Весна – час дуже захоплюючої та азартної риболовлі по судаку. Не завжди, звичайно, успіх легкий і близький, але часто дуже реальний. Починаючи з квітня, навігації тимчасове «баста». Ось і доводиться блукати берегом, чекаючи судачого клювання. На «платниках» простіше – їх розміри нерідко відносно скромні, тому докинути до заповітних точок часто не важко. Але що робити, якщо рибалити вирушаємо на велику воду?

Думками про це й хотів би поділитись. Щодо особливостей лову весняного судака я вже міркував у цьому «Блозі», дещо доповню ті думки.

Традиційно водосховища та інші великі за площею водоймища вимагають від рибалки наявності човна. Причина цілком очевидна: місця стоянки хижака зазвичай розташовані за межами берегового закидання навіть далекобійних снастей. Нині у нашому розпорядженні лише берегова лінія та хижак, який, є надія, підійде ближче. Доведеться озброюватися високими чоботами, сумкою на плечі, далекобійною спінінговою снастю і вперед на пошуки свого рибальського щастя.
Досвідчений судачатник, який відвідує один і той же водойму багато років, чудово знає, що і як робити. Я ж зараз орієнтуюсь на тих, хто в судаковій рибалці робить лише перші кроки.

На відміну від окуневої і навіть щучої риболовлі, коли наш об'єкт лову досить-таки розосереджений водоймою і з великою ймовірністю займає традиційні для себе місця, з судаком трохи інакше. Мало того, що хижак цей зграйний, так ще й поводиться досить солідарно, діючи спільно. Якогось дня він може підійти зовсім близько до берега чи греблі, а в якийсь час сконцентрується на брівці чи косі за сотні метрів.
Одне з перших, що варто з'ясувати судачатнику, вирушаючи на велику воду зі спінінгом, – чи траплявся напередодні ікластий спінінгістам-береговикам? Навіть якщо результати виявилися скромними, але все ж таки вони були, дана інформація – однозначно привід для оптимізму. Зазвичай, якщо знайшли щось привабливе в прибережній смузі кілька судаків, це може бути цікаво й іншим екземплярам. До того ж немає абсолютно жодної гарантії, що спінінгіст, який слабко відрибалив учора, пропонував судаку саме те, що було оптимальним. І вже зовсім не факт, що нам не вдасться відрибалити краще. Страхування тут не виписують.

Важливо також дізнатися, на якій ділянці водосховища це відбувалося. Згоден. Ця інформація ще вищого порядку складності і далеко не кожен рибалок нею поділиться, але розуміння, в якому районі хижак клював, багато в чому допоможе.
Якщо район клювань дізнатися не вийшло, я не впадаю у відчай. По-перше, уловисті по судаку місця - це, перш за все, ділянки зі змінним рельєфом дна (коси, плями черепашки, брівки), які нерідко візуально визначаються з берега або відомі з минулих рибалок. По-друге, якщо хижак дійсно клює, то на водоймі ви навряд чи будете поодинці, і картина з вдалими місцями скоро проясниться. По-третє, не дуже цікаво рибалити тільки там, де хтось підказав, судака реально знайти і поодинці.

Берегова лінія великих водойм, хоч як це банально виглядає, – головний орієнтир при пошуку цікавих для судака місць. Звивини суші та інші її неоднорідності з високою ймовірністю продовжаться під водою. Про це твердять буквально в кожній риболовній розповіді, але часто ми на це не звертаємо уваги. Часто на березі зустрічаються висохлі нагромадження мушлі. Та неспроста сконцентрована в одному місці. Найімовірніше, черепашка, яка для судака будь-якої пори цікава, встеляє дно і під водою теж. На цю ділянку однозначно варто звернути увагу.

