Осіння пора неминуче диктує свої умови не лише підводним мешканцям, але і нам - рибалкам, примушуючи багато в чому інакше дивитися на риболовлю, а також шукати нові рішення і підходи. Мабуть, однією з ключових тез, що визначають особливості осіннього спінінга, є прагнення хижака з похолоданням зайняти глибші горизонти. Це класика, з якою не сперечаються. Очевидно, що така поведінка риби пов'язана ще і з тим, що хижак орієнтується на кормову рибу, яка покинула трав'янисті мілководдя і облаштовується на глибині для зимівлі. Власне, в сказаному немає ніякого секрету, бо речі очевидні навіть новачкові, але як з усього цього отримати користь, не завжди зрозуміло. 
На осінній річці окрему увагу я приділяю щуці, і традиційно намагаюся шукати її на глибшій воді, ніж робив це в серпні. До речі, термін «глибинний» не хотів би асоціювати виключно з величезними ямами, у тому числі і зимувальними. Все помітно простіше. Скажімо, на малій річці, де фонова глибина навряд чи досягає 2-3 метра, «глибиною» цілком можна вважати 4 метри, а іноді навіть триметровий приямок, усіяний корчами, стає справжнім притулком великої щуки на увесь період холодів. Часто помічав, як з появою осені на багатьох річках «вмикали» свою активність якраз більші екземпляри, ніж які ловилися влітку. Крупні хижачки увесь теплий час не особливо проявляли мисливський азарт, але зараз вирішили надолужувати прогаяне. Осінь, як відомо, для спінінгіста - пора серйозних уловів і трофеїв, хоча частенько все не так складається, як хочеться і передбачалося спочатку. 
При всім тім, що восени щука володіє, в цілому, відмінним апетитом, в порівнянні з іншими періодами, і найменш зараз вередлива до приманок і дій рибалки, частенько навіть в цей «золотий» час доводиться повертатися додому ні з чим. Причини? З величезного списку однією з перших я б назвав неправильно вибране місце. 
Усе ж тут сказане до лову воблерами стосується. Якщо йдеться про ями в п'ять і більше метрів, швидше за все, воблери я залишу в коробці. На глибинах же до чотирьох метрів цілком упевнено можу задіяти як кренки, так і міноу. По-перше, не завжди навіть восени щука «липне» до дна і тільки лише там очікує своєї здобичі, а по-друге, навіть в цьому випадку піднятися на метр-півтора за правильно презентованим воблером щуці не складе проблем. А ось по-справжньому серйозним обмеженням в застосуванні воблерів є корчі. І якщо влітку з моделями-«метровиками» і тим більше поверхневими без особливого клопоту виходило обходити корчі або ж звільняти гачок із зачепу, то восени і на глибині втрати можуть вирости на порядок навіть за наявності плавзасобу. Таким чином, ворблери із заглибленням 1,5-4 метри, на мою думку, є відмінним варіантом лише на більш-менш чистих акваторіях. Міноу, в цілому, популярніші, оскільки вони напевно єдині з класу воблерів, хто з помітним похолоданням не втрачає своєї ефективності. Проте часто, якщо йдеться, приміром, про лов на досить великих по площі поглибленнях без чітко виражених орієнтирів, я пускаю в хід саме кренки. Ті, окрім іншого, менш схильні до зачепів, оскільки величезна лопата кренка-«дайвера» серйозно уберігає трійники від контакту з перешкодами. З міноу в цьому сенсі дещо складніше хоч би тому, що багато з них виконані з нейтральною плавучістю або тонуть. Такі переповзають через гілки і пні украй неохоче. У зв'язку із сказаним я не беруся однозначно прогнозувати, який саме тип воблерів по осінній глибинній щуці найбільш затребуваний. Все залежить від місця і конкретних обставин. 
