Нарешті дочекалися ми весни, та все одно далеко не скрізь є можливість зайнятися улюбленою справою, себто поспінінгувати. А причина якраз полягає в наявності криги, котра навіть на річках далеко не скрізь зійшла, і відлига в цьому розумінні дуже своєчасна річ. Про нашу з Вами улюблену справу весною і піде мова.
Якщо навіть не брати до уваги комфорт в плюсову температуру, здається, і риба нині прихильніша стає до наших приманок, ніж то було в лютневий чи січневий морози. Зараз ще перспективна підлідна риболовля, проте я намагаюся приділити увагу і спінінгу теж, який у відлиги нерідко по-справжньому радує результатами, а не тільки естетикою і задоволенням від процесу. А ще я помітив, що березневе потепління хижака, що стоїть під льодом, не особливо «активізує», зате на відкритих ділянках риба стає куди активнішою. Нерест та інші важливі причини спонукають щуку, окуня і судака вмикатися в «нормальне життя» на повну. Іноді вже на другий день стійкого весняного «плюса» русло відкривається, а ще через пару діб зникають крижані закраїни. В цьому випадку для хижака настають особливі умови – «кисневий рай» і повна свобода дій. Саме у такі моменти риба часто активізується, тому клювання стають агресивні і упевнені.
І все-таки навіть при найсприятливіших розкладах я ніколи не налаштовуюся на легку перемогу. У крижаній воді, до того ж на штучні приманки однозначно доведеться попрацювати. Про це точно знають ті, хто не відкладав спінінг до весни, а рибалив взимку. З одного боку березень – частково зимовий спінінг, а з другого – все ж початок весняного життя. Що змінилося?
Прийнято вважати, що зимою життя в підводному царстві максимально статичне і не зазнає різких змін практично ні за яких обставинах. Проте уже в березні після тривалого лютневого бесклів'я досить часто спостерігаються сплески активності або ж періоди, коли хижак просто більш прихильніший до наших дій і приманок. І березнева відлига – очевидний сигнал до позитивних змін. Навряд чи буває так, що різні види риб поводяться за одним і тим же сценарієм. Зазвичай або щука, або окунь з судаком радують клюваннями більше, тоді як інші хижаки беруть тайм-аут. При усьому цьому навряд чи підвищення температури повітря (навіть істотне) призводить до прогрівання води або зміни її інших параметрів. Але щось все-таки в березні ламається.
Перша видима зміна в березневу відлигу, яка здатна пробудити у хижака апетит, - поява талих вод і струмочків, що стікають з берегів. Мало того, що вода тут особливо збагачена киснем, так ще є вірогідність потрапляння в такий струмочок чогось їстівного. Насамперед місця впадіння мікрострумочків притягують дрібну рибку, яка неабияк вичерпала свій запас енергії за зиму. А вже за дрібницею підтягується і хижак. В усякому разі, так бачиться теорія цього явища мені. Доречи ця теорія неодноразово підкріплювалася моєю власною практикою. Часто хижак скупчується і клює там, де зовсім нещодавно і душі живої, здавалося, не було. Одним словом, при усій зовнішній прогнозованості і малій привабливості зимових водойм з потеплінням можуть відбуватися найдивовижніші речі.
Декілька днів плюсової температури в березні зменшують закраїни і відкривають доступ до тих місць, які раніше були надійно приховані крижаною плівкою. Іноді взагалі картина виходить комічною. Хижак стоїть під скоринкою криги, на яку не вийдеш, але і ніяк не обловиш спінінгом. А ось з потеплінням така скоринка швидко зникає, риба ж нерідко залишається на місці і вже досяжна для приманок. У зв'язку з цим я особливу увагу приділяю затокам і будь-яким іншим ділянкам, де нещодавно стояв лід. Подібне можна сказати і про ділянки берегової лінії, котрі покриті очеретом, але лише зараз з'явилася можливість обловити межу заростей і чистої води. Як показує практика, такі ділянки перспективні не лише в теплий час, коли риба особливо тяжіє до очерету, але і зараз, коли в заростях хижак ховається від небезпеки, може спокійно дихати і їжа під носом є. Як мінімум, про щуку і окуня таке говорю сміливо.
З настанням відлиги змінюються не лише зовнішні умови, відкриваючи більше можливостей для рибалки, але і підводні мешканці стають іншими, набуваючи часто доброго апетиту. З чим той пов'язаний? Нерест, пробудження природи, відновлення сил… Проте як це знання використати з вигодою для себе, не завжди очевидно. Що саме слід скорегувати у своїх діях у відлигу, в порівнянні з тим, що ми б робили в звичайну морозну погоду? Комплекс заходів по досягненню максимального результату, виходячи з ситуації і можливостей рибалки, назву тактикою. І це важлива річ.
Звичайно, є шанс перехитрити самого себе, що іноді трапляється (і зі мною бувало неодноразово), але я твердо упевнений, краще до риболовлі підійти вдумливо, ніж діяти за звичайним сценарієм або, що ще гірше, закидати приманку навмання. Хоч погода нині й інша на фоні зими (весна не може себе не проявляти), від хижака чекати кардинальних змін я б не став. Отже розраховувати, що його місцерозташування істотно зміниться, теж неправильно. Судак, за моїми спостереженнями, найменш схильний до міграцій, а ось щука і окунь все ж здатні покинути зимувальну яму і ділянки, що примикають до неї, і трохи віддалитися у пошуках здобичі. Але навіть в цьому випадку глибину не варто випускати з уваги, оскільки вона – відправна точка для будь-яких риб'ячих маршрутів.
Найнадійніше, як на мене, - будувати свою тактику лову, орієнтуючись на ділянки, що прилягають до ям. Такі і в морозну погоду украй перспективні, але зараз – особливо. Чи залишиться біля ями хижак або ж рушить далі, не так принципово, бо він все одно деякий час знаходитиметься в зоні дії наших приманок. Логічно вважати вихід з ями – центральним місцем. Наряду з цим і краї поглиблень, розташовані біля берега, з високою вірогідністю принесуть клювання. Просто вже в березні частенько з берегів стікають струмочки, приваблюючи як мирну рибу, так і хижаків.
Внаслідок того, що з потеплінням ми чекаємо від риби активізації, довго затримуватися на окремих точках, навіть багаторазово перевірених і уловистих, я б не рекомендував. Просто ніколи не можна бути упевненим, що саме тут і зараз є хтось живий, і варто тільки підібрати приманку, як риба почне ловитися. У більшості своїй, якщо не «відгукується» місце відразу, краще його покинути.
Зовсім не хочу сказати, що треба швидко обловлювати точки, як ми це частенько робимо в теплу пору. Ні. Нині важливий деякий компроміс між темпом і ретельністю облову. Приміром, якщо влітку на точку Х я витрачав 15 хвилин, взимку при звичайному морозці – півгодини, то у березневу відлигу – 20-25 хвилин. Звичайно, це усе украй умовно і багато в чому залежить від ситуації, але, в цілому, якщо економити на кожному місці навіть по 10 хвилин, у результаті це дозволить адекватно обловити декілька додаткових точок, і напевно додасть вагу улову.
Пропоную трішки перерватися, а думки свої про ранньовесняний спінінг я завершу наступним блогом «Березнева відлига».
