Нарешті дочекалися літньої пори. Порівняно з травнем, червневий спінінг помітно змінився. Він став більш врівноваженим і навіть певною мірою передбачуваним. Настала спека, піднялася на більшості водойм трава, хижак завершив всі свої нерестові клопоти і навіть пройшов реабілітаційний період. Помітно прогрілася вода, а ще багато хто з нас пересіли в човни, адже червень – час зняття всіх обмежень навігації. Поки ще літня спека остаточно не відбила бажання хижака клювати, розраховувати ми можемо на хорошу рибалку як за традиційними – щукою, окунем, судаком, так і за більш рідкісними видами – голавлю та жереху.
Почну зі щуки. Майже завжди до початку літа щуча активність зменшується. Пов'язано це, перш за все, з тим, що після дуже активного післянерестового клювання нині щука відпочиває і її ритм життя стає своєрідним мляво. Тобто зубаста нікуди не поспішає (їди достатньо), та й помітне прогрівання води зовсім не сприяє цьому. Нерідко вже в червні на водосховищах і тим більше ставках настають несприятливі умови щодо кисневого режиму, і зловити щуку стає вкрай важко. На річках же шанси, як і раніше, хороші. Особливо, якщо рибалити з човна.
Як і в травні, принципово в розташуванні щуки нічого не змінюється. Як і раніше можна виділити два характерні місця проживання: прибережну рослинність і руслову брівку. При лові в траві або біля неї найчастіше використовують воблери (кренки та міноу). Коли ж доводиться облавлювати брівки та інші зміни рельєфу з відносно чистим дном, зазвичай краще джиг.
Багатьом спінінгістам доводиться рибалити тільки на малих річках, а тут завжди є умови для лову і біля трави, і на руслі. Найчастіше руслова брівка межує з трав'янистими мілководдями, так що в результаті ми маємо як би два в одному - одночасно місце і для джиг, і для воблерів. На що конкретно ловити щуку, багато в чому залежить від настрою та звичок спінінгіста, але є ряд ситуацій, коли перевага того чи іншого виду приманок незаперечна. Як правило, вибирати доводиться між кренками, міноу та силіконом.
Кренки особливо хороші при пошуковій рибалці на ділянках з течією, де глибина не перевищує трьох метрів, і немає яскраво вираженого рельєфу. Найчастіше кренки використовуються під час «швидкого сплаву», коли на облів перспективного місця відводиться буквально два-три закидання. Такий спосіб, звичайно, не дозволяє говорити про ретельність облова, натомість дає можливість досліджувати великі території та «збирати» найактивнішу щуку. Особливість таких дій полягає в тому, що, сплавляючись вільно за течією, ми вибираємо точки, які чимось відрізняються від решти місцевості. Якщо ж таких локальних аномалій з гаданою голодною щукою немає, найрозумніше орієнтуватися на зовнішній край прибережної рослинності, який зазвичай є русловою брівкою. Для вказаної риболовлі кренки краще підбирати з числа перевірених і вже показали себе на даному водоймищі.
Мінноу мають найбільшу актуальність під час неквапливого сплаву, коли є час та можливість заякоритися біля облюбованого місця та спокійно його дослідити. Техніка твічингу воблерами мінноу - важливий інструмент щукаря. Безумовно, правильніше твити у стоячому положенні з якорем за бортом, але під час сплаву часом доводиться робити це сидячи, до того ж у дрейфі. Нічого не страшного. Твічінг у червні навряд чи логічний на великій глибині, хоча, звичайно, і небезнадійний. Найкращою умовою для застосування мінноу є глибина до 2-2,5 метрів із обов'язковою наявністю рослинності. Мінноу в цей час підходять хижакам практично з будь-яким ступенем активності, але особливо виграшний твічінг, коли щука досить млява і проводки кренків їй малоцікаві. Відповідні розмір і модель мінно заздалегідь визначити непросто, проте якщо вибирати з числа перевірених, то шанси виявитися з уловом дуже хороші. Річкова щука - не судак, вона здатна пробачити багато промахів рибалки, проте зловживати цим не правильно.
Силікон (джиг-лов) теж застосовний і уловист влітку, хоча багатьом рибалкам може здатися, що по щуці настав час повної гегемонії воблерів. Якщо говорити про трав'янисті мілководді та облове їх країв, то варто визнати: цілком можна обійтися і без джигу. І все ж при лові щук на рельєфі дна, що різко змінюється, мабуть, ніякі воблери не зможуть повноцінно конкурувати з силіконом. Головне та єдине явне протипоказання застосуванню джигу в червні – занадто велика кількість трави на дні та в товщі води. Досвідчені джиговики знають і вміють із цим боротися, але здоровий глузд підказує, що не слід шукати труднощів там, де їх можна уникнути. Використовувати силіконові приманки краще там, де ті найефективніше. Це вільні від водоростей руслові брівки, стрімкі береги, вир під навислими деревами, черепашкові коси, коряжник, краї ям та інше. Тактика джигового лову на річці може виглядати як постійний перехід з однієї перспективної точки на іншу. Стаємо на якір і джигуємо. За таким ловом завзято «довбати» одне й те саме місце не розумно – щука, якщо є і хоч трохи голодна, швидше за все, одразу себе проявить.
Що там судак? Червневий судак – хижак, що вже віднерестився, що діє в цю пору за своєю власною програмою. Мається на увазі, що риба займає ті ділянки і в той час, коли їй заманеться, а не під впливом інстинктів. Можливо, саме з цієї причини ми вважаємо ікластого у червні надто непостійним і досить непередбачуваним. Втім, не дивлячись ні на що, цілеспрямоване полювання за червневим кликастим цілком може бути успішним і цікавим. Як правило, це водосховища.
У першій половині літа судак досить рухливий. В основному ікластий відвідує цілком певні ділянки й у конкретний час. Обчислити такий розклад найдорожчого варто. Помічено: чим менші розміри водойми, тим такі міграції відбуваються частіше та інтенсивніше. Безумовно, краще рибалити з човна, а ще дуже важливо знати хоча б мінімальний набір точок, куди хижак регулярно виходить годуватись. Перше, що особливо зараз приваблює судака, це перепади глибини. Серед таких ділянок: брівки, коси, пупки, приямки та інше. Як правило, у зазначених місцях є колонії мушлі, які для судака – ну, дуже цікаві. Всі судачі точки з різкою зміною рельєфу можна поділити на два види: локальні та глобальні. Перша відмінність – кількість активних екземплярів, друга – оптимальний спосіб облову такого місця.
Цілком логічно, що на глобальній (широкій) косі або ж на протяжній русловій бровці число екземплярів помітно більше, ніж на локальній точці, проте якщо такі цифри віднести до площі, то вийде, що локальний перепад набагато перспективніший. Звичайно, добре знати координати височини, розмірами з футбольне поле, але часто дві черепашкові міні коси, розміром із воротарський майданчик, подарують у рази більше клювань. Просто для перевірки будь-якої локальної ділянки потрібно помітно менше часу, а значить, упіймавши пару активних екземплярів, можна шукати своє судаче щастя далі. Що ж до характеру облова судачьих точок, то перше, де помітно важлива відмінність, є постановка човна. Щоб ефективніше обловити велику косу, часто варто якоритися на мілині таким чином, щоб приманки затягувати на брівку. Якщо остання не дуже різка і не має надто гострих країв, такий вектор проводки оптимальний. Опущений якір за 15-20 метрів від звалища, дає можливість зручно обловити брівку і не налякати тих риб, які стоять поблизу. Закінчення слідує…