З кренками на застібці я зазвичай шукаю щуку, досить швидко обловлюючи значні території. І хоч приямки навіть на малих річках найпростіше виявити ехолотом, частенько доводиться орієнтуватися виключно по зовнішніх орієнтирах, і тут варіантів для дій більше. А чим більше акваторії, тим вірніше кренк допоможе. Майже в усіх ситуаціях кренк веду максимально плавно і розмірено. Це або рівномірне обертання котушки, або паралельно з цим дуже плавні потяжки вудилищем. За великим рахунком різка анімація не дуже-то і вийде, адже кренк з величезною лопатою та на глибині дуже упористий сам по собі, але головне - подібна динаміка зовсім не затребувана у підводному світі зараз. Як вже відзначалося, легкодоступна здобич – найбажаніша для хижака. А ось міноу цілком якісні і на різких твичах, які, наприклад, з «мультом» легко здійснити навіть з украй упористими моделями. Річ у тому, що різкі старти воблера зазвичай лише притягають і заводять хижака, атакує ж той приманку все одно майже завжди на паузі. Отож без особливої потреби я не влаштовую під водою «вибуховий» твічинг, коли приманка, немов божевільна кидається на всі боки. Так і щуку налякати недовго, і воблер намертво загнати в корч легко. Загалом, плавність більш прийнятна, ніж різкість. Міноу здатні дати фору будь-яким іншим приманкам в ситуаціях, коли на приямкові, що обловлюється, є якась аномалія. Це необов'язково корч, таким цікавим місцем може виступити кущ трави, окрема пляма латаття, що з похолоданням опустилася на дною. Чи реагує сьогодні належним чином на твічинг щука, вийде дізнатися лише на риболовлі, але у більшості своїй, якщо вдається твічити без зачепів в придонному шарі, цим варто скористатися. Вірогідність спіймати щуку велика. O.S.P. Rudra 130SP, Megabite Dandy 125SP, Mystic 120SP, Fatty Minnow 90 SP – багато разів «спрацьовували» за даних умов. 
Мій принцип підбору конкретного міноу, з одного боку, досить примітивний, але з іншого – обґрунтований та має масу нюансів і тонкощів. Якщо коротко сформулювати: для осені використовую головним чином ті моделі, які працювали на цій річці в літній час. Так, не завжди це діє, але частенько уловисті літом воблери залишаються такими ж і в першій половині осені. Причина? З часто використовуваними мінноу ми цілком набили руку в плані проводок, а ще отримали досить інформації, в яких ситуаціях ті проявляють свої кращі якості. Раз ці приманки подобалися щукам нещодавно, немає підстав вважати, що все різко зміниться. Звичайно, від поверхневих міноу, мабуть, доведеться відмовитися, але вже моделі із заглибленням метр можна сміливо включати до списку претендентів на «приманку дня». В осінню пору я віддаю перевагу суспендерам і тонучим моделям, хоча ще в серпні застосовував плаваючі варіації. При усій своїй можливій активності осіння щука любить неквапливість в діях здобичі. У цьому сенсі незмінність положення на паузі або легке занурення воблера виглядають дуже реалістично і привабливо. Поки дозволено правилами і є можливість рибалити з човна, цим повною мірою користуюся. Так не лише з'являється більше можливостей для маневру, але і знижується ризик втрати не найдешевші приманки. 
Розміри моїх міноу для осінньої річкової щуки здебільшого лежать в діапазоні 90-130 мм Менше – великий шанс не зацікавити хижачку Більше – знадобляться снасті іншого класу, та і не завжди щуці до душі приманки-гіганти. Визнаємо: час кренків, коли ті по-справжньому «запалювали», а іноді і зовсім були беззастережними лідерами серед приманок, починаючи з другої половини серпня, різко пішов до заходу. Воблери округлих форм (кренки) восени я застосовую тоді, коли вода в річці не занадто охолодилася і можна ще виділити у щуки літні риси поведінки. Зазвичай якщо вересень теплий, кренки в цьому місяці цілком уловисті. Дієздатні кренки і коли риболовля носить пошуковий або збиральний характер. Тобто коли ми орієнтуємося на максимально активну щуку при цьому напевно не знаємо, де вона може знаходитися. З проводок для кренків восени я користуюся точно тим же набором, що і влітку. Більше того, я абсолютно не виділяю кренків для осені і літа. Це одні і ті ж приманки. Хіба що восени дещо більшу перевагу віддаю моделям, які глибше пірнають (до 1,5-2,5 метра). Проводка «stop and go», рівномірна та чергування прискорень з уповільненнями – здається, не мають рівних. Давно подружився з Megabite Booby 50F, Samba 400SP, Hydro Jack 50F. 
Бажаю всім, хай наші осінні виїзди за щукою запам'ятаються яскравими емоціями і красивими фото з трофеями!
