Блоги Fishingstock

Звіти про рибалку 09 грудня 2015

У вузькій канаві Дінця

Перший справжній зимовий сніг рясно укутав береги білястим покривалом, а де-не-де на затоках річок і прудиках навіть льодок схопився. Справжній зимовий спінінг, коротше. Поблукати з улюбленою снастю захотілося особливо, та й набридло викладати фото (нехай і зроблені в зимові місяці) на тлі бруду та сумно-сірих демісезонних пейзажів. Адже зимовий спінінг повинен бути зимовим. Поки я збирався на рибалку сніг практично зійшов нанівець, а ясна погода обіцяла дотопити його рештки. У вівторок дедлайн та останній шанс на найближчий тиждень (тижня) сфотографуватися зі щукою-п'ятіркою на білому тлі. Чи реалізую його я?

На порядку денному Сіверський Донець недалеко від Чугуєва. Раніше там рибалити не доводилося, але Сашко (він же суворий і вмілий спінінгіст, перспективний і шляхетний мисливець, Майстер Спорту та мій друг) переконав, що проблем із водою та підступами до берега ніяких не буде. Все це він бере на себе. Риби в тутешніх місцях досить або близько до цього. Повинні принаймні за день зустріти. Цього достатньо. Їдемо.

Справді, на всій своїй протязі, де ми рибалили, Донець здавався презентабельним та перспективним – мені особисто в успіх вірилося. До речі, не всі наші компанії так вважали. Наприклад, Олег Іванович ще одразу озвучив неабияку ймовірність облома, і що теоретично в цих благодатних місцях його ноги більше може й не виявитися. Власне, рибалка вийшла трудовою, але я ні про що не шкодую. Рибу спіймали, хай і не раз виникало відчуття, що ловимо в колодязі.

Після приїзду на річку помітивши по берегах сніг, я різко підбадьорився. У чому сенс такої снігоманії чи навіть снігофілії, я до ладу не відав, але душа чітко рвалася до нових обріїв. І ті, варто відзначити, не були такими далекими – річка являла собою досить вузьку канаву коритоподібної форми із зарослими берегами, але досить чистими прибережними ділянками. Джигувати і твити тут було дуже комфортно. Глибина в канаві навряд чи перевищувала три метри, рельєф був стабільним та читався. Були й коряжки. Це давало особливий шанс, що зимовий хижак тут знайде собі притулок та засідку.

У Олега Івановича знайшовся особливий план на гру, тому більшу частину риболовлі ми його не бачили, та й Сашко через лісисту місцевість часом зникав з поля зору, хоча ловили поруч. Коротко поділюся тим, що відбувалося саме в мене (у голові, на гачку). Роздуми та дії друзів – їхня особиста справа.

На ділянках річок, що є вузькими канавами (20-30 метрів), я рибалив неодноразово. Такі умови мені дуже до душі, хоча одразу я і не пригадаю, коли мав справжній успіх у подібних місцях. Бентежив той факт, що світило яскраве сонце, пробиваючи триметрову глибину, немов Сашини зуби сальтисон під час наших перекусів (будь-яка щука та пірання тут відпочивають). Вода в Дінці, як і належить зимовій порі, мала незайману чистоту, тому багато з того, що відбувається в придонному горизонті, бачили навіть ми. У таких ситуаціях можна не сумніватися, риба бачить у рази чіткіше та ясніше. Не найкраща, до речі, передумова до результату. Крім того ми не маскувались, а ще поводилися (виключно ми з Санею) досить-таки розв'язно і для рибалок неналежно - багато і голосно розмовляли, шумно підходили до води.

Швидше за все, перша рибка далася досить непросто і далеко не відразу. Черговий крутий поворот і прогав між деревами з підвішеною тарзанкою, де мій бородатий товариш чимало кульбітів свого часу виконав, відкрив доступ до окунявої зграї. Як і більшість попередніх закидів, цей я виконав до урізу далекого очерету, але клювання заробив у самому центрі руслової канави. Легкий тичок, схожий на стукіт вольфраму об черепашку. Повз. Fish Curly 2,5" Bait Breath трохи стягнутий з гачка. Повторюю закидання, і вже більш чіткий тук перетворюється на кивання вершинки 77-го Battle Whip. Окунь з числа не найдрібніших відкрив рахунок моїм успіхам.

Фото? Як на зло немає снігу ... Ось знайшлася пляма ... На моє прохання робимо кадр і там теж - даремно чи стільки про сніг балакав?

