Блоги Fishingstock

Звіти про рибалку 09 лютого 2016

Течія. Судак. Коряжник

Річковий судак гідного розміру, на жаль, нечастий гість у наших уловах. Мабуть, тому вказана рибалка й стоїть дещо відокремлено від інших варіацій улюбленої справи. У всякому разі, це так. Ті рибалки, які мали успіх по річковому зимовому судаку, практично всі проходили в районі коряжника. Від того і зробив я висновок, що течія, коряжник та зимова річка – дуже споріднені поняття.

Як би спінінгісти не цуралися і не побоювалися закоряжених місць, іноді з коряжниками неминуче доводиться мати справу. Це так хоча б тому, що більшість річок, де взимку спінінгова рибалка особливо доречна, а то й єдино можлива, за роки свого «життя» зібрали стільки дерев та інших донних перешкод, що часом здається, ніби вся річка – один суцільний коряжник. Про багато ділянок Сіверського Дінця це можна сміливо сказати. Втім, головний аргумент – коряжник неймовірно шанований і любимо хижаком, тому зустріти судака там найреальніше. Якщо говорити про зимову пору та річковий судак, то коряжник – мабуть, перше місце, де варто цю рибу шукати. Судак тут часто не тільки полює, а й відпочиває. Поділюсь власними думками та спостереженнями про те, як мінімізувати втрати монтажів, при цьому досягти результату.

На папері або на словах все виглядає цілком гладко і складно, але на риболовлі часом вже після перших закидів і «мертвих» зачепах оптимізм випаровується. По-перше, практично ніколи невідомо, як під водою розташовані гілка або колода. По-друге, сила течії цілком може відрізнятися біля поверхні і біля дна, але навіть якщо постійний струм води, підлаштуватися під нього вкрай непросто. По-третє, потрапити в потрібну точку приманкою, щоб провести її ідеальною, як нам здається, траєкторії теж далеко не завжди легко. І якщо в стоячій воді ще вдається знайти компроміс із коряжником, то на протязі нерідко доводиться капітулювати. Але не все так сумно.

Якщо корчі розташовуються таким чином, що приманку доводиться вести поперек течії, це здебільшого найменш вдалий варіант. Оскільки йдеться про джиг-лов і зимовий судак, подавати приманку неминуче доведеться до самого дна, а це серйозні шанси на своєму шляху зустріти перешкоду. До речі, чим легше монтаж, тим більший шлях він пройде, поки досягне дна. З огляду на те, що траєкторія буде далека від вертикалі, зачіп реальний, як ніколи. Так що не варто поспішати легше ставити джигу, розраховуючи, що її вийде простіше перетягнути через корч. Тут не тільки гачок і вантажило - потенційно небезпечні елементи, а й дуга від шнура, яка під дією струменя обгинає колоду або лягає на неї. У цьому випадку ми починаємо проводку, але свої вже практично в «лапах підводних кріплень». Якийсь час я намагався знайти вихід із ситуації, і навіть дещо виходило, але пізніше усвідомив: лише в крайніх ситуаціях логічно облавлювати корчі перпендикулярно до течії, в іншому - «шкурка вироблення явно не варто».

Проблема навіть не в тому, що ми втратимо принаду і витратимо час на відновлення снасті, просто маніпуляції зі звільнення гачка практично завжди призводять до того, що хижак, якщо він там стояв, насторожується і залишає крапку. При цьому цей корч навряд чи «спрацює» і з іншого вектора проводки. Хіба що якийсь час відпочивши.

Якщо поперек річкової течії технічно ловити найскладніше, то найпростіше робити це проти струму води. Безумовно, тут багато залежить від розташування корчів, але, загалом, саме неспішна проводка з максимальним контролем всього, що відбувається, дає найменшу кількість зачепів. Проводка проти течії дозволяє за необхідності темп анімації уповільнити чи прискорити, або навіть пограти приманкою однією місці. Іноді це працює найкраще. Звичайно, не всі корчі вдається облавлювати проти течії.

