Ох і наслухався я жартів та підколів від друзів з приводу недавнього вкрай поганого виступу на Полтавській землі. Хоч ти трісни, не пішла та гра на річці Псел. Фіаско в повному обсязі. Дехто (з-поміж толерантних, а їх у нас небагато) заспокоював, що буцімто вже в наступному батлі я напевно відіграюся по повній і опинюся на п'єдесталі. Закон збереження субстанції обов'язково спрацює.
Ну-ну, у закони природи я звісно вірю, та частенько вони не так виявляються, як би мені того хотілося. Що ж, відкритий Чемпіонат Харківської області з лову риби спінінгом з берега «Ст. Салтів 2019» був найближчою спробою реваншуватися. У компанії з Грибачовим Андрієм та Панєждою Сашком ми представляли традиційний і неодмінно бойовий склад «FishingStock Team» зразка 2019. Хоч якусь нагороду нам треба було цього разу виграти, бо на попередніх двох безуспішних змаганнях я вже чимось завгодно. Годі, невдач достатньо. Старосалтівська дамба – відоме місце для відточування спортивної техніки, тому багато моїх колег рибалять тут регулярно. Я ж останній раз по місцевій дамбі блукав зі спінінгом років шість тому. Не особливо нудьгувавши. Невеликий окунь, краєвиди такі собі, зелененька влітку вода та ін. На тренування обставини потрапити не дали змоги. Хай так. Іноді менше цвяхів та замочків старих напрацювань роблять голову легкою, а тобі – маневреним та відкритим до поточної реальності. У моїй практиці було достатньо випадків, коли саме експромт, уважність та старі напрацювання з аналогічних водойм перекривали всі козирі натренованих суперників.
Почалося. Хоч і пророкували прогнози хороших клів зі старту, його не спостерігалося в жодній із зон. Лише поодинокі окунці, які безпечно бродили неподалік бетонних плит, радісно відгукнулися на наші мікроприманки. Учасники досить швидко їх спіймали, тому вже в першій годині туру настав час фази лову наляканих і зовсім неголодних хижачків. Що міг, те й я зібравши нашвидкуруч до клітчастої скарбнички. Літо, тепло, окунь... Промайнула простенька думка: «А чи не з поверхні тобі, мерзотничку, ловити? Тим більше, кілька рибок я так уже й дістав». Для подібної схеми ще в далекому 2011-2012-му році тодішня «FishingStock Team» (Терещенко Константин, Поляков Володимир та автор цієї писанині) здорово і успішно використовувала Bait Breath Fish Tail 2. Пройшло чимало години, намагався. основною технікою, альтернативи якій я просто не побачив. сходинка. Це якби і неплохо, та, на жаль, у Саші з Андрієм все склалося куди менш удало, тому командою ми одразу опинились у ролі міцно наздоганяючих.
Вечірній тур я вже твердо знав, що робитиму – ловити на Fish Tail у 106-му чи у 120-му кольорі на 1 гр з поверхні. Спершу виходило так собі, бо активності не спостерігалося ніякої, але я майже не сумнівався, що це тільки легка прелюдія перед справжньою вирішальною драмою у заключній годині. Чим нижче опускалося сонце, тим вище підіймався в горизонті окунь і тим жвавіше він реагував на запропоновані йому частування. Було й козі це зрозуміло. Летіло у воду багато чого смачного, та слаг від Bait Breath виглядав особливо. І справді, вже з перших хвилин заключної години тумблер «Клів» увімкнули в крайнє положення. Схоже в більшості секторів риба відкрила рота, мов у стоматолога на прийомі. Гудок! З п'яти проводок я спіймав три окуні, з наступних п'яти – ще три. Розумію, що настав такий собі момент істини цього туру. Як Молния Маквін треба було розпорядитися відведеною годиною. Сектор далеко не найперспективніший, бо хороші старти у мене були позаду, та й тут можна ловити. Скромненькі за розміром смугастики живо котилися на хвостиках по поверхні або ж торпедою розрізали приповерхневу кулю перед тим, як опинитися в руках спортсменів, а потім і в садку. У мене теж дзьобало. Почувши в цей час чимало страждальницьких відгуків про погану реалізацію та купу сходів. Відверто, у мене було все в порядку, хіба що Вітя Боришевський трішки незграбно у сусідньому секторі розпоряджаючись своїм простором, міг наступити на мою Ямагу. Дякувати Богу, вберіг. Може один із десяти чи дванадцяти окунців і посмів було зійти у мене до кінцевої остановки, та решта впевнено потрапляла в садок і потім мигала очима через матер'яну клітку, очікуючи зважування та повної амністії. Здається, я витиснув усе зі свого та сусіднього секторів, що визначив мені 16-ий жереб. Майже 900 гр. Не ставши героєм цієї години, та здається нікому її і не програвши. 37 хвостів за 60 хв. З урахуванням перших двох добре проведених годин я зону виграв.
