Як правило, квітень – саме той місяць, коли судакова рибальство вдається напрочуд результативною та яскравою. Ікластого краще шукати на водосховищах та ставках. Тут досить часто доводиться мати справу із судаком, який підходить дуже близько до берега. З одного боку, хижака приваблює тепліша вода, з іншого – наявність кормової бази, а ще з іншого – судак підбирає собі місця під гнізда, адже зовсім скоро нерест. Останній факт змушує по-особливому ставитися до такої рибалки. Навіть якщо ви не порушуєте правил рибальства, спіймав-відпусти – найправильніше, що можна зробити. Як мінімум, ікряних самок (їх нескладно розглянути по товстому череву), які таки ощасливили нас клюванням, краще відпустити.
Як же не залишитися статистом? Перше – визначення перспективного місця. Судак будь-якої пори прив'язаний до конкретних аномалій дна, але навесні особливо. Якщо з якихось причин інформації щодо конкретного перспективного місця немає, доводиться шукати самостійно. На судаковій водоймі уловисті місця обов'язково виявлятимуть собі скупченням рибалок (особливо легко, коли берегова лінія добре проглядається). І нічого, до речі, поганого в тому немає, щоби попрямувати до колег і половити поруч. Але є і інший шлях.
Розумно почати ловлю з прилеглих до берега мілководь, але тільки там, де на дні ростуть водорослі і глибина становить хоча б метр. Ще краще, якщо на дні виявляться корчі. У квітні по судаку це супер місця. Якщо немає потреби далеко кидати, то джиговий монтаж (а в корчах мало хто використовує інше) слід вибрати мінімальний ваги. Нерідко це всього 2-3 гр, що здається, на перший погляд, нонсенсом при судаковій риболовлі. Проте практика показує інше. Справа в тому, що на міліні у судака зовсім інші вимоги до анімації. Часом рибалка специфічна, коли закидання виконуються буквально в саму гущавину корчів з розрахунком подати силіконку рибі прямо під ніс. Ключова вимога до снастей: компроміс потужності та делікатності. З одного боку, церемонитися із засіченим судаком – недозволена розкіш, а з іншого – ловимо ми все-таки мінімальною вагою, тому хоч якась можливість контролювати проводку має бути. До приманок за такої не зовсім звичайної ловлі вимоги дуже своєрідні. Вони повинні одночасно добре поєднуватися з легкими вантажками, офсетними крючками і подобатися судаку. І якщо перші дві вимоги при нинішньому розмаїтті задовольнити нескладно, то догодити ікластому у кожній конкретній ситуації набагато складніше.
Квітневе полювання за судаком, як говорилося, є більш перспективним на водосховищах. Дуже часто берегова лінія таких водойм є бетонною основою, з якої і рибалити дуже комфортно і, що більш істотно – сюди масово підходить судак. Причина прив'язаності ікластого до плит греблі така сама, як і у випадку з корчами на мілководді. Тут найбільш комфортні умови для перебування, пов'язані з більш прогрітою водою і наявністю зграй кормової риби, які на плитах і в стиках між ними знаходять собі їжу та притулок.
Перше характерне місце, на яке однозначно варто звернути увагу, рибалячи з греблі, це перехід її бетонної основи в донний ґрунт. Тут багато чого буде нагадувати особливості лову в березні. Але є й нюанси. Перший шлях до успіху – максимально легкі джиги та дуже плавні анімації. Інший – взяти вантажі важче і вже виконувати короткі стрибкоподібні проводки по дну з постійним контактом про бетон. Саме останній факт і є ключовим моментом такої рибалки. Можна порекомендувати проводку, що складається з 3-4-х невисоких підкидань силіконки над дном (10-20 см), стадії вільного падіння та невеликої паузи (1-3 секунди), на якій найчастіше і трапляється удар. Безумовно, правильніше орієнтуватися за ситуацією, але зазвичай оптимально використовувати шарніри вагою 4-6 г. Якщо не критично розставання з вольфрамовою «чебурашкою», має сенс стукати по плиті якраз вольфрамом. Втім, перевага такого рішення у багатьох ситуаціях виявляється дуже сумнівною, адже краї плит не гірше за корчі «збирають» приманки.
