Осінь поступово втрачає своє золото та яскраві фарби, а нічні заморозки вже зовсім не рідкість. Вода з кожним днем все важче віддає крижаним холодом, а в кришталевій річковій глибині вгадується швидка зима. Будь-якої миті затоки і тиховоддя затягнуться кіркою льоду і все порине в зимовий сон.
У другій половині осені я часто ловлю щуку. І не тільки тому, що люблю таку рибалку, а ще й з тієї причини, що перспективи зараз цілком добрі. Нині ще реально потрапити як на щучі партзбори, так і трофей здолати. Безперечно, і пролетіти нічого не варте, оскільки щучий осінній жор таки залишився багато в чому позаду і хижачка перейшла в харчуванні на «економ-режим». Передбачити всі варіанти розвитку подій у передзимі, звичайно, не реально, але деякі напрацювання та особистий досвід є. Це й хотів би коротко викласти. Розгляну кілька типових ситуацій. Час – передзимтя. Об'єкт лову – щука. Водойма – річка чи ставок.

Ситуація 1. Погода стійко холодна, зовні зміни не виявляються. Загалом відсутність зовнішньо видимих змін – ще не привід вважати, що в підводному світі все залишається на своїх місцях. Не всі ми помічаємо, є свої «таргани» в головах та у хижака, тож категорично твердих рішень не приймаємо. Стосовно пізньої осені можна цілком розраховувати на статичність поведінки та стійкість щучих переваг. Наскільки я помічав, у передзимі навіть різкі злами погоди найчастіше не здатні підводних мешканців зірвати з уже уподобаних зимових місць, чого вже казати, якщо погода стабільна та стійка. Згодний з тим, що щука це не лящ, який зграєю розташовується в межах зимової ями і з приходом зими не дуже мандрує. Як відомо, щука - активний хижак, тому видобуток вона шукає, постійно переміщаючись і частенько виходячи далеко за межі свого лігва. Навіть узимку! Але я вважаю, що найчастіше за відсутності змін у погоді, нема чого чекати і змін у щучій поведінці.

Якщо тривалий час холодно, для мене це вірна ознака вважати, що щука повністю переключилася на зимову модель поведінки і її правильно ловити вже по-зимовому. Як саме?
Одним із перших ключів до успіху є вдало обране місце, а ще – грамотно прочитана річка. Безперечно, перевага буде у того, хто і місцевість добре знає, і статистику за багато років нагромадив. Іноді, втім, подібні стереотипи міцно заважають, а то й зовсім шкодять справі. Що вдієш, у всіх буває. Це рибалка, тут застрахуватися від невдачі не вдасться.

Пізньоосінню річкову або ставкову щуку я шукаю, як правило, в районі глибоких місць. Власне, немає нічого дивного в тому, що з похолоданням хижак дотримується зимувальних ям, біля них і полює. І навіть незважаючи на це, багато спінінгістів банально забувають очевидні правила і вперто облавлюють ділянки, які давали рибу влітку. Ще й дивуються потім, чому немає клювань. Не все тут, звісно, однозначно, але глибини в передзимі зазвичай варті першорядної уваги.
У вигляді невеликого відступу зазначу, що на низці зимувальних ям риболовля в холодну пору заборонена законом та правилами. Не завжди, що вдієш, є логіка в переліку заборонених місць, але вже як є. Як показує практика, знайти не менш уловисте і не менш глибоке місце з числа «дозволених» – не складає майже ніяких труднощів. У зв'язку з цим навряд чи варто порушувати закон, наївно вважаючи, що добре лише там, де нас немає. Було б бажання – все в нас вийде і на законних підставах.

У періоди, коли від щуки очікується максимум прогнозованості та стійкого настрою, я найчастіше застосовую найбільш традиційні для цієї місцевості (якщо я тут уже рибалив) приманки. Найчастіше це віброхвости, тому що осіння та передзимова щука до цих видів силікону особливо не байдужа. Особисто моїми фаворитами вже досить тривалий час є Bait Breath TT Shad, Betanco Shad Tail Slim, Noike Ninja, Sawamura One Up Shad.