(Або Саня - майстер фотографії, або у мене німб не вчасно підкорився)

У цьому місці русла стояли й інші смугасті, оскільки п'ять наступних закидів принесли три впевнені клювання. Остання призвела до того, що хвоста у Fish Curly не стало. І хоч зараз цей огризок їстівки дуже сильно нагадував Fish Tail, який по окуню нерідко творить чудеса, зараз хижак безхвосту приманку рішуче проігнорував. Варто відзначити, в наступні п'ять хвилин смугастий мене дуже здивував - клювання не трапилося ні на Fish Tail 2 "на головці в 4 гр, ні на Curly Grub 2,5" на 5 гр, що мені в той момент здалося безпрограшним варіантом. А коли я вирішив повернутися до Fish Curly на 6 гр, Саша запропонував рухатися далі. За його прикидками, вже за найближчим поворотом голодних щук і злих окунів, було просто непомірно. Який же дурень відмовиться від такої привабливої пропозиції?

Декілька крапок не відповіли, хоча виглядали дуже перспективно і вже не раз у Сашка «вистрілювали» (наприклад, лящем під двох на мікрохвилі). Наприкінці затяжної петлі Дінця на першому ж закиданні Fish Tail 2,8" і 6 гр були завзято атаковані, знову-таки по центру канави. Це була щучка, яка з відкритою пащею створювала такий тиск, що навіювала думки про гідний екземпляр. чиркали, а хвіст Fish Tail (це бачив ще при виведенні) і зовсім виглядав з зябрових кришок.

Неважко було дійти невтішного висновку, що хижак стоїть у руслової канаві. Мабуть, сонця злякався чи інше туди його загнало. З цього моменту я особливо зосередив увагу на глибині. Хоча вже найближчий приямок, що розкинувся на повороті, трохи похитнув віру у вище зазначене. По центру русла ні тичка, зате біля зовнішнього краю тростини, де вода була неглибока, а течія була відсутня, у нас із Сашком сталося відразу по парі тичків. Ймовірно, окунь балувався, бо приманки з гачків поверталися стягнутими, а не порізані на шматки та мотлох. Монтувати окуневі снасті не хотілося, тож рушили далі. А вже за півсотні метрів у мене сталося те, за що я особливо люблю русловий джиг, хай і в канаві.

Роблю черговий закид під дальній берег і дуже навскіс, щоб помітну частину траєкторії проводки виконувати, якщо і не проти течії, то близько до нього. Рівно по центру русла найсильніший удар. Трухануло не лише вершинку Ямаги, а й місце входу шнура в річку окаймилося помітними колами обурень поверхні. Хоч і обіцяли на сьогодні не слабкий вітер, у лісовій частині Дінця був цілковитий штиль і благодать, так що клювання по шнуру помітив легко. Клас! Хтось живий і однозначно не дрібний на гачку. Ось тільки тривала ця насолода недовго. Сход. Fish Tail порізаний і висить боком... Косоокий... Або косоокий... Ну, буває.

Вловити кривдницю не вдалося, як би я не намагався. Ні прозорий Fish Curly, ні ультрафіолетовий OneUp Shad щуку не зацікавили. «Гра на добивання» вкотре програла.

Донець ставав все дрібнішим, і все більше здавалося, що бідолашному хижакові просто ніде сховатися не те, що від настирливих спінінгістів (людина п'ять рибалок ми зустріли), але навіть від прямих сонячних променів, які щедро обдавали все в окрузі (я аж шапку на якийсь час). Загалом, якщо вранці вгадувався морозець, то зараз стояла весняна теплиня.

Наступне клювання (вона ж моя сьогодні остання) трапилася десь через сорок хвилин. На виході однієї з неймовірно перспективних ям (так, принаймні всім нам здавалося) стався цілком чіткий тичок. Знову спрацював Fish Curly. Той за сьогоднішнім безкльовом виглядав не так блідо, як інші. Риба не спіймалася.

А коли всі ми під кінець дня зібралися біля одного з мілководних перекатів, де качки пішки ходили, Олег Іванович упіймав щучку... на самій мілині затвічив. Не повіривши в це місце, ми з Сашком тут і ловити не наважилися. Тим більше, що справи якраз знайшлися відповідальні – нарізали сало, сервірували галявину. Хлюпання щучки при виведенні, чесно, стали несподіванкою.

Вік живи, вік навчайся. Втім, наступного разу між салом і обловом відвертої меляки з качками я все одно виберу перший варіант. Сашко, не сумніваюся, також. Тут кожному своє.

На сьогодні «баста». Риби майже не зловили (не перший і, здається, не останній проліт). В принципі, хвалитися ні чим і радити комусь і щось теж нелогічно. Я й не буду. Рибалка вийшла така, як вийшла. Її я все одно вважаю вдалою, дуже цікавою, і навіть, як не дивно, задоволений. Дякую Дінцю, друзям, снігу, сонцю та природі за такий чудовий вівторок.