Моїми улюбленцями з такої ловлі виступають Bait Breath Fish Tail Shad, Fish Tail, Intech Turborib, Long Heel. Абсолютно несправедливо не згадати про далеку дистанцію, з якої часто судака ловити. Як правило, це взагалі основний, якщо не єдиний шлях до успіху. Адже далеко не завжди під нашими ногами лежить бетонна основа, а якщо навіть і так, зовсім необов'язково, що до неї впритул підійде судак. Помічено, якщо на деякому віддаленні від берега розташовується цікавий рельєф, з великою ймовірністю хижак стоятиме саме там, а не біля підніжжя бетонних плит. Одним словом квітнева рибалка нерідко вимагає не лише далекобійних знарядь, а й високих рибальських чобіт. Найкращими приманками назвав би такі, які добре поєднуються з важкими вантажками і не йдуть у штопор на паузі. А ще приманки бажано, щоби летіли подалі. Для тих, хто тільки починає освоєння спінінгової ловлі судака можна порадити деякі усреднені ваги джиг. Так, коли глибина складає 3-4 метри, розумно орієнтуватися на вантажі 8-14 м. При глибині 5-6 метрів – 12-20 г , а якщо йдеться про справжні глибини (від 6 м), які іноді зустрічаються в межах берегового закидання, логічно використовувати навіть 25-30 г. Проте такі ситуації швидше виняток, та й не так часто судак воліє у квітні серйозних глибин.
А тепер про окуня. У квітні окунь традиційно нереститься, проте є чималі надії, що в другій половині місяця у смугастого хижака вже не залишиться настільки вагомих причин ворочати носом від наших приманок, адже всі клопоти з продовження роду виявлятимуться позаду. Період реабілітації після ікрометання у окуня трохи коротший, ніж у щуки, і приблизно через тиждень смугастий починає активно шукати корм. Друга половина квітня – година, коли класичний мікроджиг подарує масу яскравих емоцій та гарний улов. Що за такої риболовлі слід пам'ятати, перш за все? Вважаю, є три найбільш імовірні місця стоянки окуня:
1. Неглибокі затоки, які закінчуються біля берега очеретяними заростями. 2. Глибокі прибережні ділянки зі стіною очерету або водорослей. 3. Тиховоддя та ділянки з зворотною течією, розташовані біля ям. Сюди ж можна сміливо віднести деякі ділянки на закритих водоймах. Ближче до кінця квітня і навіть у травні зазвичай окунь починає активно годуватися не лише на річках, а й на ставках з водохранилищами. Якщо говорити про берегову рибальство (тепер навігація під забороною), то краще орієнтуватися на статистику лову в минулі роки, а так само свіжу інформацію від знайомих. Справа в тому, що найчастіше окунь підходить до греблі у певних місцях і починає годуватися. І чим більші примірники, тим важче спрогнозувати їхнє місце появи. Зате якщо точку знайдено, окунева рибалка виходить дуже яскравою і динамічною, адже смугастий зараз у великої зграї і з гарним апетитом.
Дещо складніша ситуація на річках. Окунь теж тут у пошуках їжі, але його менше і він більш розосереджений. У першому приближенні можна орієнтуватися на той самий лов, який ми успішно застосовували в березня, проте тепер картина багато в чому відрізняється і такий підхід не є оптимальним. Якщо в березні чи не головним правилом було використання максимально легких монтажів і дуже плавних проводок, то окуневе полювання на річці вже передбачає більш динамічну і живу гру, активний пошук і облів значних територій.
Смугастий вже не так сильно і категорично схильний до пасивних наживок, він на порядок серйозніше налаштований зловити і з'їсти висококалорійну додобич. Окунь чудово розуміє своє нинішнє перевагу над беззахисною дрібною рибою, а тому рідко втрачає можливість відновити свої сили після нересту і активно полює на малька. Приманки, до речі, зовсім необов'язково повинні копіювати кормову рибу, але Fish Tai та Fish Tail Shad, як і раніше, поза конкуренцією. В окремих ситуаціях собі виявлятимуть віброхвості або раки, але це, звичайно, залежить від водойми, розумів риболовлі, а так само від розміру окунів, що мешкають тут. Що стосується твістерів, то як і раніше, це невеликі 2-3 дюйми модельки на чебурашках до 7 грамів. Справа в тому, що, по-перше, через заборону навігації ми змушені ловити виключно з берега або з греблі, а значить, дальність закидання може знадобитися суттєва. По-друге, окунь ще далекий від повного відновлення сил і його загальна фізична форма не дозволяє йому ганятися за швидкою добиччю. По-третє, фізіологія і спостереження за смугастим свідчать, що практично будь-якої години (а особливо зараз) найефективніша фаза проводки - падіння приманки. І чим більше години буде в окуня на прийняття рішення, тим краще. Єдине, мабуть, тут обмеження: захопившись забезпеченням тривалих пауз, бажано не втратити загальний темп лову. Просто година, відведена на рибальство, на жаль, завжди обмежена. А ще – періоди окуневого клювання досить швидкоплинні. У квітні, до речі, на окуневі клювання цілком можна розраховувати будь-якої миті години, але чим ближче літо, тим пік активності зміщується до раннього ранку.
Яскравих Вам, друзі, риболовних епізодів та справжніх трофеїв!