Осіннє похолодання води помітно позначається і на активності окуня. Йдеться головним чином про той період, коли вода досягає температури 10-12 градусів і за відчуттями здається майже крижаною (у порівнянні з літом, звичайно). З цієї миті на результативну окуневу рибальство розраховувати дуже складно. Зате перед цим (у вересні) окунь поводиться дуже агресивно і значну частину дня полює. Гріх цим не скористатися. Загалом, вересень – дуже окуньова пора.
Зараз у поведінці окуня можна виділити дві характерні моделі поведінки, що відрізняються, передусім, горизонтом полювання. Умовно це поверхнева та придонна. У принципі, майже за будь-яких варіантів розраховувати на хорошу рибальство реально. Практика говорити, що поверхнева метушня окуня цілком може відбуватися, де завгодно (навіть у самій траві), а ось біля дна окунь шукає здобич майже завжди на перспективному рельєфі, а не де інде. Найбільш вдалими місцями цієї пори виступають всілякі коси, горби, брівки… Розумно орієнтуватися на ділянки зі змінним рельєфом, де полосатий хижак постійно живе. У той же час, безумовно, безглуздо ігнорувати окуневий бій, на якій би частині акваторії не відбувався. Найкращий варіант, коли поверхнева активність окуня спостерігається над бровкою або іншою аномалією. Це означає, що навіть опустившись у якийсь момент ближче до дна, окунь, швидше за все, клювати не перестане.
На великій воді неймовірно наближає успіх знання уловистих точок на цій акваторії. Куди складніше, коли рибальство відбувається мало не наосліп і доводиться розраховувати тільки на собі, вдачу та вміння швидко орієнтуватися. Питання складне, але вирішуване. Окунь – не судак, якого без ехолота, навігатора та інших благ сучасного рибалки неймовірно складно знайти та спокусити на клювання. Окунь набагато більш передбачуваний, чисельний і менш вередливий. Крім того, навіть у вересні окуневі котли зовсім не рідкість, а іноді вони навіть більші і довші, ніж літом. Практична порада: якщо бачимо "окуневе пяткання", всі сумніви відкидаємо убік і прямуємо туди. Якщо ж смугастий біля поверхні перестав трощити малька, а опускатися йому ніби нікуди (нижче за водорослі і міліни), зазвичай шукають зграю поблизу межі чистої води і заростей. У вересні хижак переміщається досить інтенсивно (на 200 метрів за якісь півгодини – легко). Проте нерідко окунь протягом усього дня стоїть буквально на одному п'ятачку і клює.
Помітно простіше, якщо окунева зграя видає собі характерним хлюпанням, видавлюючи здобич до поверхні і там влаштовуючи свій осінній бенкет. І чим тепліша та менш вітряна погода, тим частіше окуневий "бій" спостерігається у вересні. Але побачити зовсім не означає – піймати. У такої риболовлі важлива маскування, правильні дії і відповідна снасть. Аналогічно тому, як ми лагодили літом, побачивши окуневий котел, зараз теж має прямий сенс кинути все і підійті до жируючого хижаки на відстань закидання. Літом зазвичай я стаю на якорі десь за 20 метрів від епіцентру окуневого банкета, у вересні ж - краще трішки далі. Справа не в тому, що нині окунь більш полохливий і недовірливий, а скоріше тому, що осінні зграї чисельніші і більше орієнтуються на придонні горизонти. Тобто, навіть коли ми бачимо окуня біля поверхні, можна не сумніватися, що це лише вершина айсберга – найімовірніше, так поводяться лише самі нетерплячі (дрібні частенько) риби. Напевно більш досвідчені сородичі тримаються глибше і трохи осторонь, так що ми, самі того не бажаючи, можемо опустити якорь прямо у них над головою. Нічого кращого тут і не вигадаєш, ніж обловлювати окуневий «котел» поступово, виконуючи проводки від периферії до центру «киплячої води».
І лише в ситуаціях, коли очевидно, що котел улаштували саме «горбачі», варто заякоритися так, щоби без зусиль докинути приманку до риби. Як правило, великих хижаків у зграї не так багато і вона дуже компактна. Нічого кращого тут не вигадати, ніж обловлювати окуневий "котел" поступово, виконуючи проводки від периферії до центру "киплячої води". По-перше, насторожити зграю виведенням на очах родичів – саме по собі не краща передумова для подальшого клювання, а по-друге, у вересні найбільший окунь, ймовірно, розташовується у нижчих горизонтах і, можливо, трохи збоку від основного банкету. У зв'язку зі сказаним, хоч мова і йдеться про поверхневу ловлю, все ж таки серйозний акцент слід зробити так само на середній і навіть донний горизонт.
