Про прихильність хижака до ділянок з корчами, мабуть, усі знають. Проте дуже часто такі понад перспективні місця проходять стороною навіть дуже досвідчені спінінгісти. Одна з головних причин - не варто, мовляв, кількість витрачених сил і годин, а так само кількість обірваних приманок пари лишніх дзьобів. А тим часом це може бути зовсім не пара клювань і навіть не пара спійманих екземплярів. У корчах рибаль іноді виходить просто феєричною.
Саме осінній судак є найвдячнішим об'єктом лову. І якщо в іншу пору року судак до місць з пнями, гілками чи топляками буває і не особливо прив'язаний, то з вересневим похолоданням води будь-який більш-менш відповідний корч буде напевно зайнятий судаком. Безумовно, не всі корчі однаково цікаві і кластому, а отже і рибалки теж. Про кількість екземплярів у кожному конкретному місці без підводних зйомок, звичайно, говорити не можна, але власний досвід, а також досвід колег-спінінгістів дає можливість оцінити, який все ж таки коряжник найперспективніший, а який – так собі.
На думку багатьох судачатників, осень максимально уловиста ділянка з корчами має такі особливості: - глибина перевищує середню глибину водойми на 20-40%; - поблизу розташована велика коса або черепашкова брівка; - дно тверде та населене колоніями черепашки-дрейсени; - корчі є старими стволами або пнями від затопленого колись лісу; - на території самого коряжника є помітний перепад глибин; - місцевість непримітна та візуально важко "читається"; - розміри коряжника щодо невеликі та інших подібних місць поблизу немає.
Звичайно ж, всі ці умови одночасно виконуються рідко, і не на кожній водоймі взагалі є корчі. В принципі, якщо хоч би половина з перерахованого має місце, сумніви геть – нам туди. Деяким рибалкам може здатися, що розташування корчів – не найголовніше, що треба знати спінінгістові для успішної риболовлі. Проте, по судакові це дуже важливо. Адже навіть новачок знає або, принаймні, почувши про неймовірну прискіпливість ікластого до напряму і тонкощів проводки. А остання якраз дуже сильно залежить від розташування корчів. Це щука з окунем цілком здатні відреагувати на джиг або воблери, що проводяться на відстані від пащі або навіть з якимись огріхами в анімації. Судака ж доводиться ловити біля дна, і тут прорахунків бути не повинно. Безумовно, корчі на річці та на стоячій водоймі – речі істотно відрізняються. Лов з берега і лодки теж має масу нюансів. Але, як показує практика, знаючи і представляючи розташування корчів, шанси на успіх зростають у рази. Отож корчі я б розмежував на три види.
1. Комфортні. Такий коряжник, як правило, є з нерівномірно розташованими зачепами та чистими ділянками між ними. Тут нескладно знайти вільні коридори для проводок і скористатися відкритими монтажами приманок. Це надасть перевагу не лише за рахунок кращої реалізації клювань, а й за рахунок можливості робити вивірені проводки, не побоюючись на кожному метрі зачепитися. При цьому судак у коридорах зазвичай такий самий активний, як і в самих корчах. З човна і за наявності ехолота на "комфортних" корчах згадані коридори знайти не проблема. Це можуть бути всього кількаметрові відрізки, але клювань вони здатні подарувати стільки, скільки будь-якому іншому місцю і "не снилося". З берега знайти коридор складніше і іноді, взагалі, справжній успіх. Для такого типу корчів я не використовую надто потужної снасті. Повідець із флюорокарбону 0,27-0,35 мм (мій фаворит Intech Shock Leader), віброхвості (Bait Breath TT Shad, Sawamura OneUp Shad, Intech Slim Shad, Noike Ninja) та твістери (наприклад, Curly Grub, Bugsy зброю.
2. Міцні. Розташування та щільність зачепів у "міцних" корчах не дозволяють навіть згадувати про відкриті монтажі. Можливо, і тут не на кожному метрі проводки зачаїлася колода чи пень, але чистих коридорів, мабуть, не знайти. За кількістю судака "міцні" корчі - напевно, найперспективніші з усіх. При все ще нормальній нагоді робити проводку, кількість клювань, як правило, значно більша, ніж на "комфортних" корчах. А ось проводка буде помітно відрізнятися, адже тепер буквально на кожній сходинці чи потяжці зачіп дуже реальний, а на великій швидкості вігнати гачок навіть "незачіпляйки" - простіше простого. Оскільки волю підсіченій рибі давати ніяк не можна, то і снасть має сенс підсилити. Плетінка не менше #1.0, флюорокарбон 0,35-0,4 мм, а вісь на крючок можна й раку, наприклад, насадити (Sl-Remix, Rush Craw, Virtual Craw – мої давні улюбленці) чи того ж складу спробувати (Fish Tail, Ringer).
3. Глухий. У цьому типі корчів судак перебуває практично завжди. І, як показує практика, спокусити рибу на клювання тут реально в будь-яку годину, а не лише за години його полювання. Просто у таких екземплярів дещо інша модель поведінки. Якщо ті ікласті, що виходять на брівки або коси, цілеспрямовано полюють і потім швидко повертаються на глибину, то в корчах (особливо "глухих") хижак знаходиться в максимальній безпеці, задовольняючись мінімумом, але і при мінімумі втрат енергії. Тобто, в принципі, судакові досить зрідка з'їдати когось необачного, при цьому сил витрачати хіба що на відкриття пащі. Саме тому лов у "глухих" корчах припускає зовсім неквапливі проводки, часто просто акуратне перевалювання приманки через перешкоди. Власне, інакше і не вийде – вірогідність зачепу величезна. Очевидно, що надовго приманки щодо такої риболовлі не хватити, тому має сенс задуматися над дещо бюджетними варіаціями. Ті ж Turborib, Long Heel, Slim Shad можу впевнено рекомендувати.
А ще всі корчі можуть бути природного чи штучного походження. Перший варіант припускає нагромадження тільки природних перешкод (колод, пнів, затонулих гілок), а другий – на додаток ще й штучних (залишки сіток, арматури та інших затонулих та застряглих предметів). І якщо в природних корчах можна цілком успішно джигувати зі стандартними "офсетниками", то від залишків браконьєрських знарядь лову мало що допоможе (хіба-що кішка чи лодка). Як не дивно, судак з часом звикається навіть із штучними корчами, але ловити там іноді малоефективно і нецільно.
Друзі, хай щастить і переміг у всьому!