… Продовження. Щука інертна

Згідно з звичайними рибальськими спостереженнями та даними їхтіологів, навіть після успішного полювання помітна частина хижачок не впадає у повний ступор, а готова продовжувати харчуватися, хай з меншим ентузіазмом та розмахом. Така щука не активна, але й не пасивна. "Інертною" я називаю її. Щоб спокусити такі примірники на клювання, не потрібно понад зусилля, досить потрапити приманкою ближче до риби і не насторожити її непідходячою грою. Тяжко, звичайно, судити, але, я думаю, навіть у добрий щучий день найбільша частина щуки саме інертна.
Знати заздалегідь, з яким типом щуки доведеться мати сьогодні – важливо. Згодний, це дуже відносно і не очевидно. Навіть після облову конкретного місця не завжди зрозуміло, якого типу тут стояла хижачка. А тим часом інформація ця корисна, адже на наступному перспективному місці велика вірогідність, що щука буде такою самою і діяти вона буде за тим же графіком. Приблизно з точністю прогнозу синоптиків спостережливий спінінгіст зможе судити про сьогоднішню щуку (хай і за непрямими ознаками), її тип і настрій, вже після облову перших кількох ділянок. Які ознаки, що щука нині інертна?
Якщо після перших кількох спійманих щук ("чергових" екземплярів) клювання продовжилися, але в набагато меншому темпі, це означає, що хижачка тут є, вона зовсім не поодинока і, в принципі, не проти атакувати наші приманки, просто не особливо голодна. Це і є інертний тип щуки. Так само нерідко трапляється, що спочатку клювання слабкі й незрозумілі, а то й зовсім щука лише проводить приманку. Але як тільки ми знаходимо ключик (змінивши проводку, приманку , навіть кут подачі), відбувається упевнена атака. Це так само інертна зубаста. Іноді при облові великої площі перспективної ділянки клювання не такі часті, як того б нам хотілося, проте регулярні і стабільні. Якщо у водоймі досить щуки, мабуть, ми знову маємо справу з інертним її типом.
Смію стверджувати, що при ловлі інертної щуки шанси відмінно порибалити так само високі. У подібних ситуаціях я орієнтуюсь на наступне: 1. Облов цікавої ділянки розпочинаю з найперевіренішої на цій водоймі приманки, яка, можливо, і не буде тут і зараз найефективнішою, проте дасть зрозуміти, чи є тут щука і чи готова на наші приманки вона реагувати. 2. Аналогічно п.1 надходжу з проводками, практикуючи лише найнадійніші зі свого арсеналу. Часто це звичайна «сходинка» з паузою при вільному падінні приманки 2-3 секунди. Майже завжди намагаюся навіть на одній проводці чергувати швидкість підмотування, висоту підкидання приманки, тривалість пауз. У цьому випадку шанс вгадати явно вищий.