Буває, що бульки на поверхні – лише результат полювання одиничних смугастих. Здалеку важко судити, це один (пара) окунь або ж повноцінна зграя. Так само, не зрозуміло, чи будуть розташовуватися нижче інші хижаки або ж це витівки одиночних «полосатих ізгоїв», за якими рибалці ганятися практично немає сенсу. Розумно, як на мене, краще орієнтуватися на ті ділянки, що виявили себе «бульками» та «чавканням». Загалом, наскільки можна судити про місцерозташування окуневих зграй, то у вересні хижак переміщається досить інтенсивно. Складно сказати, на яке відстань можуть запливати окуневі зграї, але зміститися на двісті чи триста метрів за якісь півгодини, це легко. У тому таке відбувається не завжди. Нерідко окунь протягом усього дня стоїть буквально на одному п'ятачку і там клює. І якщо премудрощів у вересневому лові окуня, що розташувався в придонному горизонті, не так багато (про це вже було сказано і ще буде), то вересневий лов у поверхні і в товщі має свою специфіку. Тим більше, що в жовтні такої риболовлі вже не буде – весь окунь опуститься до дна.
Для лову біля поверхні, а також у середніх кулях води дуже ефективна хвилеподібна проводка з постійним обертанням котушки і різною швидкістю. Втім, це, якщо використовувати джиг, який у якості розвідувальної тактики практикується найчастіше. Джиг-лов забезпечує хорошу дальність закидання навіть з дуже легкими вантажами, а ще дає можливість легко перевіряти і більш глибокі горизонти. Серед силіконових приманок під час лову в товщі особливо ефективні віброхвості, твістери чи слаги. Розмір 2,5-3 дюйми – як на мене, найвдаліший. У стані віброхвостів, без сумнівів, назва Bait Breath TT Shad, Sawamura One Up Shad, Noike Ninja, Intech Slim Shad, як такі, що здатні повністю задовольнити смугастого.
З твістерами ще простіше, бо літні окуневі улюбленці повною мірою підійдуть і зараз. У мене це Intech Turborib, Bait Breath Curly Grub, Bugsy. Щодо слагів, то Fish Tail Shad, Fish Tail, Ringer – мої давні переможці. А ще хотів би згадати Bait Breath Sl-Remix та Chiby, які нерідко просто творять чудеса. Альтернативу джигу за таких умів знайдемо хіба що в воблерах і головним чином – у кренках. Не виключаю так само й інші варіанти (блешні, ратліні, попери…), але саме кренки виявляються найбільш уловистими після силікону. Розмір кренка краще вибирати в межах 3-5 см і не використовувати надто габаритні, які, на перший погляд, здаються більш цікавими для «горбача», на ділі ж багатьох риб відлякують. Осенью поверхневі моделі не настільки затребувані, зараз куди ефективніші воблери із заглибленням хоча б 1-1,5 метра. Саме такі характеристики дозволяють і діставати до окуня, що стоїть у товщі (смугостий, побачивши відповідну приманку легко піднімається на 1-2 метри), і не втрачати загальний темп лову, що з тими ж воблерами-«дайверами» (від двох метрів заглибленням) дуже складно здійснити. Найбільш уловисті та популярні проводки – рівномірна, «stop and go» та їх варіації. Крінки Megabite Booby 50F, Raid Level Crank та ратлін Level Vib Silence – перші претенденти серед твердотільних приманок. Неодноразово у першій половині осені потрапляєш у ситуації, коли окунь годується виключно у товщі. Риба активна та азартна, але практично зовсім не проявляє собі ні біля поверхні, ні навіть біля дна. Мабуть, це найскладніший варіант з можливих, адже середній горизонт – штука відносна і майже не має прив'язок до чогось. Однак і тут є вихід. Найчастіше йдеться про глибини до 5-6 метрів, так що середній горизонт не такий і великий. За статистикою, «середній обрій» це 1-3 метри від дна. Якщо немає чітких координат окуневого скупчення, краще орієнтуватися, перш за все, на ділянки з аномаліями біля дна.
Всім здоров'я та вдалого полювання!