Літня пора для багатьох – період відпусток і гарна можливість вдатися до улюбленої справи неквапливо та ґрунтовно. Я найчастіше полюю нині за щукою на малих річках. Намагаюся ловити з човна (так простіше і можливостей більше), але зовсім не відмовляюся і від берегових прогулянок, які по-своєму видобутливі і не мають сенсу зовсім. Виношу цього разу на суд читача тему лову літньої щуки у коряжнику. Даному розділу буде присвячено кілька блогів, перший з яких про найцікавіші по щуці закоряжені місця. На мій досвід, саме такі ділянки – одні з тих, де рибу зловити можна майже завжди. Навіть у літнє безкльов'я, яке часто надовго і повсюдно настає з приходом спеки.
Привабливість коряжника для хижака, гадаю, очевидна. У кріпленні з колод, гілок, пнів, мабуть, найкращі умови для безпечного перебування риби. Важко судити, які думки переважають у головах, що причаїлися там щук, але ризикну припустити, що момент безпеки є першорядним. Адже навіть екземпляри на 2-3 кг не можуть вважати себе абсолютно невразливими як сторони великих родичів, так і з боку людини. За ідеєю навчена за багато років (навіть 2-3 роки досить) зубаста напевно пережила і навряд чи забула масу епізодів, коли життя її висіла на волосині. У корчах на порятунок шансів найбільше. Загалом, якщо хижак почувається спокійно і комфортно, то і про їжу у нього думки виникають швидше.
Не варто забувати, що щука полює із засідки, тому на суцільно відкритих ділянках упіймання зубастого - дуже нечаста, як відомо, подія. Хіба що екземпляри, які проводжають зграї білі восени, не мають часом вибору і атакують жертву відкрито. Але влітку і на малій річці, підозрюю, ніхто й нікого масово не пасе. Що кормова риба, що хижак зараз розосереджені, тому що кожному їжі удосталь. А ще через спеку процеси життєдіяльності у підводних жителів пригальмовані, тому їди не такі часті та глобальні. Все це зводить до мінімуму попадання рибалки на «вихід» або інший часовий проміжок, коли клювання йдуть частіше, ніж звичайно. На жаль, не той час, щоб чекати легкого видобутку. Думаємо, працюємо та сподіваємося. Наприклад, якщо провести приманку повз коряжник або в ньому самому (фактично біля щуки), то все просто відбудеться.
Навіть не надто розлогий і густий коряжник здатний створювати впевнену тінь, яка дуже добре заманює хижака в літній сонцепек. Цілком можливо, що лежача впоперек колода забезпечить також локальне тиховоддя, на якому також щуці приємніше спати і періодами когось з'їдати. Одним словом: як не крути, а влітку в закоряженому місці щука просто повинна бути, бо тут є всі причини для цього.
Топ-коряжники. Коли я для лову вибираю якийсь характерний тип місцевості, намагаюся в цьому всім додатково вичленувати родзинку. Такий підхід сильно економить час і збільшує кількість клювань. Розуміти, яке з міцних місць варто уваги, а яке краще оминути – дуже важлива частина успіху. Повірте! А вся справа в тому, що наші річки настільки багаті на підводні перепони, що часом за день не обловити і півкілометра коряжника. І вже звичайно, незважаючи на перспективність закоряжених місць, зовсім не обов'язково, роблячи на них ставку, опинитися на коні. Нам потрібні лише вершки, тобто «топ-коряжники». Мої варіанти таких уявляю далі:
1. Локальне нагромадження колод та топляків, знесених течією в одну купу. На перший погляд, місце може не здаватися прохідним навіть для приманки з одним гачком, але якщо придивитися, то часом вдається знайти чисті вікна або навіть вільний коридор, де перешкод не густо. Якщо все погано і непрохідно, простий і дієвий спосіб - вести приманку вздовж корчів. 2. Закоряжене місце знаходиться на межі русла та прибережних ділянок. Звичайно, завал сам по собі цілком здатний загальмувати потік, але якщо колоди розташовані на більш спокійній воді, то місце вийде одночасно тихим, і не перетворитися на звалище з пластикових пляшок, що застрягли там, та іншого мотлоху, який риба не особливо шанує. 3. Глибина в міцному місці середня або навіть менша за фонову поблизу розташованих ділянок, проте поруч є яма, куди при необхідності може скотитися риба або звідти навідатися в коряжник. Погоджуся, що в літню спеку глибини навіть на річках можуть запросто порожніти, але часом там знаходять усамітнення найзапекліші екземпляри, які для підтримки сил і здоров'я періодично відвідують прилеглі до ями ділянки.
4. Структура коряжника це кілька або навіть одна стара і товста колода, від якої в різні боки відходять гілки. Завал утворений давно і риба встигла до нього прикипіти симпатіями за час існування. Особливо місцю варто звернути увагу, якщо воно працювало раніше. 5. Корчі корчами, але ще цікавіше і перспективніше, якщо між окремими пеньками або гілками пробиваються листя латаття. Навіть коли таких рослин зовсім мало, під багатьма з них, як під парасолькою, може ховатися щука від усього недоброго, що приходить з поверхні. 6. В особливо затяжний період спеки корчі, що знаходяться на бистрині. Зрозуміло, що якусь частину потоку перешкоди сповільнять, але загалом місце все одно залишиться зі швидким перебігом. Саме це і потрібно зараз, оскільки чим швидше потік, тим краще він насичується киснем, тим приємніше тут перебувати рибі. А те, що струмінь відчутний, то це дрібниці. Калорій набрати, якщо що, проблеми не складе, та й на рівнинних наших річках течія найчастіше щадна.
7. Біля стіни чагарників очерету застрягла колода або навіть ціле дерево, що потрапило у воду з паводком. У даному випадку ми маємо сукупність перспективних для щуки місць, отже, і наші сподівання на клювання обґрунтовані. 8. Корчі, оповиті тінню від навислих над водою дерев і кущів. Як відомо, у спеку тініста прохолода сама по собі здатна залучати щуку, але якщо там ще й під водою цікаво, місце однозначно належить до розряду «топ». 9. Окремий пень або навіть невелика гілка, яка застрягла під водою в районі перепаду глибини. Найбільш типова картина – коли корч розташований на русловому звалю. Безумовно, ця точка на щучому маршруті опиниться в особливій пошані. Тут запросто можуть хижаки затримуватись і чатувати на видобуток. 10. Глибина в коряжнику не перевищує півтора-два метри, але дно не проглядається навіть якщо через полярики та з човна розглядати. Важко ув'язати якесь нормальне пояснення, проте моя практика твердо каже, що тут є сенс половити.
Очевидно, що саме собою виявлення коряжника ще не привід спочивати на лаврах, вважаючи, що перемога у кишені. Достатньо кроків доведеться вміти, щоб спокусити зубасту на клювання. Але про це наступного разу.