Занадто часто влітку ми потрапляємо в ситуації, коли крім як у коряжнику, зловити щось серйозне не виходить. Хижак ховається в тінь, прохолоду, укриття… Це і по судаку зі щукою справедливо, і навіть смугастим «розбійником», який, здається, повинен патрулювати середні та нижні горизонти, а насправді теж ховається в підводні джунглі. Зрозуміло, що корчами силікон на офсетних гачках – правильне, традиційне і перевірене рішення, але я нерідко йду іншим шляхом і домагаюся відмінних результатів регулярно. Так, у літньому коряжнику воблерами теж можна успішно орудувати. З човна, щоправда. Інакше рибалка вийде дуже затратною. Більше віддаю перевагу кренкам, але і мінно цілком підходять.
Як мені здається, ключ до успіху при лові воблерами в корчі - вести їх якомога ближче до зачепів, але мінімально контактувати з ними. Хижак хоч і малоактивний у спеку, але вискочити з-під колоди і прикусити спокусливо виляючий воблерок - праці йому не складе. Головне - рибалку не проґавити з підсіканням і швидко витягнути підсічену рибу на поверхню, поки та не увігнала один із вільних трійників до корчі. Природно, і підсікати заздалегідь при першій підозрі на клювання не варто, інакше трійники швидко вчепляться в дерево, і звільнити їх звідти виявиться проблемно і не скоро.
Чому раджу ловити над корчами, тоді як риба розташовується глибше? У середині літа щука з окунем охоче тримаються в товщі (на річці особливо) і регулярно виходять до поверхні. Ми це можемо бачити на прикладі розсипів малька або сильних сплесків на поверхні. Однак вартує видобуток хижак з глибини та укриття у вигляді колоди чи гілки – гарна можливість залишатися непоміченою.
Коли в мене душа лежить до лову на воблери в корчах, то часто починаю з кренків. Останні давно мені сподобалися і в теплу пору демонструють іноді чудову уловистість. Особливих премудростей у застосуванні кренків по корчах викладати не стану, оскільки лов багато в чому примітивний. Іноді навіть не помічаю, що мій воблер рухається впритул з колодою або гілочкою. Хіба що коли корчі біля самої поверхні, тоді доводиться міняти горизонт, підйомом вудилища вгору або давши паузу. Якщо трапилася неприємність і кренк все-таки вперся у перешкоду, даю слабину, нехай спливає. Чи не допомогло? Гребу рятувати вручну. До речі, велика лопата воблера служить чудовим відбійником, не даючи контактувати трійникам із корчами.
Хороші кренки по корчі, коли місцевість різнопланова або це рибалка-сплав без зупинок. Анімувати вооблери в цьому випадку намагаюся неквапливо і без ривків, часто це навіть простий «рівномір». Втім, чергування плавних потяжок або stop and go (без довгих пауз) - мені подобається більше. Через позитивну здебільшого плавучість кренкам краще пауз довгих не давати, інакше хижак швидко розпізнає каверзу. Буває, за безкльвом якраз елементи агресії в анімації приманки і провокують атаку. Але цим я б не сильно зловживав, оскільки легко і зворотного ефекту досягти. Для зазначеної риболовлі віддаю перевагу моделям натуральних кольорів з горизонтом проводки 1-2 метри. Задум простий: якщо кренк цілком активна і навіть агресивна приманка сама по собі, то хоч у забарвленні нехай не буде вираженої агресії. Ну а метрове або трохи більше заглиблення - найбільш доречно, адже робочі глибини на малих річках зазвичай становлять 2-3 м. У спекотну пору такі ділянки і рибі найбільше цікаві, і для лову на воблери підходящі.
Навіть у корчах є сенс внести якусь різноманітність до анімації. Скажімо, чергувати потяжки метр-півтора завдовжки на різній швидкості. Такий фокус спрацьовує особливо тоді, коли щука відморожується на повну. «Stop and go», навпаки, більше працює по більш-менш щуці, що клює, а також як універсальна зброя при лові різних риб. «Рівномірка» є таким собі середнім варіантом, вона рідко підводить. Довжина кренка 50-70 мм - як на мене, саме те. Навіть для великої щуки це вартий уваги видобуток. Власне, і для шнурків така їжа по зубах. Megabite Samba 100SP, Booby 50F, Hydro Jack 50F – мої давні фаворити, на які я майже завжди можу покластися. До речі, це той вдалий випадок, коли можна відмовитись від застосування дорогих «японців». При лові в корчах навіть за наявності відбійника і довгих рук один воблер на дві-три рибалки все-таки губиться.
Крінки це добре і цікаво, але й мінноу скидати з рахунків ніяк не можна, адже часто літом це топ-приманки. Минохи також рекомендую вести над корчами і в жодному разі не заганяти їх у підводні джунглі. По-перше, у мінноу лопата зазвичай менше, а по-друге, анімація потрібно різкіша, так що увігнати трійник у колоду ще до контакту з рибою – раз плюнути. Думаю, не варто нагадувати, що процедура звільнення гачка від зачепа (відстрілюванням, відчепом чи руками) – налякає все живе тут надовго.
Твічінг у корчах виправданий у ситуаціях, коли є хоч би метр чистого над зачепами простору, а глибина не перевищує 3-3,5 метра. Здорово, якщо вдалося знайти чисті коридори або вікна, де можна воблер провести більш-менш комфортно. Такі доріжки найчастіше на вагу золота. Але навіть якщо вільного місця всього пару метрів, зробіть занедбаність і пару ривочків улюбленою миною. Нагорода легко може на вас чекати. Більш ефективні мінноу з нейтральною плавучістю або на крайняк - тонучі. Навіть якщо місця між сусідніми гілками всього на 1-2 ривки, нехай воблер між твичами повисить у щучому лігві кілька секунд. Зовсім не виключено, що терпіння хижачки лусне.
Темп і динаміка твічів визначаються багато в чому характером розташування зачепів, їх частотою та відстанню до поверхні. Здебільшого це досить м'який із короткими ривками твічінг. Однак при глибинах до двох метрів, ефективно дещо динамічніше вести приманку. Якщо щуці немає необхідності за воблером підніматися з великої глибини, то зубаста побачить і при бажанні з'їсть, навіть приманку, що стрімко рухається. Мої давні улюбленці для корчів і не тільки – Megabite Amigo 110SP, Mystic 120SP, Dandy 90SP, Fatty Minnow 90SP.
Усім перемог, здоров'я та позитиву!