0 ₴
Зробити замовленняБлоги Fishingstock
За судаком у липні Ч1
Червень – хоч у воду плюнь, а липень так нічим, здається, й не краще. Дуже жарко та повний штиль. Влітку саме цю причину називають серед перших, якщо рибалка виявляється безрезультатною. І часто таке справедливо не лише щодо судака, про якого, якщо судити з назви, і піде оповідання. Саме судак – один із тих хижаків, хто здатний подарувати яскраві враження та масу результативних клювань навіть у спеку. На перший погляд, дивно те, що хижак, відомий своєю особливою вибагливістю та вишуканістю смаку, ловиться тоді, коли навіть менш вибагливі щуки з окунем пасивні. І чим більші розміри водойми, тим вищі шанси добре порибалити.
На великій воді, мабуть, без човна не обійтись. Відстежити точно пересування зграй хижака, звичайно, нереально, але непрямим шляхом встановлено, що найбільш результативною рибалкою виходить тоді, коли ми потрапляємо на рибу саме під час її руху. Влітку це не масові міграції, скоріше просто незначні переміщення до мисливських угідь і назад до місця відпочинку. Але і цей мінімум руху свідчить про те, що хижак зголоднів і шукає корм. Значить, і на приманки реагувати має. Потрапити голодному судаку, що рухається, приманкою під ніс, звичайно, рідко виходить, а ось самому знайти активних екземплярів цілком реально навіть у штиль і спеку. На перспективних точках, що зарекомендували себе раніше, майже завжди можна зустріти хоча б пару, але по-справжньому голодних риб. У зв'язку з цим координати уловистих місць дуже дорожать і не розкидаються ними.
Точно спрогнозувати, де буде клювання, а де ні, нереально, але статистика нагадує, що з деякою довірчою ймовірністю тому чи іншому місцю можна цілком привласнити свій ступінь перспективності. Виокремлю п'ять характерних ділянок, де судака спіймати найреальніше. 1. Черепашкова коса. Відомо, що пляма мушлі посеред мулистого та й будь-якого іншого однотипного дна, особливо приваблює судака. Не проти тут затриматись і щука з окунем, але коли зграя судака виходить на полювання, інші хижаки конкуренцію не витримують. Особливі шанси зустріти судака, коли крім плями черепашки є і різкий вихід із глибини на мілину. Черепашкову косу взагалі вважають найцікавішим місцем при лові судака в спекотний безвітряний день. Зазвичай найактивніші екземпляри розташовуються на верхній частині коси, а пасивніші – на звалі або глибині. Теорія говорить: якщо судак вийшов на косу, певний апетит він все-таки має і при належному вмінні спінінгіста спокусити рибу на клювання нескладно.
Облов коси ефективніше починати з боку мілководдя. Причому перші закидання краще робити таким чином, щоб взагалі не турбувати рибу, що стоїть на звалі. Найбільш раціонально вдається обловити місце лише тоді, коли робиш це поетапно, поступово наближаючись до глибини. Мета зазначених дій: менше насторожити судакову зграю виведеннями та іншим. Іншими словами, спочатку ми намагаємося зловити найактивніших риб, які зазвичай курсують по верхній частині коси, а далі ловимо безпосередньо звалище, орієнтуючись вже на менш голодних, але все ще активних судаків. І тільки потім концентруємо увагу на ямі, що примикає до коси, де теж можуть стояти, розташовані до прийому їжі, екземпляри. Незважаючи на складність, що зовні здається, зазначена тактика досить проста, а сам процес займає не так багато часу. Скажімо, десяток закидів (а якщо з напарником, то вдвічі менше) цілком достатньо, щоб визначити наявність судака на мілині. Стільки ж закидів достатньо, щоб обловити звалище. Якщо клювання немає або вони закінчилися, закидаємо вже на глибину і затягуємо приманку на вершину коси. У цьому випадку перші десять проводок багато прояснять.
Відзначимо надзвичайну важливість правильного розташування човна. З цим не можна не погодитись хоча б тому, що невдало заякорившись навіть біля голодного судака, ми навряд чи його спіймаємо. Якщо рельєф дна відомий, а звалище зафіксовано в GPS-навігаторі, на тихому ходу (а краще на «електриці») і з увімкненим ехолотом заходимо на точку таким чином, щоб до валу залишалося десь 20 метрів. На такій відстані ловити комфортно, і риба не надто лякається. Щоб зайво не турбувати зграю, звичайно, краще наближатися з глибини, але якщо такий маршрут передбачає перетин валу і прохід у риби над головою, то правильніше зайти відразу з мілководдя і кинути якір, не доходячи до краю коси ті ж 20 метрів. На мілині, безумовно, риба лякається сильніше, але досвід показує, якщо коса велика, то найцікавіше відбувається біля її кордону. Так що безпосередньо на мілководді лякати нема кого.
