Нарешті дочекалися ми весни, та все одно далеко не скрізь є можливість зайнятися улюбленою справою, тобто поспінінгувати. А причина саме полягає у наявності льоду, яка навіть на річках далеко не скрізь зійшла, і відлига в цьому розумінні дуже своєчасна річ. Про нашу з Вами улюблену справу весною і пойдет мова.
Якщо навіть не брати до уваги комфорт у плюсову температуру, здається, і риба нині прихильніша стає до наших приманок, ніж то було у лютневий чи січневий мороз. Зараз ще перспективна підлідна рибальство, проте я намагаюся приділити увагу і спінінгу теж, який у відлиги нерідко по-справжньому радує результатами, а не лише естетикою та задоволенням від процесу. А ще я зауважив, що березневе потепління хижака, що стоїть під льодом, не особливо «активізує», зате на відкритих ділянках риба стає куди активнішою. Нерест та інші важливі причини спонукають щуку, окуня та судака вмикатися у «нормальну життя» на повну. Іноді вже на другий день стійкого весняного «плюсу» русло відкривається, а ще через пару діб зникають крижані закраїни. У цьому випадку для хижака настають особливі умови – «кисневий рай» та повна свобода дій. Саме в такі моменти риба часто активізується, тому клювання стають агресивні та упевнені.
І все-таки навіть за найсприятливіших розкладів я ніколи не налаштовуюсь на легку победу. У крижаній воді, до того ж на штучні приманки, однозначно доведеться попрацювати. Про це точно знають ті, хто не відкладав спінінг до весни, а рибалив зимою. З одного боку березень – частично зимовий спінінг, а з іншого – все ж таки початок весняного життя. Що змінилося?
Прийнято вважати, що зимою життя в підводному царстві максимально статичне і не зазнає різких змін практично за жодних обставин. Проте вже в березні після тривалого лютневого бесклів'я досить часто спостерігаються сплески активності або ж періоди, коли хижак просто більш прихильний до наших дій і приманок. І березнева відлига – очевидний сигнал до позитивних змін. Навряд чи буває так, що різні види риб ведуть за одним і тим самим сценарієм. Зазвичай або щука, або окунь із судаком радують клюваннями більше, тоді як інші хижаки беруть тайм-аут. При цьому навряд чи підвищення температури повітря (навіть істотне) призводить до прогрівання води або зміни її інших параметрів. Але щось таки у березні ламається.
Перша видима зміна у березневу відлигу, яка здатна пробудити у хижака апетит, – поява талих вод і струмочків, що стікають з берегів. Мало того, що вода тут особливо збагачена кислородом, так ще є вірогідність потрапляння в такий струмочок чогось їстівного. Насамперед місця впадіння мікрострумочків притягують дрібну рибку, яка дуже вичерпала свій запас енергії за зиму. А вже за дрібницею підтягується і хижак. У всякому разі, так бачиться теорія цього явища мені. До речі ця теорія неодноразово підкріплювалася моєю власною практикою. Часто хижак скуповується і клює там, де зовсім недавно і душі живої, здавалося, не було. Одним словом, при всій зовнішній прогнозованості та малій привабливості зимових водойм з потеплінням можуть відбуватися найдивовижніші речі.
Декілька днів плюсової температури в березні зменшують закраїни і відкривають доступ до тих місць, які раніше були надто приховані крижаною плівкою. Іноді взагалі картина виходить комічною. Хижак стоїть під скоринкою льоду, на яку не вийдеш, але й ніяк не обловиш спінінгом. А ось з потеплінням така корочка швидко зникає, риба ж нерідко залишається на місці і вже доступна для приманок. У зв'язку з цим я особливу увагу приділяю затокам та будь-яким іншим ділянкам, де нещодавно стояв лід. Подібно можна сказати і про ділянки берегової лінії, які покриті камышом, але лише зараз з'явилася можливість обловити межу заростей і чистої води. Як показує практика, такі ділянки перспективні не лише в теплу годину, коли риба особливо тяжіє до очерету, але й зараз, коли в заростях хижак ховається від опасности, може спокійно дихати і їжа під носом є. Як мінімум, про щуку і окуня таке говорю сміливо.
З настанням відлиги змінюються не тільки зовнішні умови, відкриваючи більше можливостей для риболовлі, але і підводні мешканці стають іншими, набуваючи часто доброго апетиту. З чим тих пов'язань? Нерест, пробудження природи, відновлення сил… Проте як це знання використати з вигодою для себе, не завжди очевидно. Що саме слід скорегувати у своїх діях у відлизі, порівняно з тим, що ми б робили в звичайну морозну погоду? Комплекс заходів щодо досягнення максимального результату, виходячи з ситуації та можливостей рибалки, назва тактикою. І це важлива річ.
Звичайно, є шанс перехитрити самого себе, що іноді трапляється (і зі мною бувало неодноразово), але я твердо упевнений, краще до риболовлі підійти вдумливо, ніж діяти за звичайним сценарієм або, що ще гірше, закидати приманку навмання. Хоч погода нині й інша на фоні зими (весна не може собі не проявляти), від хижака чекати кардинальних змін я б не став. Отже розраховувати, що його місцерозташування суттєво зміниться, теж неправильно. Судак, за моїми спостереженнями, найменш схильний до міграцій, а ось щука і окунь все ж таки здатні покинути зимувальну яму і примикаючі до неї ділянки і трохи віддалитися у пошуках здобичі. Але навіть у цьому випадку глибину не варто зважати, оскільки вона – відправна точка для будь-яких риб'ячих маршрутів. Найнадійніше, як на мене, - будувати свою тактику лову, орієнтуючись на ділянки, що прилягають до ям. Такі і в морозну погоду дуже перспективні, але зараз – особливо. Чи залишитися біля ями хижак чи рушити далі, не так принципово, бо він все одно деяку годину буде знаходитися в зоні дії наших приманок. Логічно вважати вихід з ями – центральним місцем. Поряд з цим і краї глибин, розташовані біля берега, з високою вірогідністю принесуть клювання. Просто вже у березні частенько з берегів стікають струмочки, приваблюючи як мирну рибу, так і хижаків.
Внаслідок того, що з потеплінням ми чекаємо від риби активізації, довго затримуватися на окремих точках, навіть багаторазово перевірених та уловистих, я б не рекомендував. Просто ніколи не можна бути упевненим, що саме тут і зараз є хтось живий, і варто тільки підібрати приманку, як риба почне ловитися. У більшості своїй, якщо не відгукується місце відразу, краще його покинути. Зовсім не хочу сказати, що треба швидко обловлювати крапки, як ми це частенько робимо в теплу пору. Ні. Нині важливий деякий компроміс між темпом і ретельністю облову. Приміром, якщо влітку на точку Х я витрачав 15 хвилин, зимою при звичайному морозці – півгодини, то у березневу відлигу – 20-25 хвилин. Звичайно, це все дуже умовно і багато в чому залежить від ситуації, але, в цілому, якщо економити на кожному місці навіть по 10 хвилин, в результаті це дозволить адекватно обловити кілька додаткових точок, і напевно додати ваги улову.
Пропоную трішки перерватися, а думки свої про ранньовесняний спінінг я завершу наступним блогом «Березнева відлига».