Давненько я вже не був на «Софіївці», хоча був годинник, що майже двічі на рік сюди приїздив. Яскраве, душевне і дуже рибне це місце, щоб його так просто взяти і залишити поза увагою. І ось я знову тут.
З вагомих причин Андрій та Сашко – мої постійні напарники з «FishingStock Team», не змогли взяти участь у змаганні, тож довелося сконцентруватися на особистому заліку. Турнір був рейтинговим, цікавим, людним, тож його проґавіті здавалося неправильним з усіх причин. Тричі жахлива дорога, на щастя, залишилася позаду, і ми нарешті опинилися на березі чудового Софіївського водохранилища. Воно завжди особливе і по-своєму неповторне. До тренування почали опівдні і рибка досить жваво відразу ж почала відгукуватися на наші старання. Пліч-о-пліч з Іваном Вишніковим та Іваном Скарновичем ми чимало пройшли берегом «Софіївки». Не чекаючи, їй Богу, такого. Окуні та щуки (до 3 кг) регулярно влітали береговикам, а тим місцевим рибалкам, що стояли на човнах біля русла, періодами Бог відправляв ще більше серйозних екземплярів. Видививши в їх уловах щуку під 5 кг та кілька трішки менших. І це в розпечений сонцем денний штиль! Ух!
А як ближче до справи, то вранішній тур наступного дня трохи остудив наші кольорові фантазії щодо кльову, бо за першу годину, наприклад, у моїй зоні було спіймано на 21-го чоловіка менше сотні окунців і нічого значущого. Хіба що зона «В», де щука ловилася впевнено, могла похвалитися зрелищем та динамікою. Особливо я почав з перевіреної роками і на вчорашньому тренуванні в тому числі тими – Fish Tail + 1 р. Цей супер слаг залишився актуальним і зараз – в умовах неймовірно пасивного настрою смугастого населення. Жаль, що така техніка без підтримки інших не дозволяла долучитися до топ-списку зони, бо окуня було зовсім мало. Час-від-години комусь із моїх суперників діставався то бонус, то мікростайка окунців траплялася в секторі, а це вимагало більш конкретних та рішучих кроків з мого боку. Одним із них стало застосування Bait Breath Micro Grub. Що цікаво, цей чудовий твістерок був актуальним як у розмірі один, так і два дюйми. Здебільшого «карамель» та «олія» хвилювали окуня. І коли я цю ниточку схопив досить міцно, грами мого улову впевнено почали рости від окуня до окуня. За останні півгодини туру я зміг підвоїти свою доробку попередніх двох з половиною годин, і трішки б години, думаю, і володарям «бонусів» стало б непогано. Що ж, поки що лише 9-й результат, і права помилятися я вже не маю, бо рейтинг тю-тю.
Під вечір здійнявся вітер, а отже інший тур мав змінити багато чого. Мій старт останній, та саме я став, мабуть, у найкращий сектор зони. Але це з'ясувалося згодом. Колеги поспішно розбіглися по перспективних точках, як залишилися тільки я та судді. Ось і мою прізвисько назвали. Я не кваплюсь, бо ніхто в спину не дихає. Переді мною вільний мис, який нікому чомусь не був потрібним, хоча Ваня Скарнович про нього мені говорив чимало цікавого. Більше того, це ж міс! Може я щось не наздоганяю, та очевидні злами в береговій лінії, які напевно мають продовження і під водою, це одне з перших, на що варто звертати увагу береговику. На цих змаганнях частенько такі виступи берега були вільними від спортсменів, хоча рибка тут крутилася.
Моя вечірня феєрія не забарилася. Спершу я здійснив три проводки на 14 г + зелений Ninja, що був учора та сьогодні топ-приманкою по щуках та судаках, але замість бонусів на моїй Ямазі опинився невеликий окунець. То може ти не один тут? Він був не один. Тільки-но я дістав з триноги улюблену Long Cast 83Tz, де вже був напоготові Micro Grub 2” , як окунь почав ловитися впевнено та живо. Потрапивши, бо неможливо було сховати активну ловлю, а на третю годину пустився дощик і окунь кудись без сліду подівся. бонуси майоріли у підхватках щасливих лайтовиків дуже рідко, а судді комфортно без особливої напруженості спостерігали за порядком у очікуванні викриків «Суддя».
Спершу сусід поймавши одного, потім – іншого та третього окуня. У мене нічого! Іти далі і грати у свою гру? Іноді це правильно, а часом і ні. Я залишився і став наглядати за успішним колегою. Той робив усе інакше, ніж решта. Тут і зараз окунь хотів пасивку, яка б виписувала довгі і плавні спурти над самим дном фактично по горизонталі. Лише я це зрозумів і зміг реалізувати (благо оснащення мене не обмежує фактично ні в чому), благодать прийшла! Тільки що, здавалося б, мертвий у «зю-зю» сектор перетворився на найкращий у зоні. За двадцять з чимось хвилин, що залишалися, я зловивши 10 окунів вагою під дев'ятсот грамів. І це була третя сходинка у зоні. З урахування посреднього виступу в першому турі та дуже впевненої ловлі деяких спортсменів я не зміг стати на п'єдестал, посів 5-ту сходинку особистого заліку. А оскільки учасників було шістдесят із чимось, то свої рейтингові бали для попадання на Чемпіонат та Кубок України я отримав майже в повній мірі, а отже із завданням справився більш ніж. На тому все.
Традиційно хотів би подякувати організаторам та суддівській колегії за чітку роботу, суперникам за справжню боротьбу. Радій, що зазвичай тепла і дружня атмосфера тут доповнюється ще й розумною організацією та класною водоймою. Сподіваюся, що найближчим часом я зможу показати своїм колегам по «FishingStock Team», яка неперевершена «Софіївка» і як приємно тут тримати Кубок переможця. У нашій історії була така сторінка. Вірю, буде й надалі!