Незабаром вода серйозно охолоне і окунева братія, на відміну від багатьох інших хижаків, візьме в активності паузу. Таке найчастіше спостерігається у другій половині осені, але у вересні добре поганяти окуня все ще можна і навіть потрібно.
У звичках вересневого окуня можна відзначити два характерні типажі, що залежать передусім від горизонту полювання. Це поверхова та придонна моделі поведінки. Часто обидві ці моделі змінюють один одного по кілька разів на день, так що не слід зациклюватися на чомусь одному. Поверхнева метушня окуня цілком може відбуватися де завгодно, а ось придонний смугастий облюбує напевно перспективний рельєф, а не «де завгодно» буде. Найбільш уловистими ділянками зараз назвав би всілякі коси, брівки, пупки, черепашкові плями та ін. Для тих, хто ще не напрацював цілу низку своїх тем і напрацювань, можу порадити взяти орієнтир на ділянки з мінливим рельєфом, де окунь часто полює завжди. Крім цього, безглуздо ігнорувати поверхневий «бій» (він, буває, з'являється з нізвідки і йде туди ж), на якій частині акваторії той не відбувався. Особливе везіння - помітити поверхневу метушню над брівкою або іншим подібним місцем. Справа в тому, що навіть після відходу смугастого з поверхні він навряд чи кудись далеко піде. Напевно, клювання продовжиться тут же, просто ближче до дна.
Як актуально і в іншу пору, перед тим, як налаштовуватися ловити багато і великих риб, важливо вибрати правильне місце. На великій воді знання уловистих точок – і зовсім основна штука. На жаль, часом рибалка відбувається мало не наосліп і доводиться розраховувати тільки на себе, удачу та вміння швидко орієнтуватися. Питання складне, але вирішуване. Окунь – не судак, якого без ехолота, навігатора та інших благ сучасного рибалки неймовірно складно знайти та спокусити на клювання. Крім того, навіть у вересні окуневі котли зовсім не рідкість, а часом вони навіть більші і триваліші, ніж влітку. Практична порада: якщо бачимо «окуневе човкання», то масове, без сумнівів і впевнено рухаємося туди. Якщо це досить глибока (три і більше метрів) місцевість, можна половити окуня довше. Якщо ж смугастий зверху припинив годуватись, а опускатися на дно йому особливо й нікуди, розумно зміститися до межі чистої води та заростей. Якщо немає особливих перешкод, вересневий окунь рухається досить активно. Судити важко, але зміститися на кількасот метрів за якусь годину-дві – звичайна штука для окуня у вересні. Поряд з цим нерідко окунь протягом усього дня знаходиться буквально на одному п'ятачку і клює. І якщо премудростей у вересневому лові окуня, що розташувався в придонному горизонті, не так багато (про це вже було сказано і буде далі), то вересневий лов біля поверхні і в товщі має свою специфіку. Тим більше, що у жовтні такої риболовлі вже не буде – весь окунь опуститься на дно.
Помітно простіше, якщо окунева зграя видає себе характерним хлюпанням, видавлюючи дрібницю до поверхні і там влаштовуючи свій осінній бенкет. І чим тепліша та безвітряніша погода, тим частіше окуневий «бій» спостерігається у вересні. Але побачити зовсім не означає – упіймати. У такій рибалці важлива маскування, правильні дії та відповідна снасть. Так само, як і влітку, бачачи воду, що закипіла від окуньового бенкету, однозначно варто відкласти все вбік і швидше туди дійти. У теплий час я зупиняюся метрів за двадцять від зграї, у вересні ж – трохи далі. А все не тому, що зараз окунь лякливіший і недовірливіший, а більше тому, що осінні зграї чисельніші і більше прив'язані до придонного горизонту. Іншими словами, навіть якщо ми бачимо окуня біля поверхні, можна не сумніватися, що більші екземпляри тримаються глибше і дещо осторонь. У зв'язку з цим ми ризикуємо стати у риби над головою і її розлякати. Або одразу насторожити «горбачів», приманки ж пропонувати екземплярам поменше. І лише в ситуаціях, коли очевидно, що котел влаштовують саме матері «горбачі», є сенс якоритися з тим розрахунком, щоб комфортно дістати до них. Нічого кращого тут не придумати, ніж облавлювати окуневий котел поступово, виконуючи проводки від периферії до центру киплячої води. По-перше, насторожити зграю виведенням на очах родичів - саме по собі не найкраща передумова для подальшого клювання, а по-друге, у вересні, як було сказано, найбільший окунь, ймовірно, розташовується в нижчих горизонтах і, можливо, трохи осторонь основного бенкету. У зв'язку зі сказаним, хоч і йдеться про поверхневий лов, все ж таки серйозний акцент слід зробити так само на середній і навіть донний горизонти.
Буває, що бульки біля поверхні – лише результат полювання поодиноких смугастих. Здалеку важко судити, це один (пара) окунь або повноцінна зграя. Так само, не зрозуміло, чи будуть розташовуватися нижче інші хижаки або це витівки одиночних «смугастих ізгоїв», за якими рибалці ганятися практично немає сенсу. Від втрати часу та відсутності клювань не застрахований ніхто, тому розумно облавлювати практично всі ділянки, що проявили себе «бульками» та «човканням». Для лову біля поверхні, а також у середніх шарах води дуже ефективна хвилеподібна проводка. Джиг дає відмінну дальність закидання навіть з дуже легкими вантажами, а ще дає можливість перевіряти і глибші горизонти. Віброхвости, твістери або злаки цілком дозволяють виявитися переможцем майже в будь-якій рибальській ситуації. Серед моїх топ віброхвостів відзначу Intech Slim Shad, Long Heel, Bait Breath TT Shad, Sawamura OneUp Shad. Серед твістерів однозначно ефективними є Bait Breath Micro Grub, Curly Grub, Bugsy, Intech Long Heel.
Слаги порекомендую ті самі: Fish Tail, Fish Tail Shad, Ringer. Альтернативу джигу стосовно розглянутих умов знайдемо хіба що в воблерах і головним чином - в кренках. Не виключаємо так само й інші варіанти (блешні, ратліни, поппери і т.д.), але саме кренки виявляються уловистими після силікону. Розмір кренка краще вибирати в межах 3-5 см і не використовувати надто габаритні, які, на перший погляд, здаються цікавішими для «горбача», насправді ж багатьох риб відлякують. Восени поверхові моделі не такі затребувані, зараз куди виграшніше воблери із заглибленням хоча б 1-1,5 метра. Саме такі характеристики дозволяють і діставати до окуня, що стоїть у товщі (смугастий, побачивши відповідну приманку, легко піднімається на 1-2 метри), і не втрачати загальний темп лову, що з тими ж воблерами-«дайверами» (від двох метрів заглибленням) вкрай складно здійснити. Найбільш уловисті та популярні проводки – рівномірна, «stop and go» та їх варіації. Неодноразово у першій половині осені потрапляєш у ситуації, коли окунь годується виключно у товщі. Риба активна і азартна, але практично зовсім не проявляє себе ні біля поверхні, ні навіть біля дна. Мабуть, це найскладніший варіант із можливих, адже середній обрій – штука відносна і майже не має прив'язок до чогось. Найчастіше йдеться про глибини до 5-6 метрів, так що середній горизонт не такий і величезний, щоб у ньому змогла загубитися зграя окуня, що полює. За статистикою «середній обрій» це 1-3 метри від дна. Якщо немає чітких координат окуневого скупчення, краще орієнтуватися, перш за все, на ділянки з аномаліями біля дна - навряд чи зграю смугастих зустрінеш аби де.
Вересневих перемог та окунів!