Давненько я вже не був на «Софіївці», хоча були часи, що ледь не двічі на рік сюди приїздив. Яскраве, душевне і дуже рибне це місце, щоб його так просто взяти й залишити поза увагою. І ось я знову тут. 
З вагомих причин Андрій та Сашко – мої постійні напарники по «FishingStock Team», не змогли взяти участь у змаганні, тож довелося сконцентруватися на особистому заліку. Турнір був рейтинговим, цікавим, людним, тож його проґавити здавалося неправильним з усіх причин. Тричі жахлива дорога, на щастя, залишилася позаду, і ми нарешті опинилися на березі чудесного Софіївського водосховища. Воно завжди особливе і по-своєму неповторне. До тренування приступили опівдні і рибка достатньо жваво відразу ж почала відгукуватися на наші старання. Пліч-о-пліч з Іваном Вишніковим та Іваном Скарновичем ми немало пройшли по березі «Софіївки». Не очікував, їй Богу, такого. Окуні та щуки (до 3 кг) регулярно влітали береговикам, а тим місцевим рибалкам, що стояли на човнах біля русла, періодами Бог відправляв ще більше серйозних екземплярів. Бачив в їх уловах щуку під 5 кг та кілька трішки менших. І це в розпечений сонцем денний штиль! Ух! 
А як ближче до справи, то вранішній тур наступного дня дещо остудив наші кольорові фантазії щодо кльову, бо за першу годину, приміром, в моїй зоні було спіймано на 21-го чоловіка менше сотні окунців і нічого значущого. Хіба-що зона «В», де щука ловилась впевнено, могла похвалитися видовищем та динамікою. Особисто я почав з перевіреної роками і на вчорашньому тренуванні в тому числі теми – Fish Tail + 1 г. Цей супер слаг залишився актуальним і зараз – в умовах неймовірно пасивного настрою смугастого населення. Шкода, що така техніка без підтримки інших не дозволяла долучитися до топ-списку зони, бо окуня було зовсім мало. Час-від-часу комусь із моїх суперників діставався то бонус, то мікростайка окунців траплялася в секторі, а це потребувало більш конкретних та рішучих кроків з мого боку. Одним із них стало застосування Bait Breath Micro Grub. Що цікаво, цей чудесний твістерок був актуальним як в розмірі один, так і два дюйми. Переважно «карамель» та «масло» хвилювали окуня. І коли я цю ниточку вхопив доволі міцно, грами мого улову впевнено почали рости від окуня до окуня. За останні півгодини туру я зміг подвоїти свій доробок попередніх двох з половиною годин, і трішки б часу, думаю, і володарям «бонусів» стало б непереливки. Що ж, поки лишень 9-ий результат, і права помилятися я вже не маю, бо рейтинг тю-тю. 
Під вечір здійнявся вітер, а отже другий тур мав змінити багато чого. Мій старт останній, та саме я став, мабуть, в найкращий сектор зони. Але це з’ясувалося згодом. Колеги поспішно розбіглися по перспективним точкам, як залишилися тільки я та судді. Ось і моє прізвище назвали. Я не кваплюся, бо ніхто в спину не дихає. Переді мною вільний мис, який нікому чомусь не був потрібним, хоча Ваня Скарнович про нього мені говорив немало цікавого. Більш того, це ж мис! Може я щось не наздоганяю, та очевидні злами в береговій лінії, які напевно мають продовження і під водою, це одне з перших, на що варто звертати увагу береговику. На цих змаганнях частенько такі виступи берега були вільними від спортсменів, хоча рибка тут крутилася. 
Моя вечірня феєрія не забарилася. Спочатку я здійснив три проводки на 14 г + зелений Ninja, що був учора та сьогодні топ-приманкою по щуках та судаках, але замість бонусів на моїй Ямазі опинився невеличкий окунець. Так може ти не один тут? Він був не один. Тільки-но я дістав з триноги улюблену Long Cast 83Tz, де вже був напоготові Micro Grub 2”, як окунь почав ловитися впевнено та жваво. Кіло з чимось пощастило мені здобути в цьому, нікому непотрібному секторі, куди я став з останнього жеребу. Тепер це місце стало найціннішим серед усіх. Другий старт сюди я вже не потрапив, бо неможливо було приховати активний лов, а на третю годину пустився дощик і окунь кудись безслідно подівся. Зупинився я в одному кроці від перемоги, посівши третю сходинку «С» зони. Для рейтингових залікових пунктів це добре. Ранок третього туру видався напрочуд погожим, хоч і прохолодним. Клювало слабенько, бонуси майоріли в підхватках щасливих лайтовиків дуже рідко, а судді комфортно без особливої напруженості спостерігали за порядком в очікуванні викриків «Суддя». Я двічі пройшов свою зону, поки в третій годині таки своє щастя не знайшов. 
Спочатку сусід зловив одного, потім – другого і третього окуня. У мене нічого! Йти далі і грати у свою гру? Іноді це правильно, а часом і ні. Я залишився і став спостерігати за успішним колегою. Той робив усе інакше, ніж решта. Тут і зараз окунь хотів пасивку, яка б виписувала довгі і плавні спурти над самим дном фактично по горизонталі. Лишень я це зрозумів і зміг реалізувати (благо оснащення мене не обмежує фактично ні в чому), благодать прийшла! Тільки що, здавалося б, мертвий в «зю-зю» сектор перетворився на самий кращий в зоні. За двадцять з чимось хвилин, що залишалися, я зловив 10 окунів вагою під дев’ятсот грамів. І це була третя сходинка в зоні. З урахування посереднього виступу в першому турі та дуже впевненої ловлі деяких спортсменів я не зміг стати на п’єдестал, посівши 5-ту сходинку особистогоо заліку. А оскільки учасників було шістдесят с чимось, то свої рейтингові бали для потрапляння на Чемпіонат та Кубок України я отримав майже в повній мірі, а отже із завданням впорався більш ніж. На тому й усе. 
Традиційно хотів би подякувати організаторам та суддівській колегії за чітку роботу, суперникам за справжню боротьбу. Радий, що зазвичай тепла і дружня атмосфера тутдоповнюється ще й розумною організацією та класною водоймою. Надіюсь, що найближчим часом я зможу показати своїм колегам по «FishingStock Team», яка неперевершена «Софіївка» і як приємно тут тримати Кубок переможця. В нашій історії була така сторіночка. Вірю, буде й в подальшому!
