Є одна собі річечка на Полтавщині, що навряд чи здатна завести рибальський азарт та бажання у звичайного українського рибалки. Принаймні я так думав майже всю свою життя. А не такий уже й молодий, якщо озирнутися, я – лише одного рибальського стажу за 30 років перевалило. Тож нещодавно настав час вписати ще один водойм до вже немаленького переліку моїх рибальських місць. Це річка Говтва. Кортка оповідь про знайомство.
Як то традиційно буває, преамбулою до першої рибалки стали розповіді «місцевих». Головним генератором різноманітних історій обов'язково з грандіозно успішним завершенням був Юра Мироненко – мій давній друг та вже неодноразово напарник по команді «FishingStock Team». Разом із Василем Васильовичем – справжнім гуру та знатоком усіх місць на Говтві, Юра повідав стільки чудесних промов, що ця річка мені здалася без сумніву найблагодатнішою серед усього мною звіданого. Та ще й як на зло Псел і Сіверський Дінець майже мовчали. Говтва, я до тебе!
Виїхавши поночі, на місце прибув зрання. Ті та се, і ми вже розсікаємо неспішно затуманену річкову поверхню електромоторчиком на 60lb. Перша точка, де зі слів Юри клюють окуні у 300-500 г, нічим не відзначилася. Нічого ми не здобули й там, де регулярно ловити щук-п'ятирок, а як поганий день, то тільки «трійок». Буває! Відомо ж, що рибальське перебільшення – не перебільшення! Через відсутність течії та мутність води рельєф читався дуже погано, і це мене дуже стурбувало. Єдине в чому я мало сумнівався – берегова лінія, що сховалась у тісних объятах очерету, безперечно приваблювала рибу. Саме там я свою першу щуку сьогодні і спіймав.
Після того, як хтось відкусив хвоста моєму перевіреному розвіднику – зеленому Slim Shad від Intech, слідом відбулася ще одна покльовка, яку я вже не проґавив. Злий щупак проковтнув майже всю приманку, навіть трохи діставши до флюорокарбонового повідця. Але ж у мене Intech Shock Leader, а не якась там бульбашка мильна. Спіймалася-відпустилася, дала нам трохи інформації для роздумів. Біля каморі досить глибоко, і це вочевидь хижака приваблює, мов сало справжнього козака. Швидше за все тут розташовуються невеликі трав'янки (а де ще їм бути, як не тут?), справжні ж «зубасті отамані» десь в іншому місці затаїлися. Ясна річ, мені хотілося (та й розповіді я чув знатні) справжнього трофея. Вони тут точно є. До справи!
Чимало години ми з Юрою приділили кільком ямам, де на брівках сподівалися звалити щось серйозне, та все порожнє. Лише поодинокі окунці цікавилися нашими приманками без натяку на щось значуще. При цьому поверхня неодноразово «закіпала» від очевидної окуневої метушні, а одного разу за Юриною блешнею піднялося з десяток гарних «горбачиків». Упевнений, що останніх можна було б неплохо половити, але вони цікавили нас мало. Нам би щук здоровенний!
Трохи повільніше, ніж учасники UFL, але не менш впевнено і вдохновлено, ми з Юрою вирушили на електротязі у бік канав та западин, що на Говтві зробив свого часу земснаряд. Подібні місця хоч і не є в моєму розумінні дуже перспективними, та все ж здатні здивувати приємною рибиною, що любить причаїтися поблизу аномалій. Десь на підході до цих місць ми затрималися на одному з поворотів, де на поверхні ганяли окунь, а сама територія виглядала дуже щучою. Незабаром у мене і у Юрі відбулося по клюванню. Пощастило мені. А може просто тому, що я ловив Ямагою (Mebius), але врешті решт дістав з води щучку близько кіла. Хай далеко й не ті, на що сподівався, та все ж краще, ніж дрібниця. Спрацював знову-таки силікон, хоча ми чесно сьогодні твічили, кренкували і Юра навіть колівалки вигулював.
