Ніщо не стоїть на місці та в рибальський спорт теж. Так, у береговому спінінгу цього року з'явилася нова дисципліна – «Street fishing» (вулична рибалка). Хто читав правила (переклад з європейських), напевно міг збентежитися, розсміятися або навіть покрутити пальцем біля скроні. Чесно сказати, місцями і в мене все це викликало скептицизм, усмішку, бо скидалося на квест, де рибалка не стояла на першому місці. Але про все по порядку.
Чемпіонат Світу зі стрітфішингу намічено на кінець осені в Амстердамі цього року, отже, ті країни, хто планує представити свої збірні на першій світовій першості з вуличної риболовлі, мають у себе провести відбори і визначити кращих. Все це означало, що бути в Україні Чемпіонату та Кубку країни, а також окремому напрямку Федерації. Керівником нового руху обрали Лясова Данила, і слід зазначити, його величезна та вміло виконана за цей короткий період життя офіційного українського стрітфішингу робота викликає лише повагу. Даня, так тримати! Брати участь у цьому русі чи ні, розмірковував досить довго я, адже такі багато в чому дикі для закоренілого спортсмена речі, як, наприклад, дозвіл пересування на міському транспорті, зона в десятки кілометрів, вимір довжини риби, зйомка камерами, GPS-трекери, фотоуловлення на лінійці. Ох, багато чого ще.
Чемпіонат проходив у Дніпрі. Це вся акваторія головної нашої річки та її канали, розташовані у межах міста. Оскільки від кожної області належало по дві команди (у кожній по дві двійки), то потрапити до Збірної Харківської області не важко. Представниками команди «FishingStock Team» стали Панежда Саша та я, а нашими напарниками по Збірній виступили «Crazy Fish Pro» в особі Сізона Олега та Пашка Віталія. Наші давні друзі-суперники тепер стали друзями-напарниками. Друга Збірна – «Флагман» (Білан Тимур, Білан Артур та Скранович Іван, Вишніков Іван). Поглянувши спочатку на величезну зону змагань, жахнувся від кількості часу, необхідного для опрацювання найбільшої акваторії і напрацювання точок. Жах скоро пройшов, втім, оскільки я все одно обіцяв сімейству бути з ними на морі напередодні ЧУ, тож навіть за бажання не міг тренуватися у Дніпрі. Авантюрно? Згоден. Але весь цей чемпіонат виглядав у такому стилі, тож все у справі. Напарники одним днем зганяли, порибалили на набережній Дніпра, отримали першу виставу. А ще завдяки тому ж Лясову Д., який до своєї честі не приховував інформацію і підказував всім іногороднім спортсменам, я знав, що ловити потрібно окуня (часто великого), активність риби влітку слабенька, залежить від течії і часто прив'язана до конкретного часу, а ще - місцевий окунь любить черепашку, виходить пасивка і особливо їстівні раки. Жереб на перший тур визначив нас із Панеждою Сашком провідною двійкою, а нашими опонентами – двійку з Дніпра. За правилами хлопці (Безверхній Євген, Коваленко Роман) змушені були слідувати за п'ятами за нами всі 6 годин туру, не відходячи далі 50 метрів. Вони фотографують на лінійці і відправляють судді нашу рибу, а ми їх.
Старт. Хтось пішов на зупинку для їзди на супер секретні локації, а ми, як і більшість учасників, залишилися на набережній, сподіваючись, зняти вранці з мушлі активних смугастих, що за словами багатьох, на набережній якраз клювали непогано. Тільки зверху розпорядилися інакше. Ще вчора рибні крапки нині нагадували порожню криницю, і лише бички зрідка розважали своїми клюваннями. Плюс люта черепашка і купа урвищ. Десь перспективні місця зайняли карасятники, а десь заважали прогулянкові кораблики з музикою. Такий Стрітфішінг, дитинко! Основними принадами виступали раки, серед яких Bait Breath Rush Craw значився на перших ролях. Наскільки міг бачити, більше половини команд його використали. Зі стартом ми відверто прогадали, що й не дивно, оскільки Дніпро – не є нашою домашньою річкою. У результаті чи не єдина точка на набережній, де все ж таки стався вихід, потрапила в наш розгляд тільки після 7-ї ранку, коли клювання закінчувалося. Тут ми й упіймали єдиного нашого окуня. Відразу після упіймання, правда, я тягнув і другого (грамів на шістсот), але він зійшов недалеко від парапету, так і не потрапивши в наш 4-метровий, спеціально для стрітфішингу куплений підсак. Плюс у Саші було злість клювання під мостом, яке закінчилося урвищем.
