Блоги Fishingstock

Поради експертів 20 лютого 2016

Щука у лютому. Практичні поради

Цього року лютий-місяць зовсім по-весняному виглядає. Річки відкрилися, сніг зійшов. Морозець, якщо і є, то періодично і то нічний. В пору говорити про повноцінний спінінг та особливості лову лютневої щуки, але з ранньовесняним відтінком.

Традиційно з приходом весни (реальної, а не календарної) неглибокі ділянки регулярно відвідують зграї дрібної кормової риби, яким, мабуть, набридла глибина і, що важливіше – сусідство з хижаками, які добряче за холодні місяці прорідили білизну. Ось і залишає остання зовсім не рятівні, як передбачалося раніше, для них ями. І чим ближче настання повноцінної весни, тим це актуальніше. Звичайно ж, ще однією вагомою причиною міграцій є майбутній нерест, про що турбуються практично всі прісноводні жителі. На річках це по-справжньому проявляється у березні, починається ж у лютому. Саме тому зграї плотви, голавля, густери та іншої дрібниці ми все частіше можемо спостерігати на мілководдях. Сюди поступово підтягується й хижак.

Найбільш традиційне, як відомо, цієї пори по щуці місце - затоки та їх околиці, куди з потеплінням спрямовуються багато видів риб для підготовки до нересту і безпосередньо - ікромету. Тут можна зустріти як скупчення хижака, і одинаків, яких я часом називаю «щуками-пастухами». Реалії такі, що розраховувати на щучі «партзбори» навесні доводиться навряд чи, найчастіше це копіткий пошук і спокушання одиночних екземплярів. Але це непогано.

Стосовно лову на ранньовесняних річкових затоках і в околицях поведінка як зграйної щуки, так і одиночної приблизно однаково. До того ж, завжди важко зрозуміти, з яким типом щуки маєш справу. Особисто я в даному випадку бачу два найбільш перспективні місця: вхід у затоку, де рано чи пізно пройдуть зграї кормової риби і центральна частина затоки, де зазвичай глибше, краще огляд і безпечніше для самої щуки. Аналогічно затокам перспективні й ближчі до глибин мілководдя, де поступово починає «кипіти» життя.

Давно помічаю, що часом щось виходить регулярно, але причини цього не мають достатнього обґрунтування (начебто, як випадковість), а часом практично кожен вдалий момент є абсолютно очевидним і є повна ясність, чому все сталося. Так чи інакше, все це зведу до переліку практичних речей, які мені неодноразово приносили результат у березні та лютому, перш за все, при лові одиничних щук.

1. Якщо приманка постійно стукає по спинах білої риби, це очевидна ознака, що поблизу повинен чатувати і хижак. Є можливість, що це буде навіть трофей. Найімовірніше його місцезнаходження біля кордону зграї білі. Однак це місце не так вже й легко визначити. Практика показує, що таким шуканим кордоном найчастіше є певна аномалія в донному рельєфі - край приямка, тиховоддя або просто руслова брівка. На це варто орієнтуватися.

2. Сталося клювання, але зловити щуку не вдалося? Це один з небагатьох випадків, коли ловити рибу, що клюнула, але не потрапила на гачок, вельми реально. Деякі екземпляри перебувають у стані полювання і навіть агресії, тому цілком готові до повторної атаки, навіть якщо вкололися при першому контакті. У такому разі я намагаюся обловити не тільки місце клювання, а й навколишні околиці (в радіусі 10-15 метрів), при цьому навіть приманку не завжди міняю.

3. Якщо довгий час немає клювання, я не втрачаю віри в успіх. Полювання за одиничними екземплярами, в принципі, не може бути динамічним і насиченим подіями. Це свідомо терплячий і продуманий пошук, але з цілком реальним результатом. Якщо є можливість вибору, я віддаю перевагу тим характерним місцям, які ще не ловив сьогодні. Наприклад, якщо довгий час лов у затоці успіхом не вінчався, пробую щастя на прямих ділянках вздовж очерету або затоплених кущів.