На човнових рибалках в теплу пору, коли вкотре доводилося підпливати і рятувати свій воблер або силіконку із зачепа, я уважно вивчав розташування корчів, адже так само, за винятком рідкісних ситуацій, ці корчі лежатимуть і взимку. Усього, звичайно, не побачиш і не запам'ятаєш, та й дно навряд чи з човна розглянути, проте це дає певну статистику. Що помітив?

Найчастіше великі дерева з розлогою кроною розташовуються основою стовбура вгору за течією, а кроною вниз. Тут нічого дивного – особливості гідродинаміки. Однак нерідко безліч колод навіть на пристойній течії лежать якраз упоперек річки, що не зовсім начебто логічно. Такі корчі, як правило, міцно утримуються відгалуженнями, наче якорем, упираючись у ґрунт. Якщо видно дрібні гілки, що стирчать над поверхнею води, можна сміливо розраховувати на те, що під водою їх ще більше і ті куди «кучерявіше». Якщо помітний ствол, що йде в глибину, подумки проектуємо його далі на 5-10 метрів (якщо не більше), і відштовхуємося вже від цієї умовної картинки.

Коли джигуєш у річковому коряжнику, часто виникає відчуття, ніби шнур на щось ліг і по ньому треться. Спокушатися не варто - це не сом і не судачі спини (хоча всяке можливо), напевно, це корч. Якщо шнур із чимось вже контактує, велика ймовірність, що буде зачіп, до того ж «мертвий». Але час для порятунку ситуації поки що є. У таких випадках я досить енергійно (але не різко) починаю вимотувати плетінку, поки приманка не встигла ще глибше засісти в корчах. Часом перебіг найдивовижнішим чином закручує снасть об гілки, що й руками за бажання так не заплутаєш. Є невеликий шанс уникнути зачепу, навпаки, «віддавши» приманку максимально глибоко в корчі, щоб її схопив судак. Безсумнівно, вивести рибу зі свого лігво - питання зовсім не просте, але воно всяко цікавіше, ніж зачепившись, смикати шнур і намагатися відстрілити гачок.

Повертаючись до вектора проводки, зазначу, що далеко не завжди рибалка має вибір, а тому не варто нехтувати тими напрямками закидання, які доступні, нехай і далекі від оптимального. Свого роду проміжним між найбільш і найкомфортнішим варіантом є проводка за течією («upstream»).

Взимку взагалі-то така штука не дуже практична, оскільки приманка навіть на легкій джизі рухається швидко (інакше ніякого контролю не вийде), але стосовно судака це не критично. По-перше, ікластий не настільки категоричний до швидкості анімації і часом навіть краще реагує на агресивні проводки. По-друге, у коряжнику реально зустріти «черговий» екземпляр, який взагалі не зволікатиме і роздумуватиме, а зараз же накинеться на видобуток. По-третє, корч може розташовуватися саме таким чудовим чином, що проводка в стилі «upstream» виявиться ідеальною за прохідністю.

Коли корчі є великими і товстими колодами без відгалужень і дрібних відростків, нерідко найкращий результат дає не проводка вздовж колоди, яка найбільш «безпечна», а перевалювання приманки через корч. Любов судака до такої поведінки жертви (переповзати через перешкоду і різко падати вниз) помітив не я перший, але це працює із завидною регулярністю і однозначно варте того, щоб на цьому акцентувати увагу. Хоч товсті топляки за роки свого перебування під водою рясно покриваються слизьким нальотом і водоростями, якими непогано ковзає навіть відкритий гачок, ймовірність зачепу величезна. Щоб раніше часу не налякати ікластого уривком шнура і приманкою, що стирчить у дереві, процедуру перетягування приманки через колоду я зазвичай проводжу тільки після того, як інші траєкторії досліджені.