Пережив три місяці зими – отримай четвертий подарунок. Такий жарт про погоду у березні разів п'ять уже зустрічав у своїй стрічці Facebook. А ще в січні ми журилися, що хоч раз ногою ступити на лід та сніжку в когось запулити. Допиталися? Тепер все ніяк не випровадимо зиму. За вікном снігу ще темрява, але річки вже відкрилися, і можна спінінгувати. З лижами, напевно, поки що. Кого ловити? Щуку з окунем традиційно. Вони вже повинні покинути зимову яму і навіть ділянки, що до неї примикають. Вірно перебувають у пошуках видобутку. Адже на носі нерест – їм би силами підзапастися.

Найнадійніше, як на мене, - будувати свою тактику лову, орієнтуючись на ділянки, що примикають до ям. Такі й за морозної погоди перспективними були, цікаві й нині. Чи залишиться біля ями хижак чи рушить далі, не так принципово, бо він все одно якийсь час перебуватиме в зоні дії наших приманок. Логічно вважати вихід із ями – найцентральнішим місцем. Однак зараз так само і краї заглиблень, розташовані біля берега, з високою ймовірністю принесуть клювання. Безумовно, затоки стороною не обходимо. У відлизі струмка, що струмує з берегів води, приваблюють риб'ю молодь. За ними й хижаки підтягуються.
У березні напередодні нересту, навіть з урахуванням зими, що тривала, не можна бути впевненим, що в нашому місці хтось є. Весною чого завгодно очікується. Навіть до недавнього супер місце може виявитися повністю порожнім, а спрацює сіренька точка. Здебільшого, якщо не «відкликається» точка відразу, краще її далі не пресувати. Нині важливим є компроміс між темпом і ретельністю лову. Наприклад, якщо влітку на крапку я витрачав 15 хвилин, взимку – 30 хвилин, то у відлигу – 20 хвилин. Все вкрай умовно і багато в чому залежить від ситуації, але, загалом, якщо економити на кожному місці навіть по 10 хвилин, це дозволить адекватно обловити кілька додаткових точок, додавши, напевно, клювання.
Не раз доводилося спостерігати, як навіть у середині зими з потеплінням щука з ями виходила на трав'янисті ділянки і там активничала. Так само окунь полював за метр-двох від стіни очерету, хоча до цього себе там ніяк не виявляв. А це весна та переднерестова картина того, що відбувається. У відлизі можуть спрацювати осінні точки. Не особливо морочаючись, намагаюся з самого початку рибалки зрозуміти, куди змістився хижак і чого він зараз хоче. Це і є, як на мене, простий, але вірний ключ до успіху. Дуже гарний і стабільний варіант опосередкування, що передбачає використання приманок, які ефективно працювали на цьому водоймищі раніше і годяться як для щуки, так і для окуня. Зі стилем анімації ще менше питань. Беремо на озброєння ті проводки, які, по-перше, максимально підходять для конкретного типу приманок, а по-друге, забезпечують плавність рухів і дають можливість хижакові не тільки побачити поживу, але й легкодоступність теж. Навіть якщо поки що немає паводку, прозорість води не краща, а хижак млявий і повільний. У переважній більшості випадків використовую твістери, віброхвости або слаги. Noike Ninja, Bait Breath TT Shad, Curly Grub, Bugsy, Fish Tail Shad, Intech Slim Shad, Turborib – одні з ключових моїх силіконок.
Для зими і для березня характерний такий варіант, коли рибалок одночасно (до того ж з дуже високими шансами) може розраховувати на щуку і окуня, діючи за універсальним алгоритмом. Перспективи зловити різних риб зараз навіть вищі, ніж зазвичай. Звісно, такий універсалізм передбачає використання снастей, доречних одночасно окуню, щуці та судаку (якщо той є).
