Не поспішав я цього року відкривати сезон підлідної риболовлі, але залишитися осторонь цього відокремлено захоплюючого свята, звичайно ж, не зміг. Вирішили відвідати Тернову, яка відкритою водою порадувала судаком. А ну як і першоряддя задасться! Втім, плани виглядали авантюрно. З одного боку, першу половину дня планували мормишити у спортивному режимі, а ось з обіду мали намір сконцентруватися на судаку та балансирі. Люблю я балансирну рибалку, хоч і не часто маю нагоду нею зайнятися.
Наближався обід. Не солоно хлібавши в лові окунців, йоржиків і карасиків на мотиля, я з неабияким задоволенням перебудовувався на лов балансирами. До цього часу брати Білани та Ваня Скарнович уже відзначилися затриманням і клюванням ікластих, бо спочатку відмовилися від блешні. Було цілком очевидно, що хижак сьогодні хоч і не перебуває в цілковитій сплячці, а все-таки вкрай млявий і малорухливий. Напевно, доведеться бурити більше звичайного, хоча в лові балансирами така схема пошуку - звичайнісінька.
Де ловити? Зрозуміліше зрозумілого (хоч і не завжди), що судака найшвидше зустріти на максимальних глибинах або там, де розташовується локальний приямок на тлі рівного дна. Ще з осіннього спінінга рельєф майже всього водоймища ми непогано уявляли. Лоція проста - пару приямків під три метри, в іншому 2-2,5 метри, у вершині дрібніші.
Зруйнувалися біля греблі. Серії робили у вигляді «доріг» із кроком кілька метрів. Якби судак переміщався, цілком доречно було б робити і більшу відстань між лунками, але статичного хижака навряд чи змусиш хоча б метр пройти до видобутку. Доводиться сподіватися на подачу приманки прямо в пащу. Вже на п'ятій лунці хтось трохи торкнувся мого балансира, а ще за хвилину раніше Артур повідомив, що й у нього був контакт. Attention! Концентрацію перекладаємо режим «max». Через кілька підкидів клювання повторилося, і підсікання була успішна. Судачі грамів на шістсот бадьоро застрибав на льоду. Коротка фотосесія і відпускаю бранця практично неушкодженим додому.
За першим упійманням важко узагальнювати і прогнозувати, але робити нічого, іншої статистики поки що немає. Спрацював, до речі, 7-сантиметровий балансирчик природного забарвлення. Десь на п'ятому підкиданні тицьнув, а засікся на восьмому. Така затяжна реакція могла означати те, що ікластий якийсь час вивчав приманку і лише, переконавшись, що страва підходить, цапнув колючу залізку. Атака відбулася буквально на першій або другій секунді після опускання вудильника у вихідне положення, тобто в той момент, коли балансир рухався досить швидко.
Місце упіймання ми благополучно зруйнували, перетворивши ділянку льоду 5х5 метрів на решето. Тиша, свердлимо осторонь, пробуємо. Тим часом Артур умовив невеликого судачка, а Іван несподівано для всіх – щупака. Різношерста підлідна публіка – навіть цікавіша. Балансиримо, упираємось. Спіймали ще кілька невеликих судачків.
У водоймі однозначно з рибою порядок, ось тільки клювати вона не поспішає. У таких ситуаціях можна сподіватися на «вихід», коли апетит риба в якийсь момент включає відчутно, або знайти місце з більш згідливими екземплярами. Другий варіант здався більш прийнятним, і ми попрямували до центру ставка, де місяць тому на спінінговому турнірі мала місце справжня роздача. Незабаром знайшлося те коряжка, на якому полегла помітна частина арсеналу приманок. Працюємо, так би мовити, в 4 смички.
Маючи в активі на цей момент по парі спійманих хвостів, вже якесь уявлення про особливості лову мали. За винятком мого першого судака, який клюнув не відразу, решта риб хапала без прелюдій, тільки-но балансир з'являвся біля дна. Безумовно, придонний горизонт (десь не вище 20 см від дна) виступав основою, особисто підкиди виконував не вище 30 см. Свого найбільшого судака (під 2 кг) я взагалі зловив на опусканні. Балансир, пам'ятаю, ще не встиг досягти дна, як його підхопили. Але про все по порядку.
