Блоги Fishingstock

Звіти про рибалку 14 грудня 2015

Неділя на зимовій річці

Це була звичайнісінька неділя зі спінінговою погодою і бажанням поблукати вздовж річки з улюбленою снастью. І якщо серед тижня ще вдається якось половити на самоті, то у вихідний із цим чималі проблеми. Вирішили не тікати від долі – натовп, то натовп. Та й народу якось дуже швидко і невимушено зібралося аж на два повноцінні екіпажі, тож довелося висуватися двома машинами. Один край міста на чолі з Олегом Івановичем вирушив на більш далекі кордони Сіверського Дінця, інша частина першої столиці вп'ятьох обрала зовсім інший маршрут і ближче. Скажу відразу: особисто я в цей день не спіймав жодного хвоста, проте рибалка, як не дивно, мені сподобалася, і цієї неділі я однозначно прожив недаремно. Деякі ж мої друзі виявилися значно успішнішими, завдяки їм і з'явився даний матеріал. Наприклад, на фото нижче – щуки, спіймані з інтервалом у дві хвилини буквально з одного й того самого «п'ятачка». Безумовно, це найбільш яскравий епізод нашої риболовлі, але були й інші «проблиски», якими теж поділюся.

Цього разу не писатиму про хитрі тактики, хитромудрі переміщення і глибокі думки. Чого тут розповідати і розуміти, якщо не спіймав. Матеріал викладу тезово, у вигляді коментарів до ключових фото, що ілюструють перебіг основних подій нашого недільного дня. Макс, Тимур, Саня та Серьога разом зі мною вершили історію тієї риболовлі.

Засніжені береги, похмуро, близько нуля і майже безвітря. Клас. Рухаючись вздовж річки всім шалманом, іноді рибали зовсім поруч, що з одного боку, особливих перспектив не обіцяло, а з іншого – вселяло надію, що якщо зустрінеться на нашому шляху більш-менш активний хижак, він нікуди не подінеться.

Першим відкрив рахунок упійманим хвостам Тимур. З нашої п'ятірки він єдиний зробив поки що наголос на окуня, і той дуже бадьоро йому відповідав взаємністю. Я був навіть здивований тим, що більшість підходів до води давали клювання та риб. У вирі, під коряжкою, біля куща трави товариш ловив смугастих. Останніх горбачами назвати не можна, звичайно, було, але рибки по 100-150 гр траплялися регулярно. Їх виходило ловити у пристойному темпі.

Черговий смугастий Тимуров на Bait Breath Mosya. Сьогодні товариш успішно застосовував різні приманки – зараз до об'єктиву потрапив саме цей рачок. До речі, фото зроблено за дві хвилини до того, як замість чергового окуня, у Тимура на рачка сів заліковий щупак, який в останній момент таки зрізав флюрик. За словами Серьоги, який спостерігав за цим, у рибі було грамів вісімсот. А ще хвилиною раніше (свідком уже був я), що стояв за десять метрів Максим, засік щучку не менше кіла, але не зумів вивести її на урвище. Зубаста кілька разів пірнала під колоду, що лежить уздовж берега, поки не виплюнула «офсетник». У Макса взагалі стало традицією втрачати щук подібним чином. В друга спрацював Sawamura OneUp Shad в "ультрафіолеті". До речі, це була поки що перша на сьогодні дільниця, де сталося одразу дві щучі клювання. Було місце дуже дрібний (до 2,5 метрів) і закоряжений прогін Дінця. Саме у завалах і «чергували» обидві хижачки (там же й стікалися). Поки всі залишалися при своїх, хоча час минав.

Рухалися вздовж річки ми досить швидко, за винятком хіба що ґрунтовного (на півгодини точно) перекушування з нескінченними рибальсько-мисливськими історіями та іншою чоловічою балаканею. Після сніданку, вірилося, справа піде обов'язково. Далі річка помітно розширювалася, і далекий берег неминуче вийшов із радіусу дії наших приманок. Періодично зустрічалися сиді, що відкривали цілковитий комфорт до риболовлі, ніж ми користувалися.

Щука, млинець, як і раніше, не клювала, хоча четверо з нашої п'ятірки приділяли їй вкрай пильну увагу. А ось з окунем, як і раніше, був цілковитий порядок. Тимур і далі із завидною регулярністю паркував не найдрібніших рибок, тож у якийсь момент мені й самому захотілося взяти окуневу снасть. Ледве втримався, та й вудка ця була вдома. Адже за щукою приїхав. Проводки вздовж очерету часом приносили клювання на кожній проводці. Через якийсь час «розпещений» друг уже й не закидав повторно туди, де клював дрібний окушок. Мовляв, пошукаємо більшого хижака. Загалом, потрібно буде і собі якось присвятити день лову річкових смугастих. Азартна та видобутка це справа.

