Весна тю-тю, і пів літа туди ж… Човнярам нині саме час скуштувати принади риболовлі сплавом. Про те, що мене неодноразово рятувало, приносило успіх по щуці, і хотів би розповісти. Знаю деяких рибалок, які до сплаву ставляться виключно як до лову з човна, що дрейфує, без конкретної мети і складних ідей. Плавзасіб рухається собі зі швидкістю течії, періодично прибиваючись, то до одного, то до іншого берега, а ми в цей час ловимо те, що очі бачать і дозволяє снасть. У такій простоті немає, безумовно, нічого соромного, і існує низка ситуацій, коли подібним чином і слід чинити. Проте особисто я практикую більш вибіркову рибалку, заздалегідь маючи план, думки та об'єкт полювання.
Для початку місце лову має припускати наявність самої щуки. В ідеалі це повністю щуча ділянка річки, щонайменше – хоча б один із берегів має бути придатним для зубастої. Туди, звичайно, і варто направити свій човен. Якщо не вдаватися до подробиць, то основні ознаки щучої ділянки влітку – водорості, середні глибини та течія. Звичайно ж, тут є безліч нюансів, але дещо давно помічено і заметано.
1. Водорості. Вони повинні бути кучерявими або являти собою об'ємні і розлогі кущі, а так само - не доходити до поверхні хоча б півметра, а то й метр. З тих видів флори, що мені відомі, валіснерія і латаття – найперспективніші для спінінгіста. І навпаки, мінімальні шанси зловити зубасту на ділянці з нитчаткою. Тут мало того, що щука не затримується, то ще й приманку провести вкрай складно. 2. Глибина. У місці передбачуваної риболовлі глибина повинна одночасно забезпечувати і комфортний лов, і відповідні умови для стоянки риби. Влітку це два-три метри з безліччю місць для щучої засідки та дрібною рибою у товщі води. 3. Течія. Рух води на річці – цілком звична штука, хоча, безумовно, практично завжди можна знайти всілякі затоки та тиховоддя, на які ще недавно (взимку) ми звертали першорядну увагу. На моє переконання, зараз облавлювати затоки не особливо ефективно, адже помітна частина активної щуки стоїть саме на протязі. Це необов'язково швидкість, швидше - середній по силі струм води. Якщо орієнтуватися головним чином на зубасту, то й приманки мають бути відповідними. Краса річкового сплаву в теплу пору в тому, що можна використовувати різні варіанти лову, і кожен по-своєму виявиться доречним. В останні роки я визначив для себе три групи пріоритетних приманок, які з різним успіхом практикую під час своїх сплавів. Це джиг, воблери-мінноу та кренки.
Джиг. Визнаємо відразу, що під час сплаву повноцінно джигувати мало реально. Безумовно, можна приловчитися і виконувати традиційні ступінчасті або будь-які інші проводки навіть під час дрейфу, проте це, як на мене, не найкращий спосіб досягнення успіху. Великою перешкодою нормальному джигування виступають водорості, в яких і любить триматися щука. Рослинність з джиг-ловом взагалі не особливо сумісна. Практика показує, якщо використовувати «незачіпляються» монтажі або ловити силіконом над травою, все може виявитися вкрай успішним. Саме в такому ракурсі я і практикую джиг-лов під час річкового сплаву. Використання «офсетних» монтажів дозволяє доставити приманку в саму гущу водоростей, де найімовірніше і стоїть найбільша кількість щуки. Я вже неодноразово заставав момент, коли після активного післянерестового клювання (тижня два) щука різко втрачала свій азарт до полювання і глибоко опускалася в водорості, що вже зміцніли. При цьому хижачка зовсім не хотіла підніматися за приманками, які рухалися над килимом трави, а ось силікон, що доставляється вглиб, цілком скаржилася.
Важко знайти альтернативу «незачіплянням» при лові в самій траві. Відома методика лову «на продир», коли приманка з відкритим гачком закидається в гущавину трави і буквально проривається крізь її нетрі, під час сплаву мало застосовується. Справа в тому, що звільнити свої різким ривком вудилища, як це прийнято, в даному випадку помітно складніше - немає жорсткої опори у вигляді якоря. Щодо конкретного виду офсетного монтажу, то я давно переконався, що кращого, ніж сховати гачок у тіло приманки, не вигадати. Навіть жало намагаюся приховати під тонким шаром силікону, з якого при підсіканні гачок легко вивільняється. Але дива чекати не доводиться – маси неодружених клювань з «незачіпляними» нам все одно не уникнути. Це можливо найменше зі всіх зол.
