Небезпечному весняному льоду є гідна альтернатива. І бачу я її в рибалці зі спінінгом. Все реально, якщо дотримуються дві умови: а) на водоймі не повинно бути льоду взагалі; б) потрібна плюсова температура повітря, а якщо мінус, то маленький (до 5 градусів). Загалом було б бажання.
Про особливості зимового спінінгування мною чимало вже було сказано, проте залишилися не всі питання відкритими. Поповню певною мірою цю прогалину. Що ж, тонкість спінінга в холодну пору полягає в тому, що хижак зараз дуже інертний і мало рухливий. Це зовсім не означає, що змусити його клюнути не вдасться. Часу і сил, ймовірно, просто доведеться витратити більше, ніж будь-коли, але результат запросто може приємно здивувати. Безумовно, хижак харчується і зараз, просто в меншому обсязі і не так активно, як раніше. Крім того, суттєвий відбиток на тактику пошуку та лову накладає той факт, що концентрація риби в одних місцях різко збільшилася, в інших – практично знизилася до нуля. А це означає, що облавлювати всі місця поспіль або, що ще гірше – закидати приманки навмання, вкрай необачне рішення. У багатьох ситуаціях я практикую один підхід, який можна було б назвати універсальним.
В основу так званого універсального підходу закладено принцип суттєвої схожості місць стоянки щуки, окуня та судака. Досвід показує, що з великою ймовірністю взимку зазначені види розміщуються на одній ділянці. Більше того, нерідко всі ці хижаки дуже успішно реагують на ті самі приманки.
Ключову роль у цьому випадку грає вибір місця лову, адже через велику локальність хижака потрапити приманкою в поле його зору не так просто. Ситуація посилюється ще й тим, що, швидше за все, риба не одразу відгукнеться (дай Боже, щоб узагалі відгукнулася) на появу видобутку в її володіннях. Отже, потрібен якийсь час, щоб хижакові визначитися, а ще приманкою бажано потрапити ближче до пащі, не викликавши при цьому недовіри.
Проаналізувавши безліч своїх рибалок, плюс чимало поспілкувавшись з друзями, дійшов висновку, що в загальному випадку перспективне для лову спінінга місце має наступні характеристики:
1. Глибина достатня для комфортного перебування хижака незалежно від ступеня його активності, бажання полювати та більшості інших факторів. Найчастіше це межі ями або ділянки біля них.
2. Крім пристойних глибин, є і природні укриття для риби, що служать як для засідки, так і для безпечного відпочинку в період напівдрімання та пасивності.
3. На даній ділянці або поблизу біля нього розташовуються зграї кормової риби. Хоч осінь і була, можна не сумніватися, плідною в плані накопичення енергії, але підживлення свіжим білком потрібне і взимку.
4. На обмеженій території є всілякі глибини і різноманітний рельєф. Практика показує, що найбільш стабільно працюють ті ями, на яких є чітка брівка, сходи, плями твердого дна та інші аномалії рельєфу.
5. Місце максимально віддалено від берега, підходи до води малодоступні і немає браконьєрського свавілля.
Давно переконався, що розміри приманок 3-3,5” – найбільш універсальні та відмінно підходять для щуки, судака та окуня. У моїх коробках ключову роль відведено віброхвостам, твістерам, складам і ракам. Кожен із цих видів у певній ситуації виявляється найбільш затребуваним.
Віброхвости часто безальтернативні, коли у улові переважає щука, хоча й у судака з окунем бувають періоди, коли ті вимагають саме імітацію живого калорійного видобутку, а не якихось п'явок чи раків. Віброхвістами я користуюся в ситуаціях, коли обрана перспективна ділянка досить велика за площею і важко судити, де саме стоїть хижак. Тобто має місце деяка пошукова складова риболовлі. Щоб не гадати, чому немає клювання, експериментами не захоплююсь, використовуючи лише перевірені моделі, серед яких Noike Swimmer, Ninja, Bait Breath T.T. Shad, ET. Shad, Intech Slim Shad, Long Heel, Sawamura One'Up Shad.
Твістери, як правило, більш ефективні за пасивним хижаком, яким той у крижаній воді найчастіше і буває. Використовую твістери і тоді, коли доводиться облавлювати досить великі території в межах глибокої ділянки або коли дуже важлива дальність закидання і швидке занурення монтажу на дно. З певною умовністю твістери можна вважати найуніверсальнішими для холодного часу приманками. Вони не особливо вибагливі до завантаження, пробачать багато огріхів у проводках, що особливо важливо новачкові. У моєму арсеналі найпопулярніші Intech Turborib, Bait Breath Curly Grub, Bugsy.
Слаги та раки як менш традиційні варіанти нерідко приносять відмінний результат, коли хижак не реагує на віброхвости та твістери. Слаги та раки це пасивний силікон, що вимагає від рибалки певної гри. Але це не повинно лякати навіть новачка, оскільки більшість технік, які працювали влітку, будуть доречними й зараз. Просто слід анімацію здійснювати більш плавно та розмірено. Часто раки зі складами - справжня знахідка на водоймах, де в теплу пору ловили натовпи спінінгістів, так що на все більш-менш стандартне у хижака з'явилася алергія. У класі раків я віддаю перевагу: Bait Breath Rush Craw, Mosya, Virtyal Craw. Серед складів: Fish Tail Ringer, Fish Tail Shad.
Міцного, друзі, здоров'я і бажаю всім спінінгістам не жалкувати за своєю відсутністю на льоду, а всім «пінгвінам» – про свою там присутність!