Як вів собі Fish Tail під час темпової ловлі? За винятком останніх півгодини, коли треба було поберегти все ж таки дефіцитні до того моменту Fish Tail, я ловив саме на цих чудових «японців». Після чергової рибки поправляв приманку, але вона знову працювала і не сповзала з тоненького одинарничка. На одного Fish Tail я ловив не менше десятка хвостів. Іноді більш відверто, іноді досить втомлено, я вів серіями ривочків приманку поблизу поверхні чи в товщі. Окуню це явно подобалося. Чому у мене був мінімум сходів? Та просто оснащення правильне і я не гальмував діями. Відома ж справа! Yamaga Blanks BLC 65Tz, шнур YGK UpGrade X4 #0.2, повідок Intech Shock Leader 0,14 мм, виважував досить наполегливо, ведучи рибу біля самої поверхні (але не по вітру), за метр до суші акуратно висмикував бранця з води. Сашко з Андрієм теж розібралися із ситуацією, тому командою ми дещо піднялися і вже з перспективою дивилися на п'єдестал. У третьому турі я просто не мав права щось змінювати, хоча твердо розумів, що повністю старий шаблон застосовувати не варто. Модернізацію побачивши у тому, щоб оснастити другові Ямагу (Long Cast 83Tz) тим самим Fish Tail у болоті, але вже на двох грамах. Це дозволить мені більшу територію перевіряти та інший варіант подачі використовувати, бо окунці не такі вже й одностайні були у своїх пріоритетах. Спершу було важкувато, але вже в середині другої години я зрозумів, що сьогодні мій день і реваншу таки стати. Та чи золотому? Не все знаходилося лишень у моїх руках, бо після двох турів мене випереджав Сизон Олег із яскравими двома одиницями, та Пащенко Дмитро з 1+2. І якщо з Олегом Івановичем я боровся в одній зоні, то Діма міг спокійніше громити своїх суперників, що саме він і прийнявся робити з самого початку. З кожною хвилиною туру риби по зоні ставало все менше і менше, а моя простенька тема з Fish Tail на поверхні продовжувала свою переможну ходу. Це була впевнена перемога в зоні і, як згодом виявилося, золота нагорода всього Чемпіонату. Мої напарники успішно половили на фініші, тому, щиро кажучи, у душі я розраховував на командні нагороди. Чи не склалося. У підсумку лише 4 бали ми програли бронзі та 5 сріблу. Можливо це був єдиний 129-ий окуньок (командою ми зловили 128), пійманий Сашком чи Андрієм. Та то вже лірика. Респект організаторам, переможцям та решті учасників за яскраву боротьбу. З повагою до моїх напарників – Грибачова Андрія та Панєжді Олександра, з повагою до всіх, хто був з нами та не полінувався прочитати цей текст. Безмежно і щиро дякуємо за довіру компанії «FishingStock», яка насправді робить значно більше, ніж просто фінансує спортивні проекти.