Клювало слабо, напевно, через відсутність течії і сильної спеки, тому більшість двійок надала судді за 6 годин від 1-ої до 3-ох риб всього лише. За підсумками першого туру двійкою ми стали 13-ми, командою - 6-ми. Виграли тур брати-Білани, спіймавши, здається, 8 хвостів. Із кумедного, що не суперечило начебто правилам, але викликало масу дискусій, згадався епізод з ловом під мостом, куди треба було спускатися пожежними сходами до води, а рибу підсочувати обручем на мотузці. При цьому друга (відома) двійка фактично не мала змоги ловити взагалі. Такий самий казус, до речі, стався і з нашими напарниками – Сизоном О. та Пашко В. Їх завели в таке місце, де довжелезний килим чагарників, ліс навколо та відсутність перспективного рельєфу зводило шанси на успіх до мінімуму. До честі Олега та Віталія вони таки примудрилися зловити 3 окуня. А ще кумедний стався випадок, коли одна двійка назвавши пароль у стилі «я до Михайла Івановича», пройшла на закритий для сторонніх човновий причал і змогла там разом зі своїми опонентами половити. Начебто не заборонено. Варто тільки здогадуватися, які лазівки вигадають голландці, щоб виграти і спантеличити суперників. Ранок неділі. У другому турі ми вже значилися веденою двійкою і всі 6 годин змушені були слідувати за Чепкасовим Андрієм і Нестерцовим Максом, які згодом виграли і особистий, і командний залік. Але тепер тільки починалася цікава шахова партія (і не з ходу Е2-Е4), результат якої зовсім не був вирішений наперед. Від того, куди нас поведуть суперники, безпосередньо залежав наш результат. Повторюся, були такі місця, де веденій двійці нічого не залишалося, як читати книгу, смажити сосиски, грати в телефоні, оскільки самовільно підійти на відстань вудки до суперників, які зайняли єдину прогалину для лову, не мали права. Я б цей «жахливий», на мій погляд, пункт якось прибрав, бо реально навіть супер команда може потрапити в умови, де нуль їй фактично гарантований ще до старту. З нами доля розпорядилася інакше, і нас відвели до водоспаду, де й другій двійці (тобто нам) було чим зайнятися. Суперничати з Андрієм і Максом, які, крім свого найвищого класу, ще й позицію зайняли вдалішу, ми не могли (або не вийшло), а от добре виступити – шанси мали пристойні. Досить скоро ми з Сашком зловили по окуню, і заробили по парі клювань. Потім пауза, і я впіймав третього окуня не менше ніж на 600 г.
Ямагою Long Cast 83Tz, хоч і доводилося орудувати постійно з перевантаженням (тестом вудка до 11 г, а я змушений ловив на 10-12 г Rush Craw), але снасть витримувала і все працювало. Вранці побоявся, що нас потягнуть маршрутками, ось і взяв лише один комплект, що для набережної був супер. До середини туру (була онлайн таблиця) ми йшли на третьому місці із трьома великими рибами. Андрій з Максом упіймали на той час 6 чи 7, і, здається, були недосяжні. Образливі у Сані 3 сходи і один урвище, плюс пару моїх промахів - окремий привід для жалю, але вже таке.
А незабаром на правах ведучих нам скомандували міняти місце. Шкода. Це було зрозуміле і логічне рокіровка від Андрія та Макса з метою поставити на нашу уловисту точку іншу двійку команди «Jack Pot», яка поки що йшла з нулем. Телефонний зв'язок дозволявся, тому всі й про все знали. Нас за задумом тепер ведуть на те мертве для ведених місце, де ми ловити фактично не зможемо, а на нашу точку біля водоспаду займають інші Джекпотівці зі своїми ведучими. Розумний хід, дорікнути нема в чому. Рокування відбулося, але те пропаще місце, вже зайняло, на щастя, наша двійка (Сізон О. та Пашко В.). За фактом наші ж напарники, будучи ведучими, врятували нас, кинувши під потяг своїх опонентів (дніпрян, здається). Полегшено зітхнувши, побрели ми за Андрієм та Максом. На той час у них було 8 риб, і результат їхньої команди залежав, чи впіймають Мироненка Юра та Дядечка Олег на новій точці, а також – чи не розловляться їхні головні конкуренти – брати Білани. Наша Фішингстоківська двійка йшла на четвертому місці (ми там і залишилися), і зараз все залежало від наших Крейзіфішевських напарників, що, як і ми вчора, на греблі не половили, а до обіду скрізь клювання стих. Загалом чимало було ще цікавих речей, розкладів, казусів, але й так звіт вийшов перевантаженим.
Вважаю, що перший Чемпіонат України зі стрітфішингу цілком вдався і цей рух має право на рибальське життя. Тож усім береговикам рекомендую звернути увагу на street fishing. Особливий респект Лясову Данилу за організацію, Петрашу Юрію – за готовність взяти на себе фінансові питання майбутньої Збірної, Шевченка Олександру – за суддівство у такій непростій та новій дисципліні, а всіх учасників – що дали шанс своєю присутністю «Street fishing» стати повноцінним видом спорту. Але роботи ще багато всім нам. Окремий та справжній респект моїм напарникам – Панеді Саші, Сизону Олегу, Пашкові Віталі!
Щирі привітання «Jack Pot» (Чепкасов А., Нестерцов М., Мироненко Ю., Дядечко О.) із золотом, «Ривок» (Пугач Я., Лепеєв А., Некряч А., Гуменюк П.) зі сріблом, «Flagman» (Білан Т., Білан Т., Білан Т., Білан Т., Білан Т. бронзою. А личку виграли Нестерцов-Чепкасів, другі – Пугач-Лепеєв, треті – Мироненко-Дядечко.
Попереду Кубок України, тож до нових зустрічей!