Друга половина весни – дуже навіть судакова пора. Часто якраз невеликого розміру водойми, розташовані в межах населених пунктів, де навіть в нерестову заборону дозволено рибалити, приносять масу яскравих емоцій та гарних судаків. Серед найперспективніших, на мій погляд, місць для полювання за весняними судаками я б назвав неглибокі ділянки водойм, куди з прогріванням води і виходить ікластий.
Справжня удача для судачатника – знати місце, де в межах берегового закидання розташована коса або інша цікава для хижака мілина. Безумовно, це ще не гарантія беззастережної перемоги, але шанси на успіх пристойно зростають. На стоячих водоймах коси і подібні до них підвищення дна, як правило, черепашкові, що для судака є найбільш прийнятним варіантом. Вказані місця я б розділив на два типи: локальні та глобальні.
Локальні
На локальних мілинах (косах) часто перебуває зовсім незначна кількість судаків, тому на тривалий активний лов спінінгістові не варто розраховувати. Зазвичай це один або кілька спійманих хвостів з точки, і можна йти далі. Щонайменше, годину-другу нових «чергових» риб, що атакують приманку надійно і без коливань, тут не передбачається. Привабливість локальних кос в тому, що процес виявлення хижака простий (той або є, або його немає), отже, часу на пошук витрачається мінімум.
Глобальні
А от глобальні (значні за площею) мілини, навпаки, вимагають більш ретельного облову, зате обіцяють за сприятливих обставин тривале клювання. Радіти, втім, зарано, бо хоч яка б перспективна і велика коса не була, багато риби, не сходячи з місця, зловити не вийде. Причина здебільшого полягає в тому, що навіть після кількох виважувань чи тим більше сходів, зграя стає не такою довірливою і часто точку тимчасово покидає.
З човна вектор закидання і розташування спінінгіста щодо мілководдя можна вибрати максимально комфортним, з берега ж усе значно складніше. Якщо дозволяє ситуація, то облов навіть зовсім невеликої коси краще виконувати поетапно. Тобто перші закидання робити до ближнього краю уловистого місця, поступово збільшуючи дальність. Нерідко для повноцінного облову достатньо всього 5-7 проводок, але навіть в цьому випадку при вдалому збігу обставин можна зловити 2-3 прекрасних судака. А ось коли намагатися відразу закинути подалі, в разі піймання риби і тим більше її сходу, швидше за все, інші судаки швидко розпізнають наші наміри і покинуть місце.
Традиційно вважається, що верхню частину підвищення дна займають найактивніші судаки, яких зловити простіше. Трохи глибше та на підступах до мілководдя чатують менш голодні екземпляри.
Помічено, що на невеликих стоячих водоймах судак особливо вибірковий і дотримується конкретних вимог, часто ігноруючи універсальні й перевірені речі. Наприклад, на одному ставку чи озері ключем до успіху можуть виступати дрібні твістери і класичні ступінчаті проводки, а на ставку, що буквально по іншу сторону дамби, рибі до душі волочіння по дну раків чи слагів. Загалом, обловлюючи черепашкову косу на малознайомій водоймі, однозначно варто спробувати хоча б пару робочих технік зі свого арсеналу, щоб з більшою вірогідністю догодити ікластому.
Коли відомо заздалегідь, що мілина має значну площу, пошукової роботи для спінінгіста різко додається, але це, звичайно, не привід сумувати. Навіть навпаки, чим більше перспективної місцевості ми дослідимо, тим більше отримаємо клювань і пристойних риб в улові. Часто на ставку (навіть якщо це «платник» з чималою вартістю квитка) є також інші спінінгісти. Якщо це коса досить велика, приховати її розташування від інших не вдасться. У зв'язку з цим, якщо є можливість, то попередньо косу можна спробувати обловить швидко, а вже потім досліджувати її детально, експериментуючи. Мета очевидна: до приходу колег-спінінгістів «зняти вершки» у вигляді найактивніших екземплярів, а вже потім спокушати більш інертних риб. Втім, відомо і те, що раз вже судак зайняв позицію в районі коси, то абсолютно пасивним він навряд чи буде.
Незважаючи на завидний настрій судака кормитися на косі, далеко не будь-яка подача приманки здатна припасти хижакові за смаком. Серед найбільш перевірених анімацій відзначу: класичну «сходинку», «волочіння по дну» і «стрибкоподібні проводки» з вертикальними підкиданнями.
«Сходинка» особливо дієва при пошуку. Вона часто безпрограшна ще й тому, що виявляє не тільки судака, але й окуня зі щукою. Твістери (Intech Turborib, Bait Breath Curly Grub, Bugsy) і віброхвости (Bait Breath T.T. Shad, Intech Slim Shad, Long Heel) в цих ситуаціях, мабуть, найбільш доречні. Оптимальній розмір приманок близько трьох дюймів.
«Волочіння» виступає вже як точкова ловля з набагато меншим темпом, зате вона більш ретельна і детальна. Взагалі, приманки, що волочаться по черепашці чи навіть ґрунту, судака дуже цікавлять і часом тільки така методика приносить результат. Після закидання в потрібне місце і досягнення джигою дна починаємо плавно обертати котушку, періодично смикаючи вершинкою (раз в 4-5 секунд), підкидаючи тим самим приманку. Корисно через кожні 1,5-2 метра підмотування зупинити і дати монтажу полежати на дні одну-дві секунди. Після паузи виконуємо знову підкидання, аби зацікавити хижака, і знову волочимо приманки по дну. Особливо підходящі для таких справ слаги і раки, серед яких Noike Mighty Mam, Smoking Dad, Bait Breath Rush Craw, Virtual Craw, Fish Tail, Ringer у мене значаться в перших рядах. Занадто важка «чебурашка» під час проводки волочінням не особливо є вдалою ідеєю, бо приманка, мов плуг, почне орати дно. Рідко на мілинах користуюся «чебурашками» важче 12 гр.
«Стрибкоподібна» проводка особливо раціональна на великих за площею мілинах, де перспективна ділянка має довжину десятки метрів. В даному випадку така анімація характеризується відносно високими підкиданнями і різкими опусканнями приманки на дно. Виконується все це вершинкою спінінга. Підкидання можна робити як одинарним, так і подвійним. Ефективно чергувати, тоді досить скоро прийде розуміння, чого ж сьогодні хижак чекає по-справжньому. На мій погляд, приманки, що імітують ракоподібних, в даному випадку просто поза конкуренцією, хоча іноді їх судак повністю ігнорує.
Колеги, усім здоров’я та гарної весняної риболовлі!