Так розумно діяти (а часом тільки так і можливо), коли місцевість добре знайома і є координати точок у GPS-навігаторі. В іншому випадку нічого не залишається, як кілька разів пройтися над рибою, перш ніж зупинитися. Краще вже детальніше вивчити місце і вкотре пошуміти мотором, ніж кидати якір приблизно, а то й зовсім навмання. Звиклий до гулу мотора судак, досить швидко приходить до тями, якщо взагалі звертає на гул увагу. Якщо навіть з першої спроби не клюнуло, то повернувшись сюди, скажімо, за кілька годин, але вже відразу виставившись правильно, цілком можна порибалити. 2. Локальна височина дна. Багато в чому особливості облова локальних височин дна подібні до тих, що наведені для випадку з черепашковою косою. Однак є й низка відмінностей. Перше з них – розташування човна. Чи буває логічним стати на якір з боку мілководдя. Фізично ми, звичайно, можемо заякоритися прямо над пупком і водночас перебувати над головою у риби, але до успіху це навряд чи призведе. Є ситуації, коли так і треба чинити, але здебільшого горби, пупки та їх подоби ефективніше облавлювати, стягуючи приманку з мілини на глибину. Найкраща позиція – коли ми можемо перекинути бугор приманкою та траєкторією проводки повторити рельєф. Виходить, що в межах однієї проводки ми спочатку затягуємо приманку нагору, а потім стягуємо її вниз. Але так виходить лише тоді, коли височина не дуже різка, а черепашка не дуже «зла», інакше постійні зачепи, урвища та зрізи ні до чого доброго не приведуть.
Порада: якою б вигідною та незаперечною позиція не здавалася, коли клювання припинилося (якщо взагалі починалося), змініть хоча б один раз розташування човна. Наприклад, замість стягувати приманку з бугра, навпаки, станьте так, щоб затягувати. Багато хто переконався, що в спеку і тиху погоду від судака можна особливо очікувати сюрпризів, і хоча б до частини з них краще бути готовим. При облові локальної височини дуже актуальним є як спосіб лову, і подача приманки. Стосовно літньої ловлі судака на великій воді зазвичай нічого, крім джига, не розглядають. Але й тут не все однозначно. У теплій воді на ділянках з різкими перепадами глибин, будь то черепашкова коса або локальний бугор, судак особливо віддає перевагу проводкам, при яких приманка максимально контактує з дном. Це не означає, що класичні «сходинки» безперспективні, але загалом проводки волочінням або короткі стрибкоподібні рухи силікону біля дна – біліші уловисті. Особливо таке ефективно у разі використання пасивних моделей або таких, що не мають яскраво вираженої гри.
3. Коряжник на глибині. Мабуть, найбезпрограшніше місце по судаку будь-якої пори року – глибинний коряжник.
Так, влітку воно не найперспективніше на тлі інших, але, можливо, найстабільніше. У корчах і на глибині ловити непросто і взагалі немає серйозних підстав сподіватися на велику кількість клювань. І, проте, практично завжди у «міцних» глибоких місцях активний судак є, до того ж нерідко трофейний. Помічено, яким би пасивним, загалом, ікластий не був, на певній ділянці коряжника напевно знайдеться кілька чергових екземплярів, які охоче відреагують на нашу приманку. У принципі, якщо список перспективних точок у спінінгіста є достатнім і різноплановим, то корчі – не перше місце, з якого варто починати рибалку. Коряжник можна цілком занести навіть до резерву або розглядати як місце, куди періодично має сенс навідуватися і намагатися зловити кілька чергових судаків. І чим така ділянка локальніша, тим сказане справедливіше. А ось у ситуації, коли вибір місць обмежений, а то й зовсім варіантів, куди йти, немає, глибинний коряжник цілком розумно обловити більш ґрунтовно. Адже тепер розрахунок на нерішучих та навіть пасивних судаків. Постійне перевалювання приманок через перепони і тим більше миготіння силікону біля пащі хижака здатне вивести з рівноваги навіть самого інертного екземпляра. Не варто також забувати, що крім природного бажання з'їсти видобуток, судак може запросто атакувати приманку і через роздратування або бажання прогнати агресора.
Закінчення слідує…
Залишити коментар: