Які ділянки по щуці найперспективніші? Під час риболовлі сплавом, коли кількість місць для лову в принципі необмежена, важливо вибрати ті, де рибу простіше та швидше зловити. Скажімо, в околицях ями може стояти набагато більше щуки, але вона вся буде млявою і мало цікавитися їжею, а ось на найближчому мілководді з такою ж площею виявиться вп'ятеро менше екземплярів, але половина з них буде готова з'їсти нашу приманку. Природно, другий варіант вигідніший.

Зізнаюся, був здивований, коли проаналізував різні річки та місця лову на них, де мені влітку вдавалося найкраще ловити. З пазлів склалася досить чітка і однозначна картинка місцезнаходження щуки та її апетиту. Ключових факторів, що визначають місце, вийшло три: рослинність, глибина та течія.
Рослинність.

У спеку зубаста особливо тяжіє до чагарників трави, де не тільки полює, а й відпочиває. Найчастіше сплять і мало чим цікавляться екземпляри стоять глибоко в чагарниках, а ось активні - чергують ближче до чистої та глибокої води. Знайти зарості влітку на річці проблеми не складе, але явно не всі вони обіцяють перспективи. Як правило, найкраще по щуці заросле місце там, де водорості є окремими кущами і не дістають до поверхні півметра або метр. З того, що мені відомо, валліснерія і латаття є найбільш щучими видами водоростей, а ось нитчатка та її різновиди – навпаки, ознака того, що клювання не станеться. Навіть при лові біля краю рослинності або в самих чагарниках важливо усвідомлювати, що дуже часті зачепи трійників призведуть до величезної втрати часу.
Глибина.

Часто правильно помічена глибина, де тут і зараз комфортно перебувати хижакові, грає ключову роль успіху риболовлі. Це, зрозуміло, більш справедливо для водосховищ та інших серйозних акваторій, де глибини трапляються будь-які. На малих річках в силу їх особливої специфіки все простіше. Особисто я вважаю, що найбільш підходяща глибина є «золота середина» між комфортом для рибалки і комфортом для хижака. У мене це зазвичай 1,5-2,5 метри. Влітку тут найбільше дрібної рибки, є купа місць для щучої засідки, достатньо кисню, тому щука охоче тут стоїть. Водночас саме така глибина дає можливість рибалці максимально ефективно використовувати кренки з метровим заглибленням та швидко облавлювати нові та нові території.
Течія.

Через деякий дефіцит кисню вже в середині літа щука змушена займати ті ділянки, де їй простіше «дихати». І це важливіше за їжу. Очевидно, що найбільш сприятливі умови саме на протязі. Це необов'язково мають бути перекати чи бистрини (хоча і вони часом щуці до душі), для нормального самопочуття хижачки, як на мене, достатньо ділянок із середнім струмом води. Саме на них я передусім намагаюся орієнтуватися, сплавляючись по літній річці. А ось тиховодні затоки нині рибі менш цікаві, до того ж тут часто так багато водоростей, що провести воблер без зачепа не виходить зовсім.
Природно, не одними кренка на щучому сплаві успішно рибалять. Часто якраз мінноу виступають лідерами з такої ловлі і помітно доречніші в багатьох ситуаціях. Особливо мінноу затребувані, коли щука з якихось причин млява і малорухлива або ж річка настільки бідна на перспективні точки, що кожному такому місцю доводиться приділяти більше, ніж закид-два. І якщо кренк на паузі часто, немов пробка, прямує до поверхні,

то, наприклад, мінноу-«суспендер» чи тонучий, фактично залишаючись дома під час зупинки, дуже щуці цікавий.

Вочевидь, що твити куди правильніше і ефективніше зі стаціонарного становища, тобто. з якоря, але мені багато разів вдавалося мати успіх, твіча саме в дрейфі, тому до такої витівки я ставлюся в цілому нормально. Нехай і знижується в цьому випадку презентабельність приманки умовно на третину, проте кількість обловлених «свіжих місць» збільшується в рази. У сумі це виграшніше. Крім того, твічинг на сплаві хороший тоді, коли течія повільна або відсутня взагалі (наприклад, у затоці або заплаві). Давно і не мною помічено, що на стоячих водоймищах уловистість кренків помітно падає,

мінноу залишається приблизно на тому ж рівні. Саме тому, де струму води немає, я кренки пускаю в хід рідше, мінно - частіше.
Незважаючи на те, що літня пора сама по собі цілком передбачає використання досить великих воблерів, на сплаві я таких радикальних кроків зазвичай не вдаюся. Почасти тому, що звик до більш витонченого та делікатного лову, а ще намагаюся на малій річці обходитися одним універсальним комплектом снастей, який доречний як для кренків, так і для мінноу. Крім того, статистика впевнено стверджує, що на малих водоймах і приманки часто потрібні невеликі. Загалом мінноу довжиною 70-110 мм вважаю найбільш вдалими для щучого сплаву. Саме такі середні воблери здатні дати результат і тоді, коли річка або вибраний маршрут малознайомі, отже, про переваги хижака теж мінімально. Великі приманки часто навіть трофейні щуки обходять стороною, тоді як дрібніший видобуток цілком атакують, навіть не будучи голодними.
Відзначу OSP Varuna 110SP, Asura 925 F, Megabite Balance 72SP , Amigo 110SP , Fatty Minnow 90SP , Zip Baits Orbit 110 SP – з цих мінноу я найчастіше починаю рибалку.

Важливим нюансом моїх твічингових сплавів є невелика дальність закидання і майже завжди проводка за новим місцем, а також візуальний по можливості контроль воблера на всій траєкторії плюс відсутність затяжних пауз між ривками. Такий нехитрий набір забезпечує високу динамічність твічингу, що при лові дрейфу дуже важливо. Часто трапляється оцінити реакцію щуки на наші події. Навіть якщо клювання не відбулося, але хижачка вийшла за воблером або проводила того до човна, це явний привід вважати, що риба сьогодні виявляє інтерес до їжі, просто наша приманка чимось їй не підходить.

Літній сплав по малих річках, безумовно, не завжди дарує достаток клювання, але при належному старанні та бажанні часто трапляється зловити пару непоганих риб у будь-якій ситуації. І точно не пошкодує той, хто по-справжньому цінує гарну природу і самоту!