Вже мільйон разів говорив я про ефективність риболовлі в корчах та поблизу їх в літню спеку. Все це дійсно актуально, бо підтверджується настільки часто, що сприймаю я це ледь не за правило. Зазвичай віддаю перевагу такому варіанту, коли приманку ведуть над перешкодами, а не занурюють вглиб завалу. Це є, в моєму розумінні, завжди простіший і частенько більш вдалий спосіб добре порибалити. В усякому разі, на малих річках влітку так це точно. Безумовно, є і ситуації, що вимагають опускання приманки в самі нетрі, де і ховається хижак. Можливо, і не на саме дно, але десь поруч. І тут окрім як з джигом, навряд чи з чимось вийде впоратися.
Перший і найбільш поширений крок при лові безпосередньо в корчах – сховати гачок в тіло силіконки або за який-небудь захисний вус, і вести приманку досить акуратно і не квапливо. Корчі намагаюся обловлювати з плавзасобу, хоча при зачепі навіть на двох метрах глибини клопоту з "рятувальними операціями" достатньо. З човна або з берега рибалю, позицію намагаюся вибрати таку, щоб на шляху мого майбутнього виважування не було колоди або якихось розлогих гілок. Клювання там може і вірогідне цілком, ось тільки шанси довести рибу до рук або підсаки скромні. Уникаю також ділянок з великою кількістю гілок, котрі розташовані на швидкій течії. Тут зачеп ледь не гарантований і врятувати приманки набагато складніше. Хіба що ведучи строго проти потоку можна чекати, що приманка буде більш-менш контрольовано рухатися і нитку не затягне течією під гілки.
Дуже вдалий спосіб – розташуватися до корчів ближче. Розрахунок тут на те, щоб приманка йшла під великим кутом до поверхні (60-80 градусів). Не упевнений, що по щуці саме такий напрям найефективніший, але зачепів так менше однозначно. В деяких випадках можна спробувати половити, ніби бортовою вудкою, анімуючи приманку вверх-вниз.
Буває, джиг в корчах малоефективний, оскільки багато часу витрачається на відчіплення і перев'язування, тоді як по-справжньому голодного хижака влітку в корчах не особливо багато. Але якщо міцні місця обловлювати в темпі і без затримок, то можна цілком досягти успіху у збиранні активних риб, які навіть в самий бескльовий день, хай і в малому числі, але є. Коли яскраво виражених щучих місць мало, а річка досить однотипна, швидка схема лову ще більш виправдана. По-різному, звичайно, буває, але зазвичай 3-4 закидання вистачає, щоб місцю винести вердикт - є там риба або ні. Часто вже з першої проводки розумієш, що місце варте уваги. Відразу ж глухий зачіп стався? Так буває, після нього теж багато що зрозуміло. Вийшло нашуміти чи обірвати – рухайся далі, тут навряд чи зараз буде клювання.
Одна з улюблених моїх проводок в корчах, це повільне перевалювання силіконки через гілки. Тут особливо варто бути напоготові, бо контакти будуть ледь не на кожному метрі. Клювання – треба різко, але коротко підсікати. Дотик до пенька чи гілки – тримати себе в руках і не загнати гачок в дерево назавжди. Очевидно навіть за наявності самої прохідної «незачіпляйки» і виважених дій рибалки зачепів та обривань буде достатньо. Не варто цим перейматися, бо в корчах це звична справа.
По одному й тому ж маршруту приманку зазвичай не веду, хіба-що це якийсь коридор відносно вільного простору між завалами. Як правило, щука, котра бажає клюнути, робить це відразу і її не варто подовгу умовляти. Темп лову в корчах незначний, навіть коли зачіплянь небагато, тож не варто гаяти час на повтори. Навіть не занадто розлогі і густі корчі здатні створювати значну тінь, яка дуже добре приваблює хижака в літню спеку. Цілком можливо, що колода, котра лежить упоперек річки, забезпечить, скажімо, локальне тиховоддя, на якому також щуці приємно дрімати. Одним словом: як не крути, а влітку в корчах щука просто зобов'язана бути, бо тут є буквально усі передумови для цього.
Якби все було так просто і очевидно в тактиці швидкого облову корчів, то спінінгісти-непосидьки (до них я ближче за характером) завжди б перегравали шанувальників планомірної і усидливої риболовлі. На багатьох корчах має сенс затриматися довше. Причина хоч би в тому, що ти можеш бути фактично упевненим в наявності тут щуки, яку просто треба спокусити, тоді як на сусідніх ділянках ясності немає ніякої. Зрозуміло, що локальні корчі наполегливо і довго "бомбардувати" малопродуктивно. А ось якщо місце велике за площею, та ще й рибу ми тут зловили, то тактика детального лову може мати зовсім інші фарби.
Хоч яку б модель облову корчів я не обрав би, не прагну відразу відправити приманку до гущі корчів або водоростей. Упевнений, правильніше спершу обловити межі завалу і чисті прогали в ньому. Якщо буде там активна щука, вона відгукнеться. Більше того, в моєму розумінні, якраз на периферії корчів чатує свою здобич голодна щука. Ну, а коли не бажає зубаста по-хорошому (клювати відразу і на чистому), поступово "заглиблююся" в корчі. Там, повірте, нудно не буде, навіть якщо клювань не станеться зовсім.
Обловлюючи середні і придонні шари коряжника, часто вибір роблю на користь твістерів. З причини їх більшої граціозності і доцільності для лову в обмежених умовах, з твістерами, здається, більше вірогідність упіймання хижака тут. Та і на офсетникові такі приманки тримаються дуже гідно, при першій же нагоді хвацько пробиваючи риб'ячу пащу. Тисячу разів згадував Intech Turborib, Bait Breath Curly Grub, Bugsy, Sl Remix (двохвостий твістер і рак в одній особі), проте вони настільки вдалі та ефективні, що варті нагадування. З ними у мене чимало славних епізодів мало місце.
Взагалі, побачивши перед собою корчі, не варто стрімголов гребти туди на човні або продиратися крізь прибережні зарості. Неправильно і приманку необдумано закидати в самі нетрі. Часто для спінінгіста це справжня пастка, в якій гинуть і час, і старання, і приманки, і наші надії на хороший результат. Але ж і проігнорувати корчі необачно. Як правильно поступити? Доведеться вирішувати самому і на місці. Але це ж здорово, що доля в наших руках, а не у сліпого випадку на ниточках.
Яскравої усім літньої риболовлі і хорошого клювання!
