Зійшов лід, потеплішало. Весняний спінінг успішно стартував. Звичайно, він ще далекий від максимально ефективного і багатообіцяючого, а все ж цілком винахідливий і повноцінний. У всякому разі, якщо ловити судака. Останній, як відомо, у квітні-травні активізує достатньо, щоб забезпечити масу позитиву та добрих емоцій тим, хто наважується за ним вирушити. З цими намірами ми висунулися на Краснопавлівське вдхр, яке традиційно славиться достатком судака та цілком комфортними умовами для берегової риболовлі.

Краснопавлівка та її рукави – частково «судачі Мекка» Харківської області, але це зовсім не означає, що ікластого тут спіймати просто. Часто судак включає такий ігнор, що, здається, нічим його не розбудити. Періодами судак клює впевнено, а якщо ж виборює, то з родзинкою, і в цілому адекватно реагує на старання рибалок. Якщо підібрав приманку чи проводку, зловиш рибу. Так нам казали. Уберігає ж водоймище від надмірного пресингу жахлива дорога, яку місцями навіть таким словом назвати неправильно. Втім, рибі тут і так нудьгувати не доводиться. На відомих точках народ чергує мало не цілодобово, та й у місцях простіше сильної усамітнення не знайти. Давно до Краснопавлівки та її судаків прикипів я. Минулий рік прогуляв, але в цьому не можна сачкувати. Їду!
Дорога від будинку до водойми зайняла майже 4 години. Це без особливих затримок та регулярних перекурів із кавою. Зрештою, прибули. Як і обіцяв прогноз, дме свіжий вітерець, подекуди розганяючи пристойну хвилю. Нас четверо: Максим, Сергій, Артур та я. Мої друзі – особистості відомі, у вказівці прізвищ потреби не бачу. Коротше, всі сповнені надій і прагнення перемоги в судачому батлі.
До лову приступили відразу, як тільки снасті привели в боєздатність. Обережно переміщуємося по камінню до води. А судак не поспішав клювати. Що особливо пригнічувало – місцеві рибалки (деяких ми навіть дізналися) впевнено твердили, що сьогодні «дiла немає i не буде». В активі у колег, які ще з ночі тут, по одному-дві судачки чи зовсім нуль. Примірники скромні – 500-600 р. Оскільки принцип «no kill» для місцевості явно чужий, можна було впевнено вважати, що це вся риба, яка попалася на гачок. Чи не клює. Смуток. Тому, звичайно, плани наші не змінилися, хіба що азарту зменшилося. Що ж, доведеться подвійно «підключати» пошук, старання, старанність, аналітику… Халяви не передбачається.
Перші години дві пройшли без упіймань у всього нашого квартету. Лише кілька невиразних стусанів було даровано на всіх. При цьому половили ми ґрунтовно і на самій греблі, і в районі труби, і навіть хвилин сорок приділили великій воді (по той бік дороги). Тиша. За цей час бачили буквально один-два затримання «пістолетів» у колег. Висновок зробили однозначний: судака на ділянці звичного лову немає, тому потрібно шукати щось новеньке. Через вітряну і похмуру погоду (до того ж стояло безвітря і сонце) все могло запросто різко змінитися, тому старі штампи викинули з голови. Для мене сигналом, що судака на точці немає, є відсутність не тільки клювання, а й притискань чи тичків за приманкою. Як відомо, ікластий навіть у разі дуже похмурого настрою до їжі, часто притискає видобуток до ґрунту або його бадить. Ці контакти чітко реєструють правильні снасті.
Дамбі «аревідерчі» (може, сюди ще повернемося), поки що переїжджаємо ближче до вершини рукава. Зважаючи на все, судака тут багато, і якщо немає клювання в одній частині водоймища (на різних точках), логічно припустити, що риба кудись змістилася. Не виключено, що її здуло вітром (або здуло корм ікластого), тому вітряний берег може запросто вистрілити. Обійшовши рукав, нашій увазі відкрилася досить цікава картина: виявляється, народу тут навіть більше, ніж у районі греблі, і в декого на куканах висить дюжина судачих хвостів. За весь день, до речі, мені так і не довелося побачити екземпляр більше кіла, хоча такі тут безперечно є. Поки що завдання стояло хоча б розпочинитися стандартним ікластиком на 500-700 г, а вже потім шукати крупняк.
