Як і на що зловити, яку проводку та снасть задіяти тощо. дуже важливо вчасно та якісно передбачити, а потім і реалізувати успішно. Однак якщо риби поблизу твоєї приманки немає, то гріш-ціна всім іншим премудростям і старанням. Сам я впевнений, що будь-який вид рибальської справи найбільш результативний лише тоді, коли рибалок хоч скільки-небудь підготовлений до майбутніх перипетій і ще до першого закидання більш-менш представляє особливості місцевості та тутешнього лову. Подібні теми я порушую регулярно. Вирішив і нині порозмовляти стосовно весняного судака.
Для початку не бачу зовсім нічого соромного і принизливого в тому, щоб заздалегідь навести довідки та розпитати знайомих судачатників щодо клювання та перспектив на обраній водоймі. І якщо для човнової рибалки, яка, до речі, в цей час під забороною, інформація про клювання не така ключова, то спінінгісту-береговику вкрай важливо розуміти, чи є більш-менш голодний хижак у межах берегового закидання чи наші старання неминуче виявляться марними. Неодноразово був свідком того, як судак здорово ловився на далеких точках у човнярів, а спінінгістам «береговикам» діставалися виключно крихти у вигляді рідкісних клювань дрібних ікластих. І чим ширша акваторія, тим важливіша інформація про розташування хижака. А ось на ставках (навіть дуже великих) із цим проблем часто не виникає – напевно, в межах закидання знайдеться пляма черепашки, корч або приямок, які займе судак.
По можливості намагаюся ще до виїзду зрозуміти, як близько концентрується ікластий до берегової лінії і чи здатний підходити до ніг. Справа в тому, що на деяких водоймах брівка розташовується практично біля берега і якраз у районі її часто чергує активний хижак. Вже обпалювався на цьому, роблячи далекі закиди з досить важкими монтажами, тоді як хижак стояв зовсім близько і готовий був із задоволенням підібрати мікроджиг, що акуратно поданий. Особливо це мало місце на водоймах із протяжними дамбами у вигляді бетонного перекриття. До плит із помітним потеплінням води, як відомо, дуже часто підтягується судак.
На ставках невеликих та середніх розмірів не обов'язково чітко знати, де саме активує судак. Найчастіше такі подробиці лише шкодять справі, оскільки ми заздалегідь програмуємо себе на щось певне, а коли вона не спрацьовує, втрачаємо віру в успіх. Невеликі водоймища хороші тим, що перевірити і мілину, і глибину, та інші характерні ділянки досить просто навіть за піврибалки. Тобто картина того, що відбувається, може бути з'ясована ще до того, як настав час збиратися в зворотний шлях. Саме такі висновки найцінніші, бо ви їм хазяїн, а не хтось інший. Що стосується великої води, то тут пошуки правильного району можуть зайняти не один день, що, безумовно, мало кому до душі та й по можливостях теж. У таких ситуаціях я таки намагаюся дізнатися хоча б район, куди судак змістився. Іноді нічого не залишається, як відвідати кілька ділянок, де теоретично можливе судаче клювання, і лише потім ухвалити рішення, де ловити надалі.
Запитувати інших, на що ті ловили раніше - як на мене, багато в чому негарно, а часом і не пристойно. Але якщо це ваш добрий друг чи просто чесний рибалок (і такі зустрічаються!), то чому б і ні? На водосховищах і тим більше на річках найчастіше фаворит дня серед приманок змінюється дуже часто, а ось на невеликих водоймах, на превеликий подив багатьох, стабільність в раціоні хижака дуже стійка. Отже, і приманки хижак зазвичай віддає перевагу цілком конкретним. Копіювати чужі висновки та напрацювання – точно не варто. А ось перевірити інформацію від інших та її доповнити своїми висновками – розумно.