Що ж, для мене нічого дивного в тому не було, що віброхвості (коротка сесія з твістерами ні до чого не привела) виявилися найнадійнішими приманками. Я в більшості випадків мав досвід використання на невідомій акваторії саме віброхвостів, бо вони, на мою думку, найбільш універсальні та безпрограшні по щуці. Віддаю зазвичай перевагу не дуже яскравим кольорам, хоча перша сьогоднішня щука і кілька стартових дзьобів відбулися саме на зелену силіконку. В основному ж «масло», «болото» та «ультрафіолет» є моїми фаворитами. Ловивши на Slim Shad 4”, бо якось шкода було відправляти Bait Breath TT Shad у корчі, що регулярно траплялися на нашому маршруті.
На цьому місці у нас відбулося ще по кілька контактів з рибою, що ми ідентифікували як щучі, тож на якусь мить навіть вирішили, що знайшли врешті гарне місце з голодною хижачкою. Цю думку підсилював також розповідь одного з поплавочників, який ловив лінів поблизу і повідав нам, що тут ціле утро хтось когось ганяв на поверхні. З півгодини ми витратили на перевірку цього місця, аж доки не вирішили йти далі. Кілька порожніх атак без успіху. А далі теж нічого путнього не відбулося, хоч місця виглядали досить цікаво. Осенью Юра неодноразово тут діставав щупаків, нерідко стаючи свідком справжнісінького жору. Але гарячий серпень – не година наївно-райдужних сподівань. Потрібно звикати до цього.
Кілька годин ми ловили і на краю водорослей, і в затоці, і на ямі, і на русловій бровці, і біля стінки густого камыша. Нічого особливого. Навіть коли ми пообідали та з новими силами приступили до справ, мало що змінилося. У цьому районі щука не ловилася. Ідемо назад, за якихось чотири-п'ять кілометрів розкинулися ще одні не перевірені нами місця, де певно щука є і її реально зловити. Туди!
Такою собі цікаво-розважальною справою у найближчу годину-дві став тролінг. Рухалися ми неспішно по Говтві і щоб хоч якось доповнити сенс цієї справи закинули воблери за борт. Саме, пам'ятаю, з Юрою вели бесіди про ефективність тролінгу, його переваги та тонкощі застосування. Треба відзначити, що ми з товаришем дуже недалекі в цій справі, тому й роздуми наші виглядали по-школярськи. Якби там не було, а за якихось 15 хв Юрко поймав два щупаки (на Hardcore). А трішки згодом і я двох (на Booby 50F). В обох спрацювали кренки, хоча ми й мінохи чимало купали до цього. Товстунчики таки кермувати! Щучки були зовсім скромними за розміром, але вони спіймалися там, де ми нещодавно нічого не здобули. Від тобі й тролінг.
Після переходу з елементами тролінгування ми сконцентрувалися на з'єднанні двох рукавів Говтви, що за статистикою місцевих спінінгістів були майже самими багатообіцяючими. Нам тут нічого не перепало цього разу. Дарма! Для мене дуже показовим став випадок з браконьєрами, який дозволяє з оптимізмом дивитися в риболовлі майбутнє Говтви та місцевих рибалок. Так зустріли ми цих засранців, що сітчасто-забороненим способом намагалися ловити. Дзвіночок Юрі в місцевий рибохоронний орган, і вже за півгодини ласі до наживи шлюби похмуро збирали лахи під акомпанемент оформлення протоколу. Респект місцевої рибоохорони. Приємно було таке бачити, бо, на жаль, не є буденною справою. Поки ми ганялися за «крокодилами» спіймали ще по кілька дрібних щучок, котрі ніяк не змогли замінити відсутність трофею. Може й добре, наступного разу Говтва, дасть Бог, реабілітується, хоча ніяк не можу сказати, що сьогодні вона була непривітна чи щось подібне. Класно провів годину. Упевнений, сюди я ще навідаюсь!