4. Особливо пильну увагу приділяю тим точкам, де на тлі загального малоперспективного рельєфу та невеликої глибини проглядаються окремі кущі водоростей, самотні корчі чи інші аномалії, здатні послужити засідкою для хижака. При достатній освітленості та прозорості води такі місця видно візуально. В іншому випадку доводиться орієнтуватися за характером течії або орієнтирам, що виступають з води.

5. Якщо річка протікає через ліс, то прибережні ділянки з кущами, що нависли над водою, запросто можуть залучити лютнево-березневу щуку. Навіть якщо річка є малопривабливою «трубою» без заток і прибережних тиховодій, по цій ділянці все одно періодично курсують зграї білої риби, а значить – і щука. До того ж тут велика ймовірність упіймання тих хижачок, які діють за звичнішим для нас сценарієм.

6. Без особливої потреби не виконую проводки по одній траєкторії. Потенційних місць клювання надзвичайно багато, а часу на рибалку, як завжди, не вистачає. Але якщо місцевість хоч трохи відрізняється від навколишнього простору або це межі якоїсь перспективної аномалії, логічно половити тут довше звичайного.

7. Час «виходу» окремих щук вгадати майже неможливо. Швидше за все, клювання може відбутися в будь-який проміжок дня від світанку і до сутінків. До чого, природно, слід бути готовим і в жодному разі не опускати руки, коли, скажімо, ранковий годинник, не принесли довгоочікуваних клювань.

8. Можна говорити, що освітленість істотно впливає на шанси спокусити щуку. У це віриться ще й тому, що місце лову зазвичай не має помітної глибини, вода поки що прозора, тому все, що відбувається, видно не тільки нам, але головне – рибі. Завдяки своєму напарнику по команді та звичайним рибалкам – Сизону Олегу, я переконався: чим похмуріша погода, тим вищі шанси добре половити.

9. Іноді вдається з більш-менш локальної ділянки виловити кілька щук. Важко сказати, чи поодинокими були ці, чи це була міні зграйка «чергових» екземплярів, які вирішили запастися калоріями перед майбутнім нерестом. Однак найчастіше після упіймання щуки (особливо великої) шанс на повторний успіх незначний. З огляду на це особисто я не зациклююсь навіть на тих місцях, де рибу спіймав.

10. Оскільки ранньовесняна рибалка зі спінінгом – досить-таки специфічне та нетривіальне заняття, я майже ніколи не беру до уваги інформацію, що напередодні колеги-спінінгісти нічого не зловили. Єдине, що дійсно має вагу, так це різкі природні зміни (стрімке піднесення води, її каламутність, вихід річок з берегів тощо), що навесні відбувається регулярно. Решта у наших руках.

Вирушаючи за щукою наприкінці зими та на початку весни розумніше з найбільш надійними та перевіреними приманками. Окремо відзначив би Bait Breath TT Shad, BeTanCo Shad Tail Slim, Sawamura OneUp Shad, Noike Ninja.

Зазначені приманки мають досить виражену гру, що дуже актуально при пошуку або коли є розуміння, що хижак активний. У багатьох ситуаціях виручають «спокійніші» приманки, серед яких відзначив би Noike Kemnpa, Tsunekichi Hama Grub, Bait Breath Curly Grub, Bugsy, Fish Tail, Betanco Curly Tail.

А ще з першим потеплінням регулярно «вистрілюють» якісь оригінальності. До таких віднесу силіконові імітації ракоподібних. За великим рахунком не особливо і дивно, що з весняним потеплінням раки як видобуток набувають особливої популярності. Раки активно прямують до берегової лінії, де їх з радістю може проковтнути і щука в тому числі. Для таких справ у моєму арсеналі приготовлені Tsunekichi Jig Trailer, Bait Breath Rush Craw, Bys Flapping Chank, Mosya та ін.