Проаналізувавши більшість своїх спінінгових виїздів на річку в кінці зими і на початку весни, не міг не помітити, що ситуацій, коли слід приманку закидати «за горизонт» або рибалити на сильній течії, виявилося вкрай мало. Здебільшого був потрібний відносно делікатний підхід, риба розташовувалася на середній та ближній дистанціях. Важливо, до речі, пам'ятати: що більше відстань від нас до риби, то складніше презентувати та контролювати приманку. У зв'язку зі сказаним, найдальші точки я часто просто ігнорую, якщо є альтернатива ловити ближче. Лов вдалині мало того, що технічно складна, так ще й часу вимагає дуже багато. А чи вийде?
Не варто захоплюватися швидкостями – хижак рідко нині вибирає ділянки з максимальним перебігом (хіба що судак періодично до цього схильний). Найчастіше моїми основними місцями виступають або тиховоддя, або ділянки зі спокійною течією. На користь вибору лайту говорить і той факт, що зараз з водоростями практично немає клопоту, та й хижак при виведенні не дуже жвавий. Все це і схило мене свого часу звернутися до легкого комплекту снастей. Якщо більш конкретно, то вже кілька років як універсальний варіант практикую вудилища середньої довжини (2,3-2,4 м) тестом до 15-18 р. У мене це Ямаги серій Blue Current і Battle Whip. Котушку, як правило, застосовую 2500 (за Daiwa) зі шнурами #0.6 або #0.8. Як повідець лише флюорокарбон (діаметр 0,35-0,45 мм) довжиною 20-30 см. Останні два сезони Intech Shock Leader у мене витіснив навіть іменитий Seaguare. Розмір приманок, який не особливо, як на мене, лякає окуня, але й щуці з судаком цікавий, вважаю близько трьох дюймів. З них я починаю пошуки.
Раніше дивувався, але потім звик, що практично будь-який хижак у холодну та теплу пори чудово реагує на плавну з паузами анімацію. «Сходинка» майже завжди працює, але буває і «рівномір» у топі. Загалом, краще зайве уповільнити темп, ніж надто його прискорити. Незважаючи на високу естетичність та ефективність риболовлі лайтовими снастями, не завжди це виправдано та надійно. Навіть якщо хижак бажає особливої делікатності, часто умови лову вимагають зовсім іншого. Наприклад, є потреба у форсованому виведенні або екземпляри можуть влетіти серйозні, а то й зовсім трофейні, з якими впоратися делікатними снастями буде проблематично. Деколи неминуче доводиться використовувати важкі монтажі, які з лайтом ну ніяк несумісні. Що ж, то наша улюблена справа і чудово, що кожного разу вимагає чогось нового.
Іноді з весняним потеплінням виходило здолати річкового судака, хоча в інший час про нього нічого не чути. При всій своїй індивідуальності ікластий у період березневого потепління, наскільки мені дозволяє судити наявна статистика, або ж нагадує звичками щуку, або багато в чому подібний до окуня. Якщо ікластий схильний до полювання, він може навіть щуку витіснити з її угідь і там сміливо атакувати щучі віброхвости та твістери. Але якщо судак в даний момент менш рухливий і інертний, його якраз більше цікавлять солодощі, раки та інші імітації безпорадного видобутку, які ми застосовуємо часто при лові окуня. Саме тому, цілеспрямовано вирушаючи за судаком, я орієнтуюсь банально на щучі та окуневі точки. А там, що Бог пошле!
Якщо в моїх рибальських планах насправді на першому місці значиться судак, роблю ставку на досить глибокі ділянки з помітною течією. Звичайно, тут не завжди виходить комфортно ловити, але якщо це вдається і хижак там є, часто будь-які неприємності забувають моментально. У разі, коли яма чи течія справді непосильні для повноцінного облову, я орієнтуюсь на краї заглиблень чи русла. Як і інші хижаки, судак сюди регулярно заходить. Безсумнівно, весняне потепління та відлиги – зовсім не гарантія гарного клювання, проте це вірна ознака змін на краще і надія, що разом із природою відтає трохи й суворе серце підводних мешканців. Всіх з весною та новими спінінговими звершеннями!