3. Хоч інертна щука і не кидається на приманку відразу ж при її появі, а все ж таки умовляти довго такий примірник, на мій погляд, неправильно. Якщо на вібраній точці реакція зі сторони зубастої відсутня і якийсь мінімум проводок і приманок вже випробувань, краще місце просто змінити. Можливо тут порожньо або риба знаходиться в напівдрімоті, що осенью так само не рідкість. 4. Вибір чергового місця лову можна уявити за принципом: обловлюємо підряд усі відомі перспективні точки. Таке часто практикується при полюванні за активною щукою, приносячи чималі дивиденди і в разі, коли щука інертна. Проте розумніше, як на мене, концентрувати свою увагу на певних характерних місцях, особливо якщо запас щучих точок обмежень. Наприклад, вибирати не дуже локальні аномалії, а більші, де щука собі відчуває спокійно і безпечно, але й упіймати легко здобич має можливість.
5. Відмічаю або запам'ятову точки, які спрацювали. Сюди можна буде заглянути під кінець рибалки. Цілком можливо хижачка стане зговірливішою і відразу ж відгукнеться на наші дії. Також варто відзначити точки, які клювань не принесли, щоб до них сьогодні більше не повертатися. Звичайно, трапляються приємні несподіванки, але за загальною статистикою - це все ж таки втрата години. Тактика лову інертної щуки осенью, в принципі, мало чим відрізняється від особливостей полювання за активною рибою. Але це у тих ситуаціях, коли перелік відомих щучих місць великий, точки розташовані відносно близько, а колег-спінінгістів на воді не так багато, щоб говорити про конкуренцію. Досить часто, як мінімум, одне з розумів не виконується, і рибальство автоматично стає вишуканішою і вдумливішою, вимагаючи від рибалки вже певних дій.
Так, варто усвідомлювати, що будь-яка перевірена кимось точка до нас, перспективність втрачає в середньому наполовину. Безумовно, зовсім не факт, що наші конкуренти пропонували щуці те, що та чекала чи ті, що збираємось запропонувати ми. Проте зазвичай восени більшість спінінгістів знають місцеві звички та переваги хижака, тому ловлять на вже перевірене. Загалом, бути першим правильно не лише в черзі за пивом, а й на щучому місці теж. Не будучи надто розпещеною, інертна щука відносно холодна до їжі і часто не одружуватиметься за здобиччю, коли та сповнена сил. У зв'язку з цим приманки краще вести в досить спокійному ритмі, хоч як би не хотілося пришвидшитися. Втім, надто делікатничати чи прибігати до різних сміливих експериментів я б не став. По-перше, однозначно втрачається темп лову (це усвідомлюєш зазвичай лише наприкінці дня), а по-друге, зовсім ще не означає, що такі дії виявлятимуться цікавішими щуці, ніж стандартні, що вже результат приносили.

Щука пасивна

Куди складніший і неприємніший випадок, коли щука вже не на шутку відмовляється клювати, перебуваючи в пасивному по відношенню до їжі стані. Собственно, і переміщаються такі екземпляри навряд чи істотно. Подібно до інертної щуки, пасивна так само не байдужа до навколишнього світу, проте її інтерес дуже скромний (десь, як у школяра до математики). Звичайно, це ще не вирок і рибальство навіть у цьому випадку не обречене. Пасивною щукою буває досить часто і для багатьох водойм це взагалі стандартний стан справ. Навіть середина осені виключенням не є. Незважаючи на відсутність апетиту, пасивну щуку цілком реально спокусити на клювання, проте слід чимало чого зробити. Одним з найважливіших, як на мене, підходів до лову пасивної щуки є мініатюризація оснащення. Задум полягає в тому, щоб ситій і дрімаючий у глибині хижачці запропонувати ласу, але легкодоступну здобич. Ймовірно, щука має побачити в жертві безпорадність, приреченість, але в той же час і якусь кількість калорій. Саме дрібна приманка відповідає цим вимогам якнайповніше. Це як після щільної вечері з "all inclusive" у нас залишаються сили з'їсти хіба що горіх чи чипси.
Крім зменшення розміру приманки, варто подумати і про те, щоб снасть зробити малопомітною. Зрозуміло, що звичайний щучий комплект в ультралайт перетворювати не треба – осень щука по-справжньому сильна і часто зустрічаються трофеї. Але, скажімо, товстий і грубий повідець із струні цілком можна замінити флюорокарбоном. Мало того, що пасивна щука підозріла буквально до всього, так ще й осенью вода частенько чиста, мов сльоза, тому грубий і помітний елемент здатний перекреслити наші зусилля. А ще не забуваємо, що на акуратній снасті практично будь-яка приманка поводиться природніше та привабливіше.
З практики: пасивна осіння щука часто вибирає ділянки водойми не лише з аномаліями дна, а й укриттями. Інший раз за допомогою поляризаційних окулярів або інших непрямих ознак вдавалося зрозуміти, що щука є, але вона мало цікавилася їжею. Місця, де таке частенько спостерігалося: коряжник, стіна кам'яниці поблизу русла, дерева, що впали у воду, і подібне. На водосховищах, окрім корчів, пасивну щуку часто доводилося зустрічати у невеликих приямках, руслових брівках з боку глибини, інших глибоких місцях, що сусідять з лататтям чи мілководдями.
Закінчення у наступному записі…