сенс обловити. Якась частина окунів (а тут може бути запросто і щука) напевно присутня. Інша справа, коли затока розташована біля берега в легкодоступному місці. Це завжди найочевидніше і вкрай популярне місце, тому його могли вже перевірити до нас неодноразово. Могли, проте це не привід відмовлятися від ловлі тут. По-перше, з моменту, як тут хтось порибалив перед нами, можливо вже встиг підійти «свіжий» окунь або зголоднів хтось з не бажаючих клювати раніше. По-друге, спінінгіст, котрий половив у «нашому» місці, цілком міг виявитися некомпетентним або ж ловив абсолютно по-іншому, ніж ми збираємося. По-третє, велика частина рибалок в березні орієнтується на щуку, відповідно і приманки зі снастями вони використовують щучі, що в результаті не створює великого пресингу на окуня.
2. Глибокі прибережні ділянки із стіною очерету або водоростей. Зазначені місця актуальні, звичайно, в будь-який час. Тут можна розраховувати на окуня влітку, восени і взимку, тож немає причин залишати без уваги такі комфортні умови і зараз. Судіть самі: глибина є прямо біля берега (1-2 метри), вона забезпечує непогану безпеку хижакові, котрий при цьому завжди може розраховувати і на всякі смаколики, які потрапляють у воду з берега, і на корм, принесений течією. Головним чином цікавий окуню зараз мальок, який шукає корм тут же і часом розташовується у окуня просто над головою. Крім того, характер більшості рівнинних річок України такий, що поряд з глибокими, зарослими травою берегами, є і затоки, і русло. Отже в разі чого, окунь і інший хижак можуть досить швидко змінити місце своєї прописки або полювання. Часто стіна очерету – найперспективніший по окуню варіант.
3. Тиховоддя і ділянки зі зворотною течією, розташовані біля великих ям. На самому руслі окуню стояти нині не дуже комфортно, а от на розташованих поблизу ділянках із сповільненою течією, де збирається чимала кількість корму, зовсім інша розмова. Оптимальна глибина, як на мене, становить 2-3 метри. Не важко припустити, що на вказаному місці найбільш вірогідна зустріч з «горбачем». Тут майже завжди поряд з екземплярами по 100-200 г полює і окунь від 300 г. Саме полює, адже перебувати в такому місці в прострації і байдужості до прийому їжі якось не логічно. В принципі, звички як стограмових, так і півкілограмових окунів в цих місцях дуже близькі. Так що, коли знайдено місце з середнім за розміром окунем, велика ймовірність зачепити на наступному закиданні і крупняк.
Що стосується особливостей лову і самих приманок, котрі використовуються для окуня в березні, то це, насамперед, силікон. В залежності від місця лову, може спрацювати як пасивна гума, так і активна (рідше). У неглибоких і розташованих неподалік від берега ділянках часом навіть твічинг нерідко підносить сюрпризи. Але я більше схиляюся все-таки до джигу.
Пасивні приманки, тобто ті, що власної гри не мають, більш надійні на початку весни. В першу чергу маю на увазі слагів, котрі по весняному окуню часто просто єдині. Той же Fish Tail та Fish Tail Ringer уже багато років є беззаперечними лідерами.
Що ж до активної гуми, яка так само варта уваги, порекомендував би твістери розміром 2-2,5 дюйми. Intech Turborib, Bait Breath Micro Grub – мої давні улюбленці.
Якщо говорити про проводки силікону, то тут все досить просто. Неспішна і акуратна гра невеликих приманок – мабуть, безальтернативна. Звичайно, в березні можна зловити окуня і на твістери з віброхвостами (про це тільки-но згадував), але у чотирьох з п'яти випадків (мої власні спостереження) це буде свідомо програшний варіант, аніж використовувати пасивну гуму (черв’яків, слагів тощо). Причина, швидше за все, в тому, що мляві, без власної гри моделі (пасивні) здатні залишатися цікавими окуню навіть перебуваючи у лежачому положенні на дні. Деякі приманки відмінно реагують на мінімальний потік води або ледь помітні ривки вудилищем, при цьому на проводці такі приманки здорово приманюють хижака, створюючи ілюзію абсолютно безпорадної здобичі. На багатьох річках у березні кращим окуневим меню є черв'як. Використання їх в їстівному виконанні – вкрай розумне і доречне зараз рішення.
Відзначу три базові проводки силіконових черв'яків і інших подібних приманок:
1) коротке одинарне підкидання над дном і довга пауза в 4-6 секунд;
2) два невеликих підкидання, пауза в 1-2 секунди і далі легке ворушіння приманки на дні (2-3 с);
3) серія підйомів-опускань приманки з максимальним зависанням черв’яка над дном.
Перші дві проводки зазвичай використовую для облову заток і інших мілководних ділянок з відносно твердим дном. Третя – особливо ефективна біля самого берега.
Як би там не було, полювання в березні на окуня практично завжди передбачає ніжність і розміреність анімації, а так само тривалі (до 5 с) паузи. Можливо, якраз березень є тим місяцем, коли від силіконових приманок смугастий чекає найбільш млявих рухів.
Друзі, усім перемог як на риболовлі, так і в житті!