Знайти рибу і навіть підібрати приманку - все одно ще не "справа в капелюсі". Дуже важлива подача, час та дещо з дрібниць. Зазвичай у передзимті, навіть коли хижак активний, анімацію ефективніше робити плавно, без жодного натяку на агресію. Справа в тому, що навіть активний хижак найімовірніше не буде витрачати нагромаджений запас калорій, наважуючись на гонитву за юркою здобиччю (читай наша приманка). Зовсім не час нині динамічних проводок.
Ситуація 2. На затоках з'явилася кірка льоду, а біля берега – закраїни. На перший погляд, майже нічого не змінилося – хіба що похолодало на кілька градусів і вночі перевалило нижче за нуль. Пара градусів перепаду температури повітря для риб, що засіли на глибині, як дрібниця, але поява льоду - зовсім інше. Можливо, це стрес чи ознака занепокоєння. Хоча, на відміну від інших змін, до льодоставу риба дуже швидко адаптується. Не дарма ж першоряддя вважається найкращим часом. Як мінімум, щука на жерлиці трапляється справно. Але мова про спінінг і про відкриту воду, звичайно.

Не особливо розумію причини, але в моменти, коли на поверхні тиховодій утворюється кірка льоду (іноді менше сантиметра), щука тяжіє до дрібніших ділянок. Здається, що має бути все навпаки – зубастим логічно сховатися в глибині і не висуватись звідти поки все не «устаканиться», але ні – хижак виходить на полювання, навідуючись насамперед на неглибокі ділянки.
Вже точно далеко не всі мілководдя гідні нашої уваги (у передзимі особливо), але ті з них, які впритул примикають до ям, а ще мають залишки водоростей або корчі біля дна, предзимній щуці цікаві. У таких місцях мені й доводилося не раз ловити пізньоосінніх і навіть зимових щук. Виходило непогано.

Очевидно хижачки, що залишили зимову яму і зайняли позицію десь на брівці, а то й зовсім на мілині, цілком схильні (або майже) до їди. У зв'язку з цим я ніколи не витрачаю багато часу, щоб перевірити навіть найперспективніше мілководдя. Це на ямі або біля її краю можна довго полоскати приманку, сподіваючись, що рано чи пізно настане момент, коли зірки зійдуться і клювання відбудеться. На малій глибині все відбувається набагато швидше - голодна щука реагує відразу при появі видобутку і її нераціонально довго вмовляти. Якщо клювання не було, то розумніше половити на наступних аналогічних точках.

Благо неглибоких місць, що на ставку, що на річці надміру зазвичай.
Не раз у мене виходило ловити хороших щук біля самої кромки льоду, що танув під денними променями. Не беруся сказати, з якого боку хижачка чекала мою приманку, але біля кромки льоду клювання траплялися регулярно. Ще нові спогади з минулої осені (середина листопада була), коли приїхавши на ставок, я побачив його майже повністю замерзлим. Розгубився. Закрадалися навіть думки не збирати снасті взагалі. Ловив спочатку у невеликому вікні, але незабаром крижана кірка почала танути і поступово відкривати нові території. Довгий час нічого не залишалося, як закидати приманку на лід або до його краю і звідти починати проводку. У той день я спіймав більше десятка щук (від 700 гр до 2 кг) і майже всі вони клюнули не далі п'яти метрів від межі льоду, хоча до обіду відкритої води вистачало для будь-яких маневрів. Закраїна поступово віддалялася від берега, а разом з нею віддалявся і епіцентр клювання. Не виключено, звичайно, що мав місце ефект від лову у свіжому місці, але мені здається, що межа льоду відігравала не останню роль.

У перші морозні дні ловлячи неглибокі ділянки з крижаними закраїнами, я зазвичай орієнтуюсь на легке завантаження та невеликі приманки. Не знаю знову ж таки, з чим це можна пов'язати, але коли на ямі чи брівках найкраще працюють силіконки 4”, то поблизу неглибоких мілководій з льодом, найбільш актуальні приманки 3”. До речі, за такою рибалкою особливо виходило ловити складами, серед яких Fish Tail Shad та Fish Tail Ringer – на особливому рахунку.
Ситуація 3. Різкі зміни у погоді.

Закінчення слідує…