Часом на березі біля основи дамб дно, а так само частину суші усіяно великим камінням. Якщо в цьому місці не дуже дрібно чи навпаки – не надто глибоко, підхід судака до каміння дуже вірогідний. Таке місце може виявитися, до речі, дуже близько до берега.
Що стосується риболовлі на водосховищах найбільш надійним місцем лову при інших рівних виступає саме дамба. Тут і глибина присутня, і якийсь хоч трохи рельєф є, а ще на дні можливі камені, арматура, залишки затонулих конструкцій та інші нагромадження, що приваблюють судака. Мабуть, найперспективнішим для лову є злив води з водосховища. Сюди, наче магнітом, притягує різну рибу. Не тільки рибу, а й спінінгістів.
Знайдена ділянка з цікавим рельєфом – ще не привід вважати, що справа у капелюсі. Судак там для початку повинен бути, а ще потрібно ікластого змусити клюнути. Звичайно, у ряді випадків, здається, хижака не розворушити ніяк, але в основному все-таки вдається знайти підхід до цієї не згідливої риби. Починаючи пошукову рибалку, особисто я керуюсь такими простими принципами.

Принцип вибірковості. З огляду на те, що берегова лінія водоймища часом практично нескінченна, досліджувати всі ділянки поспіль щодо виявлення судака нерозумно. Більше того, навіть у межах обраного перспективного місця напевно виявляться точки цікавіші для риби і такі, де хижак з'являється дуже рідко. Логічно порадити: ставитись до місць закидання своїх приманок вибірково і завжди дорожити часом. Проста арифметика показує, що, виключивши зі свого розгляду закиди навмання, ми вивільняємо собі час для облову додаткових перспективних ділянок. Звичайно, на останніх шанс побачити клювання вище, ніж будь-де.

Принцип підтримки темпу. Спочатку пошукова рибалка часто проходить без прямої участі риби (а то й без клювання). Від того ми і називаємо такий лов «пошуком», що наперед не знаємо, де саме причаївся об'єкт нашого полювання. Важливо усвідомлювати, що на даному етапі риболовлі перед нами не стоїть завдання спокусити всіх або більшість екземплярів, які посіли конкретну точку. Поки що ми тільки виявляємо наявність судака. І в даному випадку темп лову має бути досить високим. Пояснення очевидне: що більше території ми досліджуємо, то вище ймовірність зустрітися з рибою. А ось коли хижак буде обчислено, тоді і слід «включати» вишукування та хитрощі для його спокуси.

Принцип пильності. Звісно, будь-яка важлива справа, якою однозначно є пошук і безпосередньо лов судака, потребує уважності та зібраності. Під цим принципом я розумію насамперед максимальний контроль того, що відбувається навколо. Скажімо, не зовсім розумно впиратися в лов на дальній дистанції, коли колеги щоразу дістають судаків зблизька. Я не прихильник копіювати чиїсь дії, але часто без цього просто не обійтись. Уважність має виявлятися і в тому, що ми серйозно стежимо за своїми діями та тим, як на них реагує судак.
Принцип універсальності. Оскільки стадія пошуку судака не передбачає облів одного й того самого місця різними приманками та проводками, важливо використовувати саме таку комбінацію дій, щоб більша частина судака для початку хоча б побачила нашу приманку і якось себе виявила. А вже далі можна з'ясовувати, що ж хижакові більше до вподоби. Звичайно, під універсальністю можна розуміти, що завгодно, адже немає чогось цілком певного, щоб судаку стовідсотково підходило. Особисто я як універсальна снасть підбираю таку, яка на даній водоймі приносила результат раніше. Якщо ж водоймище незнайоме, підбираю монтаж і техніку проводки, виходячи з аналогій з іншими відомими мені місцями, чимось схожими на це.
Принцип повторюваності. Здебільшого шукати судака ми вирушаємо на ті ділянки водоймищ, де вже бували раніше. Мабуть, у них нас щось привабило, бо навіщо приїжджати повторно? Принцип повторюваності обіцяє особливу перспективу лову на ділянках, які раніше дарували рибу. Я часто роблю банально: ловлю спочатку лише ті точки, де на минулій рибалці спіймав судака. Навіть якщо місце зовні нічим не примітне, під водою картина може виглядати зовсім іншою.
І насамкінець ті приманки, з якими б я в першу чергу вирушив за судаком з берега: