0 ₴
Зробити замовленняБлоги Fishingstock
Судак на косі
Пам'ятаю, була тоді середина літа, і спека не давала можливості довго перебувати на воді, але в ранкові та вечірні години цілком виходило рибалити з комфортом. Ми поїхали на Кам'янське водосховище за судаками, не особливо уявляючи, в яких саме місцях той зараз розташовується і чи клює взагалі. Виїзд був розрахований багато в чому на успіх і наше вміння орієнтуватися за місцем. У навігаторі, звичайно, деякі точки були, але їх слід було добре ранжувати, вибрати найкращі. Без надійного плану вийшли на воду, приступивши до почергового облову перспективних місць.
Знали, що в теплу пору судак дуже охоче тримається середніх і навіть малих глибин, але таких ділянок навіть на малому водосховищі, погодьтеся, безліч, так що навіть з сучасною апаратурою не перевірити і не усвідомити все це. Ловили ми тоді і в корчах, і на брівках, і на ямах, але тільки-но заякорилися на черговій черепашковій косі, як клювання посипалися, немов з рогу достатку. І клушні, і двошні судаки, а один під 3 кіли… почали клювати чи не з кожного закидання. І це не виявилося випадковістю – коси кермували! Супер активність спостерігалася вранці і навіть вдень, коли вже не було терпіти спеку. Що цікаво, кілька, зовсім не пов'язаних між собою кіс, давали відмінний результат, при цьому все інше понуро мовчало. Мабуть, Ви здогадалися, що мова піде в даному блозі про коси, пагорби та їм подібні місця, де влітку реально по судаку виступити.
Не відкрию Америку, повідомивши, що пляма черепашки посеред мулистого та й будь-якого іншого однотипного дна, особливо приваблює судака. Особливо коли це літо. Не проти тут затриматися і щука з окунем, але коли судак активує, всі інші види нервово курять осторонь. Особливі шанси знайти ікластого, коли крім плями черепашки є і різкий вихід із глибини на мілину. Подібні ділянки я і називаю, до речі, косами, регулярно рибалки по льоту тут. Багато спінінгістів черепашкову косу взагалі вважають найцікавішим місцем у спекотний штиль. Вважається, що найактивніші екземпляри розташовуються на верхній частині коси, а пасивніші – на звалі або глибині. Раз судак вийшов на косу, повинен харчуватися.
Дотримуюся думки, що перевірку черепашкової коси ефективніше розпочинати з дрібнішого боку. Причому перші закидання краще робити таким чином, щоб взагалі не турбувати рибу, що стоїть на звалі. Спочатку орієнтуюся на найголодніших судаків, що переміщуються мілководдям. Далі обловлюю безпосередньо звал, полюючи вже менш голодних. І лише після цього беру до уваги глибину, що примикає до коси. Там так само можуть стояти, розташовані до прийому їжі, екземпляри. Тактика, що розглядається, дуже проста і не займає багато часу. Скажімо, десяток закидів цілком достатньо, щоб зрозуміти, є тут ікластий чи ні. Приблизно така кількість проводок достатньо, щоб перевірити звалище в глибину. Якщо успіх так і не був або клювання на верху і на звали припинилися, можна взяти курс на обл глибин.
Дуже важливо також човен грамотно розташувати щодо судакової зграї, інакше всі наші супер тактики можуть піти «коту під хвіст». Просто невдало зайнявшись, навіть біля голодного судака, ми, навряд, його спіймаємо. Що ж, коли рельєф дна відомий, а звалище відмічено в навігаторі, на тихому ходу і з увімкненим ехолотом заходимо на точку так, щоб до валу залишалося близько двадцяти метрів. На такій відстані ловити комфортно, і риба не особливо лякається. Щоб зайве не лякати підводних жителів, краще заходити з глибини, але якщо такий маршрут передбачає перетин валу і прохід у риби над головою, то вірніше, вважаю, зайти одразу з мілководдя, зайнявшись на відстані близько двадцяти метрів. Куди зручніше та ефективніше використовувати I-Pilot і не гриміти якорем у зоні лову, тільки цей аксесуар – малодоступна поки що річ і не з кожним плавзасобом сумісна.
Зазначена схема «виходу на мету» вдала, коли акваторія добре знайома і потрібні точки відзначені, інакше нічого не залишається, як кілька разів пройтися над рибою і лише потім «виставитися». Схильний до думки, що краще уважніше вивчити місце і нашуміти вперше, ніж кидати якір навмання і ловити аби як. Переконався, що найчастіше звик до звуку двигуна ікластий, досить швидко приходить до тями і клює. Навіть коли з першої спроби не клюнуло, то повернувшись сюди через час і відразу правильно розташувавшись, цілком можна здорово порибалити.
Коса може бути протяжною, а може нагадувати локальну височину, що і косою не зовсім правильно називати. В даному випадку навряд чи доречно якоритися на мілині, оскільки ми можемо «залізти на голову» активному судаку, і він таким перестане. Буває, так і треба чинити, але здебільшого пагорби, пупки та їх подоби ефективніше облавлювати, стягуючи приманку з мілини на глибину. Найкраща позиція – коли ми можемо перекинути бугор приманкою та траєкторією проводки повторити рельєф. Виходить, що в межах однієї проводки ми спочатку затягуємо приманку нагору, а потім стягуємо її вниз. Природно, так прокотить, коли височина відносно полога, а черепашка – не дуже «зла», інакше постійні зачепи, урвища та зрізи не дадуть реалізувати потенціал місцевості.
Навіть на супер рибній косі в якийсь момент клювання припиняється. Цього боятися не потрібно, адже активність можна продовжити. Крім зміни типу приманки, її забарвлення, анімації тощо, хороша ідея змінити також вектор проводки, тобто просто обловити крапку з іншого ракурсу. По судаку та на косі це особливо правильно. Досвідченим шляхом дійшов висновку, що в літню спеку на черепашкових косах (великих і малих) судак особливо шанує проводки волочінням, креслення, короткі підкидання та інші речі, що змушують приманку буквально повзти по дну. При цьому «сходинка» теж вдала, але розраховувати лише на неї, я не став би.
Друзі, настрої, відмінних судаків та злих Вам клювання!
Залишити коментар: