Тепло і вже досить затишно. І не дивно – квітень все-таки. Де саме зараз хижак і чи побажає вона взагалі цікавитись нашими приманками? Статистика лову в цей час маловтішна, що нерідко призводить до повної відмови від риболовлі. А тим часом варто лише запастися терпінням, трохи пошукати, вдумливо поставитися до лову, і ви будете здивовані, наскільки все реально. Безумовно, є маса різних варіантів риболовлі та способів досягнення успіху, але одним з тих, який я вважаю найбільш надійним і регулярно практикую навесні, це лов спінінгом на мілководних ділянках як річок, так і водойм без течії. При цьому в улові нерідко, окрім усюдисущих мружать, бувають і пристойні щуки, а також великий окунь або навіть судак. Знову ж таки, якщо весна – час нересту більшості риб, буде абсолютно правильним відпускати щонайменше ті екземпляри, які ікру ще не вимітали.
Чому мілководдя цікаві зараз для хижака? Абсолютно логічно припустити, що після довгої зими саме мілководдя першими «оживають». Там починають розвиватися мікроорганізми та водорості, куди одразу ж підтягується дрібна риба, за якою прямує вже й хижак. А ще мілководні ділянки, як відомо, центральне місце нерестових баталій. Тут риба не тільки дає потомство, а й приходить до тями після такого виснажливого процесу. Крім того, неглибокі ділянки швидше прогріваються, мають відмінну кормову базу, та й вода тут, як правило, світліша і тепліша, ніж на руслі. Загалом, навесні мілководдя, хоч і не єдине місце для риболовлі, а все ж таки одне з найнадійніших і традиційно найбільш перспективних.
Хоча мілководдя цікаві багатьом хижакам, неправильно стверджувати, ніби різні види риб однаково реагують на дії спінінгіста та його приманки. Нюансів маса, але все-таки багато в чому універсальний підхід до спінінг дуже виправданий і ефективний. Згадайте, адже напевно бувало таке, що замість очікуваної щуки, на гачку раптом опинявся окунь-«горбач» або на поверхню випливав важкий судак. Коли таких несподіваних випадків у моїй практиці накопичилося досить багато, я зробив для себе простий висновок, що на водоймах, де в достатній кількості водиться не один, а кілька видів хижака, не можна заздалегідь сказати, хто на мілководдях переважатиме у улові. У зв'язку з цим абсолютно логічно порадити бути готовим до зустрічі з будь-яким хижаком. Особливо у правильних місцях.
Можливо зайве самовпевнено виглядає фраза «правильні мілководдя», проте практика і досвід чітко свідчать, що далеко не всі мілководні ділянки перспективні і більше того, на помітній частині з них не вдасться домогтися клювання, хоч як натхненно і найсучаснішими снастями ми не рибалили. Потрібно бути реалістом: де риби немає, там і клювання не може. Намагаючись свого часу виділити найбільш уловисті весняні мілководдя окремо по судаку, щуці та окуню, я дійшов дещо несподіваного висновку. Виявилося, що правильні мілководдя - вони такі і по судаку, і по окуню, і по щуці одночасно. Серед них найбільшої уваги, на мою думку, заслуговують:
1. Прибережні ділянки, в літню пору щільно заростають водоростями, але зараз ще від них вільні і поки що цілком придатні для лову біля дна. При цьому смуга такого мілководдя повинна становити завширшки не менше п'яти метрів, а глибина – не перевищувати півтора метра. 2. Вікна в заростях очерету, а також території, прилеглі до стіни прибережного очерету, де є глибина хоча б у півметра. 3. Дрібноводні затоки, розташовані неподалік основного русла річки і мають пряме сполучення з ним досить протяжної акваторії. 4. На озерах і ставках ділянки, де глибина помітно менша за фонову дану водойму і поблизу є яма. 5. Практично будь-який коряжник на мілководді, а часом і єдине дерево, що впало у воду, з розлогими гілками і товстим стовбуром. 6. Верхів'я ставків та водосховищ. Особливо перспективними для лову спінінгом навесні є верхів'я з великою кількістю пеньків і кущів на дні, а також ті ділянки, де є відчутний приплив свіжої води з джерел. 7. Піщані або ракушні мілини, розташовані в місцях злиття річок, впадання великих струмків або меліоративних каналів, де є течія, часом досить великої сили. 8. Великі мілководні «кишені», утворені за рахунок повороту річки, що мають різкий звалище в глибину. 9. Майже будь-які неглибокі місця, де починає з'являтися перша підводна рослинність. При цьому не настільки критично, якщо тут буде неслабка течія. 10. Ділянки біля бетонних дамб ставків та водосховищ, де глибина різко переходить у мілини. Вдалим місцем для лову цілком може бути як сама дамба, так і території, прилеглі до неї.
В цілому, я вважаю, що найкращі шанси зустріти хижака на тих мілководдях, де є ділянки з: а) прогрітою сонцем водою; б) природними укриттями чи місцями для засідки; в) сприятливі умови для нересту; г) гарною кормовою базою. Безумовно, оцінити якість та перспективність мілководдя, перебуваючи на березі, часто вкрай важко. Адже зазвичай все виглядає досить одноманітно, і часто немає впевненості в жодному з вищенаведених пунктів. У зв'язку з цим я роблю просто. Якщо є причини вважати, що хоча два з цих пунктів мають місце, обов'язково приділяю цьому мілководдю час. Традиційно, перш ніж вирушати на рибалку, я обмірковую кілька можливих варіантів розвитку подій. Суворого рибальського сценарію, звичайно, бути не може, проте, покладаючись лише на випадок і діючи, так би мовити, виключно за ситуацією, ще менше шансів досягти успіху у весняній риболовлі. Щодо лову на мілководдях у мене сформувалося кілька досить уловистих сценаріїв.
Варіант 1. На ділянці, де ми рибаємо, розташована велика кількість мілководдя, немалу частину з яких цілком можна вважати перспективними. Певною мірою це найбільш вдалий розклад для рибалки, але, звісно, ще гарантія хорошого результату. В даному випадку я намагаюся визначитися з тими мілководдями, де є риба. Нерідко буває так, що на одній ділянці ловиться окунь чи судак, а буквально за сотню метрів – щука. Втім, зазвичай все ж таки переважає якийсь один хижак. Визначення основного об'єкта полювання - це так само важливе завдання спінінгіста. Оскільки потенційних місць з рибою в даному варіанті достатньо, логічно рухатися швидко, довго не затримуючись на точці. Кожну ділянку, що сподобалася, я облавлюю, як мінімум, з двох різних ракурсів, захоплюючи край мілководдя і безпосередньо мілину. Залежно від розмірів ділянки витрачаю на його облов приблизно 15-20 хвилин. В принципі, для ще інертного і млявого хижака часом цього часу й недостатньо, щоб належним чином себе проявити, але, як показує практика, активні екземпляри встигають позначити покльовками, нехай навіть і неодруженими. А це вже явний сигнал, щоби тут затриматися.
Закінчення слідує…