Спіймати рибу незабаром вийшло. Першим це зробив Максим, потім Артур. Зрештою, і мені випала честь потримати в руках весняного судака. Всі риби не тягли навіть на півкіло, вони тут же вирушили додому. Не пам'ятаю, на що і за яких обставин друзі взяли своїх судачків, а ось у мене шлях до першого затримання виявився вельми «тернистим». Спочатку ловив джиг-ригом, смикаючи його по-різному або не смикаючи зовсім, а просто тягнучи. Поблизу спіймав Макс на звичайний шарнір та досить важку «голову». Грамів вісім там було, хоча глибина у вершині навряд чи перевищувала півтора метри. Місце не саме судаче, але ікластий тут безперечно крутився. Напередодні буквально всі наші знайомі в один голос стверджували, що знадобляться ваги 4-6 г, невелика приманка (бажано зеленого кольору) та лов на відстані 5-15 метрів від берега. Чимало часу витратив на перевірку цього, але марно. Так було принаймні у першій половині дня. А тим часом вітер набирав такої сили, що рука сама полізла в коробку за важчими вантажами. Ставлю 8 г – чіткий контакт, але продовження. 12 г - дві клювання і схід. 14 г – сильна подача та риба на гачку. Мій «первісток», звичайно, забагрів, але перед цим він явно цікавився силіконкою. Потім ще клювання, упіймання, схід, пару злих ударів ... Зовсім інша справа! Тяжкого захотів?
Як виявилося, це був невеликий «вихід» або продовження ранкового клювання, який ми явно прогавили, поки ловили в камінні. Так чи інакше, а клювання незабаром припинилися і запанувало у вершині безкльвів лише з епізодичними проблисками упіймань. Найрезультативніше проміжок клювання використовував Артур. Він єдиний, хто був без чобіт, тож спокійно облавлював край затоки і не бігав, як ми, з місця на місце. Якщо не помиляюся, Артур упіймав три хвоста плюс нарікав на неодружені клювання і сходи.
Перший мій висновок: тутешній судак віддає перевагу важкому, а ось приманка має бути невеликою і зеленого кольору. У мене вдалося спіймати на Intech Slim Shad, хоча пізніше спрацювали Noike Ninja, Intech Turborib, а останнього ікластого я впіймав на Longer у яскраво-зеленому забарвленні, підглянувши його в Артура. Після півгодинного клювання настало знову затишшя. Як нас попереджали, на Краснопавлівці часто періоди активності змінюються зневірою. А з урахуванням сьогоднішнього слабкого клювання, то й зовсім будь-який контакт був на радість. Вітер усе посилювався і часом влаштовував баранчики на поверхні, перетворюючи мілководдя на потік весняної каламуті. Але подітися нікуди – увага, контроль і гарна снасть та віра у себе.
Сьогодні я зібрав єдиний комплект, у якому був абсолютно впевнений, хоч і не всім раніше ловив. Вудлище – Yamaga Blanks Mebius 710L, котушка – Daiwa Certate 2506H, шнур – Intech Exceed X8 #0.6 та флюорокарбон як повідець – Intech Shock Leader 0,25-0,27 мм. Все виправдало довіру. Як зберуся ще раз у ці краї, візьму знову ці снасті. Чимало часу приділив «джиг-ригу», який попрямував рибальською країною неймовірно твердою ходою. Щось клеїлось, а щось і ні. Навіть не можу сказати, що працювало сьогодні краще: «палички» чи традиційні «шарніри». Клювало і так, і так.
Після обіду клювання ставало дедалі гіршим, що легко можна було зрозуміти й за результатами колег, які і з берега ловили, і в забродних костюмах тупцювали по головах судака. Дуже рідко діставали судачків. Якоїсь миті вирішили навідатися до греблі, де, вірилося, неодмінно розклюється. Цього, на жаль, не сталося. Жодного контакту на всю нашу четвірку. А тим часом рибалки невблаганно вичерпувалося. Зовсім не хотілося по темряві боротися з численними і злими ямами, через які лежав наш шлях назад, тому від'їзд намітили не пізніше п'яти. Очевидно, що судак сьогодні не рухався взагалі, через що кльові місця несподівано для всіх «померли». На останні півтори години повернулися знову на вершину, де в обід абияк половили. Яскравого клювання вже не застали, але по 4-5 клювань заробити вийшло. По парі хвостів вихопити вдалося. Думаю, максимальний із них не перевищував 700 г. Сподівалися на більше, але як є. Безумовно, тут плавають і «двушки», і «троячки», але для їх упіймання, напевно, крім старань рибалки, ще й умови потрібні.
Що конкретно визначило нині слабку активність, не готовий озвучити. Кілька днів тому клювало в рази краще. Буває! Що ж, і на тому дякую, Краснопавлівка. Хороша рибалка у колі друзів, як відомо, дорогого вартує навіть у безриб'ї!