За ідеєю, непогано б дізнатися розклад клювання місцевого хижака (тобто проміжки, коли він найактивніше) та періоди, коли апетит у риби не найкращий. Втім, багато що замінює приїзд рано-вранці з тим розрахунком, щоб захопити різні проміжки дня. Будь-якими б точними та бездоганними розвіддані від колег-судачатників не були, а все-таки й самому доведеться в пошуку взяти участь. Тим більше слід попрацювати на малознайомих водоймах або в тих місцях, на яких ми давно не були. Час на пошуки можна істотно заощадити, якщо на водоймі з'явитися не рано вранці. Нехай народ займе позицію та почне ловити. Концентрація та розподіл рибалок водоймою багато про що розкажуть. Вочевидь, що у найбільш уловистих місцях судачатників збереться особливо багато. Явний мінус тут у тому, що, можливо, місця «під сонцем» нам не дістанеться. Тимчасово. Зате безперечний плюс - на перспективну ділянку можна зазирнути пізніше, коли ажіотаж стихне. Бувають дні та водойми, коли за наявністю колег-рибалок зовсім не зрозумієш, де полює хижак. Є знову ж таки варіант розпитати місцевих рибалок або охорону в режимі онлайн, але достовірність таких даних і порад, на жаль, зовсім невисока.
Якщо розуміння немає, свої пошукові зусилля я спрямовую перш за все на «визначні» місця, тобто на такі, де хижак повинен перебувати з найбільшою ймовірністю. При інших рівних орієнтуюсь ось на що: - різкі злами в береговій лінії, особливо ділянки суші, що утворюють коси або інші типи мілководій поблизу глибин; - гідроспоруди, призначені для регулювання рівня води і розташовані зазвичай біля дамб; - пні, корчі, що виступають з води, і будь-які інші предмети, здатні послужити для ікластого комфортним місцем засідки, а також відпочинку; – ділянки берегової лінії, де біля урізу води лежить мушлі або інші ознаки того, що дно в цьому районі судаку цікаве; – бетонні «перемички», місця зі штучним насипом, які з'єднують якісь важливі об'єкти; - ділянки берега, на яких лежать великі кам'янисті брили, найімовірніше перебувають і під водою теж; - дамба ставка або водосховища, якщо прилеглі території не мають явної перспективи або малодоступні для лову з берега.
Іноді погляд сам затримується на певній точці. Отже – перевірити її варто. Явно перспективні місця щільно окуповані рибалками чи нами вже обловлені, але результату немає? Погодьтеся, цілком нормальний стан справ. Переходжу в такому разі до більш поглибленого та детального пошуку. Намагаюся перевірити у досить швидкому темпі хоча б кілька різнопланових ділянок. Наприклад, глибину, мілководдя, коряжник.
Незважаючи на те, що навесні і на початку літа ікластий дуже охоче дотримується малих глибин (метр-два), першим місцем, де я його шукаю, є дамби. Власне, далеко не всі греблі означають величезні глибини. Деколи це всього 2-3 метри, і тут хижакові цілком комфортно. А ще поблизу гребель напевно знайдеться перепад у рельєфі або, принаймні, перехід із ґрунту до бетону, що часто є взагалі супер місцем. А якщо пощастить, буває знайти окремі бруківки, у яких точно хтось та причаївся.

До питань пошуку судака віднедавна відношу і визначення оптимальної дальності закидання. Раніше мені здавалося, що роблячи проводку «від і до» (максимальне закидання і приманку вести до ніг), я точно потраплю на судака. Однак останні кілька сезонів переконався, що кожній ділянці потрібні свої приманки, своє завантаження і зовсім необов'язково щоразу кидати за обрій. Наприклад, на дальній дистанції зазвичай найбільш популярні активні приманки на важких монтажах, а ось поблизу - пасивні і вже легке завантаження. Речі, як бачите, майже несумісні. Якщо йдеться про водойму, на якому більш-менш ми успіх вже колись мали, однозначно перевіряємо точки, які в минулі рази радували клюванням. Зовсім не факт, але часто на закритих водоймищах уловисті ділянки залишаються такими досить тривалий час. У разі, коли перелік судачьих місць значний (буває рідко таке), намагаюся в темпі перевірити всі або хоча б більшу частину з них на предмет швидкого затримання екземплярів, які відразу клюють побачивши приманки. Судак виявлено? Успішного полювання!