Змінили місце. Здається, Іван першим відзначився на новій ділянці. Йому швидко пощастило намацати заповітний корч, де й чергував ікластий. Біля іншого корчі ловив Тимур, і у нього також зі старту дві клювання (схід і неодружена). Нам же з Артуром дісталося місце трохи осторонь, що мене влаштовувало цілком, тому що ми не сильно заморочувалися проблемами звільнення балансуючого, що засів у корчі. Перша моя «дорога» з десятка лунок дивідендів не принесла, зате тільки-но я пробурив п'ят осторонь (3 метри від обловленої ділянки), сталася клювання. На другому чи третьому підкиданні по балансиру дзвінко стукнули, але схибили. А вже через два опускання моя котушка затріщала (чи дала збій, чи так було передбачено конструкцією від перевантаження), сигналізуючи, що на тому кінці тяжкість. Нічого грандіозного – судачок грамів на вісімсот. Зачепився той трійничком за підборіддя, що мені здалося зовсім повсякденною штукою, оскільки по відкритій воді тисячу разів ловив ікластих за «краватку». Не особливо активному судаку характерно придавлювати видобуток до ґрунту своєю сталевою пащею.
Утримаюся від категоричних порад та рекомендацій щодо снастей, виклавши виключно свій особистий варіант. Сьогодні ловив двома вудками. На одній стояв флюорокарбон Intech Shock Leader 0,23 мм, а на другій волосінь Intech Invision Ice Line 0,16 мм. Більш потужна снасть передбачалася для полювання за крупняком у корчах, а ось делікатна – для відкритих місць та понад пасивну рибу. На потужній вудці в мене немає кивка. З флюром і жорстким вудильником, як мені здавалося, я відчував будь-який дотик до балансиру. Втім, думаю, таки кивок необхідний. Жодних щучих повідців я не ставив, хоча якби зубаста сьогодні буяла по повній (вона тут проживає в числі), то повідець з флюрика 0,35 мм і довжиною 7-10 см спорудив би точно.
Найкращий результат демонстрували балансири природних або близьких до них кольорів завдовжки 7-8 см. Одного судачка я впіймав на балансирчик 5 см, але більше клювань не було. Дуже заліково відзначився трійник із червоною напайкою біля основи. Адже не секрет, що при лові балансирами всякі яскраві нитки, намистинки, кембрики та інші прибамбаси іноді грають вирішальну роль. Не стверджуватиму, що сьогодні це було ключовим епізодом, але червона напайка на трійнику працювала бездоганно. Отже, перевіривши всі свої свіжі лунки на новому місці і не впіймавши нічого, взявся за буріння нових. Вже стало зрозуміло, що якщо судак не відгукнувся відразу, не станеться клювання і після десятого заходу на стару лунку. Нарешті клюнув найбільший за сьогодні судак. Балансир стрімко пішов на дно, але його так і не побачив. Тюк та паровоз. Короп? Спочатку думав, що це він, але після пари п'ятиметрових спуртів у лунці майнув сіро-зелений силует. Судак! Тримався він за плівочку, але з горем навпіл все ж таки опинився на льоду. Взагалі історія цього виведення була вкрай цікава. Дозволю кілька штрихів.
Після підсікання мій ікластий різко стартанув і зачепив снасть Вані, який балансував метрів за п'ять. Якийсь час тягали ми цього судака вдвох, поки Вані вдалося все ж таки залишити мою волосінь у спокої. Все найцікавіше лише починалося. Підійшов Тимур і заплутав вільну волосінь, покладену поряд, а коли судак опинився під лункою, Артуру надумалося перехопити в мене волосінь і втягти ікластого на лід самостійно. Я не мав можливості захищатись, бо обидві руки були у справі. Артур смикнув, і плівочка, на якій тримався трійничок, порвалася. Ікластий зник у лунці. Але моєму товаришеві, мабуть, веселощів було мало, і він кішкою опустив свою руку чи не по лікоть у воду. Що це за цирк? Не встиг я роздратований товариша пожурити за самодіяльність, як той повідомив, що намацав судака рукою. Не вірю! Я давно знав, що він рибалок від Бога, але щоб руками, у воді, навпомацки… Чесно, лихо! Загалом, Артур якось по-хитрому однією рукою перехоплював судака, поки не затягнув того, на превеликий подив, на лід. Я й не знаю, право, скільки відсотків заслуги Артура у тому, що трофей опинився на фото. Гадаю, я й сам би впорався, але точно не так яскраво, як зараз.
По судачку з друзями ще впіймали, як сутінки опустилися над Ольшанами. Дякую, Тернова! Респект, Віктор Олексійович, за класну спортивну водойму!