У листопаді на малій глибині
Кожен наступний день календаря наближає все більше і більше взимку. Легкий нічний морозець вже сприймається як норма, а водойми, здається, повністю приготувалися до своєї крижаної долі і просто чекають занурення у зимовий сон. Але поки лід не став, у нас - спінінгістів, є хороша можливість добре порибалити. У листопаді-місяці мені найяскравіше виходило ловити щуку і окуня, у прив'язці до цих риб і поділюся думкою.

Єдине "але". У холодну пору всі ми звикли шукати хижака на ямах або в околицях. Все логічно і правильно, але я ось уже який сезон переконуюсь, що навіть узимку хижак регулярно виходить на малі глибини і там полює. Загалом листопад, мала глибина…
За щукою
У листопаді і взагалі - в передзимню пору для багатьох спінінгістів, у тому числі і для мене, щука є ключовим об'єктом уваги. Ключовий, та не єдиний. Найбільш перспективне мілководдя – те, що найближче розташоване до ями чи русла. Це цілком може бути прибережна смуга, яка вже через пару метрів обривається в глибину або висока дна далеко від берега, утворена внаслідок «хитрого» напрямку річкових потоків або інших аномалій. Щуку і те, й інше влаштовує, тому принципово на будь-які височини хижачка (і не тільки щука) піднімається.

Що стосується типово щучих місць, то я б відзначив насамперед мілководдя із залишками рослинності. Якщо тут зовсім дрібно (до метра), то щука може й побоятися. Коли ж глибина хоча б півтора метри (для багатьох водойм це мілководдя), щука запросто відвідає цю ділянку. І не має значення, які глибини в окрузі.
На трав'янистих ділянках однозначно уловисті воблери. Майже завжди мінноу (Megabite Balance 72SP, Fatty Minnow 90SP, Stream 70SP) з нейтральною плавучістю або тонучою по крижаній воді поза конкуренцією на тлі кренків та інших плаваючих моделей. Однак у порівнянні з джигом часто воблери виглядають тьмяно або ними ловити не так комфортно.

Особисто я з приходом холодів навіть на малих глибинах застосовую джиг. Причини? Рибача з берега (а в передзимі це часто єдиний варіант), джигом можна облавлювати набагато віддаленіші точки, та й не так шкода втратити силіконку на зачепі (корчі на мілині ніхто не скасовував). А ще силікон з одним гачком, що стирчить вгору, набагато більше проходимо через перешкоди, ніж два трійники воблера, що «дивляться» вниз. Часом остання обставина виявляється вирішальною на користь джигу. Також я давно переконався, що джиг при грамотній адаптації до умов лову ефективний майже завжди.

Полюючи за щукою у другій половині осені, я традиційно віддаю перевагу віброхвостам. Принаймні, на тих водоймах, де не володію достовірною інформацією щодо переваг місцевої зубастої. Віброхвости і в першій половині осені виступали ключовими приманками, залишаються вони такими й досі.
Намагаюся з розміром віброхвостів не дрібнити, хоча вже не раз переконувався, як мікроджиг перегравав будь-які звичні щучі розміри. Напевно, справедливо відзначити, що закидаючи у воду дрібну приманку, швидше за все, і щука клюватиме теж невелика. Але не завжди це нам цікаво. З думками про нормальний розмір екземплярів, краще задіяти приманки і відповідну снасть. Якщо без надмірностей і намірів влаштувати «Big Game», я назвав би віброхвости довжиною 10-12 см найбільш стабільними. Бажано, щоб тіло виглядало більш-менш об'ємним.

Одна з основних вимог до віброхвостів, у моєму розумінні, є стабільна та стійка гра як на малій швидкості, вільному ширянні, так і на різких ривках. Деколи різко смикати все-таки знадобиться. Справа в тому, що обловлюючи мілководдя, анімація приманки частково складатиметься з рівномірного руху, частиною - плавної "сходинки" або "хвилі" в товщі, а частково - ривків при продиранні монтажу крізь водорості. Якщо хочемо спокусити щуку на атаку, наша силіконка на всіх стадіях, як мінімум, не має виглядати погано в очах хижачки. Ми хоч і розраховуємо на зустріч із голодною щукою, а все ж вважати її повною дурницею – неправильно. Адже всім відомо, чим загрожує недооцінка суперника.

В принципі, майже всі сучасні віброхвости мають зазначені якості, але буде не зайвим переконатися рибалці, що саме на його снасті і при його стилі лову в конкретних умовах обраний віброхвіст ефективно рухається. Вода нині дуже чиста, тому характер гри приманки легко оцінити візуально, якщо її провести біля берега. Саме ця прозорість води, до речі, дозволяє хижакові помітити каверзу і не клюнути, якщо щось не сподобалося.
Мої віброхвости-фаворити для лову передзимової щуки на мілководдях оригінальністю не відрізняються, з ними я успішно рибалю і в інших умовах. Це Noike Ninja , Bait Breath TT Shad , Betanco Shad Tail Slim , Sawamura OneUp Shad .

Останнім часом все чіткіше переконуюсь у перевагі флюорокарбонового повідця над сталькою, струною та іншими, навіть найтоншими «неперекушуються» повідками. Флюр і влітку є дуже вдале рішення (хоч і без стовідсоткової страховки), в передзимві ж, коли вода чиста і неглибока, а проводка плавна і з довгими паузами, актуальність маскування зростає в рази. Як правило, застосовую флюр діаметром 0,4-0,5 мм (цього сезону флюр Intech Shok Leader – поза конкуренцією). Така товщина, на мій погляд, не виглядає надто громіздко, але є вельми надійним захистом від гострих зубів.
За окунем
Неодноразово зауважував, що великий окунь на багатьох водоймах чомусь починає ловитися лише зі справжнім похолоданням. До того ж «горбачої» вдень з вогнем зустріти не виходить, ніби й немає їх у водоймі. Малі глибини у листопаді цілком вдалі місця для успішного полювання за смугастим. Особливий статус мають плями черепашки. Останні можуть розташовуватися не тільки на брівках, косах, пагорбах, а й навіть на рівних майданчиках. Належу до цього просто: де черепашка, там окунева «їдальня». Зрозуміло, що сюди із задоволенням забредає щука із судаком (хто ж із нас буде проти), проте їхні візити в передзимі короткочасні. Окунь затримується на черепашці довше.

Передзимового і навіть зимового окуня я часто ловлю не так, як робив це в першій половині осені і тим більше - влітку. Безумовно, у моменти, коли «смугасті розбійники» активно годуються, занадто мудрувати рибалку не слід (це навіть шкідливо).
У такі благодатні періоди навіть щуча снасть із повідцем підійде. Лихо ось тільки, що справжня агресія в поведінці окуня - надто рідкісне і короткочасне явище, тому сподіватися на таку удачу, щонайменше, наївно. У переважній більшості ситуацій стикаєшся з умовами, коли хижака потрібно вмовляти на клювання. Здорово в цьому допомагає пасивна їстівна гума та надлегке завантаження. Перше місце я відвів би невеликим складам (5-7 см). Fish Tail, Fish Tail Shad, Fish Tail Ringer – особливо яскраві представники.

Закінчення матеріалу слідує…