Техніка лову офсетними монтажами під час сплаву досить проста. Робимо короткі закидання головним чином перед собою і весь час намагаємось вловити момент, коли наша приманка вже досягла максимального заглиблення (дно це або водорості – не так важливо). Далі легким і не різким рухом вершини змушуємо силікон вийти із трави. Якщо по-хорошому не вдається вивільнити силікон, робимо ривок більш енергійним – шкодувати водорості резону немає. Більш зручно виконувати проводки за течією, тоді ризик зачепу менший, а ймовірність попадання приманки вглиб водоростей, отже, й у зору щуки – вище. Але проводка за течією майже завжди передбачає облів територій, над якими ми щойно пройшлися човном. Шанси на клювання, звичайно, це не обнуляє, але все-таки… Робити закидання назад, як на мене, розумно лише у випадку, коли човен зупинився (уперся в корч, застряг у водоростях, ми опустили якір). В іншому розумніше кидати все-таки перед собою. Озброївшись поляризаційними окулярами, є шанс вибрати дуже вдалу траєкторію проводки.
Уловиста анімація приманки проти течії чимось схожа на сходинку, проте конкретна траєкторія не так залежить від нас, як від водоростей і можливості їх обійти чи подолати. Складність полягає і в тому, що ми постійно рухаємося на приманку, отже швидкість підмотування повинна бути вищою, щоб не втрачати контроль. Офсетний монтаж – не воблер із двома найгострішими трійниками, тому проґавивши клювання, мало шансів, що хижак засічеться сам.
Незважаючи на те, що снасть (навіть щуча) для сплаву зазвичай підбирається досить делікатна, при лові в траві таке рішення загрожує частою втратою і приманок, і риби. Більше за інших тут доречні шарнірні монтажі на легких (до 10 г) "вушастиках" або джиг-головках. В останні кілька сезонів просто не представляю рибалку без Bait Breath TT Shad, Curly Grub, Intech Turborib, Long Heel, Sawamura OneUp Shad. Якщо зовсім водорості «злі», то беру гуму максимально міцну і довговічну, тут не до компромісів. До речі, приманки Intech – одні з небагатьох представників «їстівки», які міцні та довговічні.
Джиг над травою – також дуже поширений спосіб досягнення успіху під час сплаву. Поряд із деякими перевагами, пов'язаними з відносним комфортом, можливістю використовувати делікатні снасті, високим темпом та мінімальною кількістю зачепів, є й суттєві недоліки. По-перше, джиг над травою вимагає постійного та дуже чіткого контролю горизонту проводки. Адже гачок у нас відкритий і за найменшого контакту з травою чи корчом, проводка може легко зіпсуватися. По-друге, щоб уникнути зачепа, навіть легкий монтаж доведеться вести досить швидко і вже, звичайно, не буде можливості зупинити приманку, щоб та зависла подібно воблеру-суспендеру над перспективним місцем. А ще джиг над травою нерідко програє іншим методикам лову в приповерхневому шарі (наприклад, кренкам, мінноу, блешням), тому слід зважувати всі за і проти, перш ніж ловити силіконом над травою. Коли саме доречний такий лов, точно сказати не візьмуся, але вже неодноразово потрапляв у ситуації, коли це було чи не найефективнішою темою. Конкретний тип приманки визначається умовами лову. Втім, я рідко відходжу від класики, оскільки впевнений, що навіть за найнесприятливіших розкладів щука хоч якось, але реагує на перевірені часом і мною моделі. Під класикою я розумію твістери та віброхвости. Sawamura OneUp Shad, Bait Breath Curly Grub, TT Shad, Intech Turborib – приманки, яким я в першу чергу довіряю на сплаві. В останні пару сезонів дуже високо здійнялися в моїх очах злаки, але на сплаві я ще не настільки в них вірю, щоб без оглядки ставити в основний склад.
Закінчення слідує…