З кожного або майже кожного місця вдавалося вивудити окуня. Коли вкотре поцікавився успіхами Тимура, побачив поруч цілком пристойну купку хижаків. Дрібним екземплярам була одразу дарована свобода, деяким найбільш гідним дісталася інша доля. Що ж до нас – щукарів, то все було на порядок скромніше. У мене клювання, але повз, у Макса схід, Саня свою щуку підсік і навіть трохи протягнув, але обірвався чомусь шнур при виведенні. Так, рибалки.

Ближче до обіду майже одноголосно вирішили змінити місце. При цьому з думками про щуку ніхто не попрощався. Першим відзначився Сашко. Закид у зовсім непрезентабельне на вигляд місце (дрібно, протягом і водорості) приніс впевнену клювання. Але щука зійшла. І тут Саня, що володіє надприродним чуттям, зрозумів, що зараз його будуть ... Ні, звичайно, не бити, і явно не ногами (у нашій компанії не прийняті такі методи осуду) ... Фотографуватимуть, бо буквально на наступному закиданні трохи осторонь знову клюнуло. Що цікаво, за мить до цього бородатий товариш впевнено озвучив передчуття тріумфу. Ми посміхнулися, але ставка повністю зіграла.

Задоволений переможець та заслужений результат. Спіймалася щука на світлий Swing Impact – чи копію, чи оригінал (Санек і сам не знав).

Звичайно ж, ми не залишили наодинці друга проти череди голодних щук. Обступили, обрубали, і почали разом досліджувати всі прилеглі території. Не пам'ятаю, чи були ще клювання, але риба в наступні 20 хвилин не спіймалася. І добре, йдемо далі.

Через якийсь час Донець роздвоився і став набагато вже. Дивідендів особливих, втім, це не дало, хоча Серьога свою клювання реалізував. Великий твістер (можливо, Curly Grub 4,5") приніс щуку або майже приніс. Коли виведення наближалося до фінішу, риба (ми не сумнівалися, що щука) завела в траву, і була така.

Мені окунів спочатку ловити не дуже хотілося, хоча така тактика запросто могла принести кіл п'ять улову (чи потрібні, щоправда, вони були?). За весь день мені Бог послав всього дві щучі клювання, які я благополучно не реалізував. Обидва ці контакти відбулися на Fish Tail 2,8”, хоча я випробував штук шість різних силіконок та три воблери.

Тут друзі не так давно дуже успішно гнили. І сьогодні в цьому невеликому болоті Тимур на очах у публіки засік, але не витяг дрібного щуренка.

Справа наближалася до фінішу і по дорозі назад ми вирішили ще раз заглянути на точку імені Панежді (поки він був єдиним володарем більш-менш зрозумілого улову). Тимур першим дістався до позиції, і відразу ж нервово змахнув вудкою. Та й хто б залишився байдужим від щучого клювання. Начебто, непогана. Тягне. Фотограф на місці, напарник із підсаком, що виважує, теж не схибив. Ха, є. Цілком гідна як для Дінця щука – на вигляд трохи більше двох кілограмів. Щирі вітання.

Не встиг Тимур витягти з пащі приманку, як Саня, іменем якого цю точку між собою до села ми називали, так само заходився виважувати. З підсаком асистував уже Серьога, оскільки в іншому ще борсалася Тимурова зубаста. Незабаром є й у Санька залік. Хижачка менша, але теж приємна. Однозначно «щучий вихід», адже щуки клюнули практично водночас і поряд. Зізнаюся, хотілося покласти фотоапарат і негайно закинути свою приманку туди, але втримався. Проте є невелике виправдання, чому сам не спіймав.

Щучий дуплет двох задоволених рибалок. Молодчаги. Сьогодні з чуттям на щуку у мене були явні проблеми, а ось роль фотографа я виконував куди професійніше, частенько опиняючись в епіцентрі подій.

Після двох спійманих щук у нас клювання не припинилися. Сашко одну спустив, у мене чіткий тук вийшов «у молоко», у Тимура теж дзвінкий удар прийшовся повз. Що таке. На мою думку, ще була пара епізодів, які свідчили про наявність щуки, але не зрослося. Мабуть, наступного разу.

Власне, два переможці сьогоднішнього дня – Саня та Тимур. Щирі вітання друзям.