Вже грудень надворі. Зима, здається, прийшла. Погода навколонульова, дрібні нічні морозці швидко змінюються денним плюсом. До льодоставу ніби й далеко, але ставки та озерця нормально так схопилися льодком. Не поспинінгуєш. Чи ще відпустить? Чи буде можливість порибалити на стоячій воді? Мій вибір ліг на «Карподром». І близько до будинку, і щука є, і два тижні тому половили нормально, та й не так буде прикро, якщо крижана кірка вкаже дорогу назад.





Ніч і весь вчорашній день видалися дощовими, а отже, крига не повинна встояти перед такою теплою силою. Одягнувшись у плащ, крокую до води. Ех, не все так просто. Водойма здебільшого відкрита, але на ділянці, де я мав намір ловити, стоїть лід. Зрозуміло, що його товщина мізерна, але суть справи це не змінює – спінінгісту «цегла». Залишається протилежний берег, де хіба біля берега легкі закраїни. Сюди я планував заглянути пізніше, але перейначу плани.





Ще два дні тому майже все водоймище покривало кригу, а сьогодні її багато в чому змило дощем. У підводному світі це, мабуть, чималий стрес і привід переналаштувати погляди та бажання. Як же поведеться хижак? Чи перебудуватися знову на осінній режим клювання, чи його зимово-підлідні інстинкти напівдріми запущені ґрунтовно і зупинці не підлягають? У подібних ситуаціях я не так часто бував, хоч доводилося. Нині зими такі непередбачувані, що першоряддя та останній лід можуть настати по три рази на зиму. Чим швидше розберешся з таким станом справ, тим краще порибалити.



Перші закидання (штук тридцять, мабуть, зробив) показали, що все зовсім не по-осінньому цікаво, як було ще два тижні тому. Активності нема. Жодної. Повний нуль у мене і ще у двох рибалок, які наважилися пошукати щастя зі спінінгом. Де сконцентрувалася щука і що їй у рамках нової ситуації хотілося бачити, треба посилено розгадувати.

Моя найбільш звична схема дій, і зокрема пошуку, майже за будь-яких розкладів полягає в наступному. Досить швидко перевіряю найбільш характерні ділянки водоймища – як то мілину та глибину, течію та затоки, русло та прибережні ділянки. На кожній з таких варіацій намагаюся випробувати хоча б дві приманки (з числа мною стократ перевірених) і по можливості задіяю кілька проводок, що відрізняються. Найчастіше такий комплекс дій не дозволяє пропустити активного хижака або скупчення пасивного, тому через годину-другу з початку риболовлі, я цілком уявляю, де, як і на що ловити. Далі – простіше. Плюс до всього дивлюся на предмет успіху колег. Зібраний таким чином з дрібниць пазл досить виразно оголює правду. Тільки сьогодні правда була, мабуть, у семи шатах і не поспішала розлучатися навіть із рукавичками. Тихо, безкльово і не зрозуміло. Година рибалки позаду, півтори… Де? Стартовий пошук ще не завершено – не все із задуманого випробувано.



До цього моменту я докладно досліджував місце своїх недавніх успіхів, де, здавалося, хижак чергує завжди. А ще перевірив пару прилеглих до нього точок, на яких також у колишні сюди приїзди клювало. У воді побувало кілька найнадійніших приманок на двох-трьох просто вбивчих анімаціях (за моїми оцінками). Як же? Хоч ти трісну. Ні натяку на клювання! Тим часом дощ бомбардував все сильніше і моя сумка з принадами та фотоапаратом швидко виглядала, ніби я в ній провалився під кригу. Тільки жаб не вистачало. Лід, до речі, періодично відривався шматками від великого поля і неквапливо переміщався вздовж водойми, гнаний вітром. Перші панічні нотки безвиході звучали так:

Між нами танув лід.

Хто ж щуку тут знайде?

У трьох клювань немає.

Ні зачіпки, ні відповіді!

Хоч ти трісну, все в мінорі.

Щуки немає. Біда та горе.

З колегами ми дійсно регулярно ділилися успіхами про те, що відбувалося, і фрази були часто лаконічно непристойними. Глухо.





З необловленого поки мною залишалося хіба що мілководдя, яке востаннє приносило мені рибу в травні чи червні. Але ж приносив! Його залишати без уваги не можна, десь має стояти хоч трохи голодна риба? Кілька закидів по мілководді (півтора метра) вже звично не мали відповіді, але наступна проводка подарувала промінчик світла в поки що абсолютно непроглядній темряві цієї риболовлі.

Чіткий контакт, але засікти нікого не вдалося. Може й не щука зовсім? Товстолобий чи короп, наприклад? Повторного контакту немає. Здійснюю зміну (стандартний хід при долові), і знову тихо. Мабуть, таки когось банально вдарив гачком. Ан-ні! Ставлю Sl-Remix , на якого і стався той єдиний тичок. І атака повторилася!







Тільки тепер на гачку тремтить цілком живий і люто (в межах розумного) екземпляр, що бореться. Це щука не більше кіла, але не до жиру нині. Дякую, що озвалася. У підсак.



Риба сконцентрувалася на мілководді? Перше, що майнуло в голові. А може клювання була прив'язана до крижини, що якраз проходила повз? Перевіряю цю теорію, навіщо переходжу максимально близько до айсбергу. І таки є ударник! Метрів за десять від краю льоду, що пливе. Повз. Ще спроба – нічого. А більше я туди докинути не в змозі – крига остаточно віднесла із зони досяжності. Орієнтуватися щуці на лід, що пливе? Дивне рішення. А перевірити вже ніяк. Потенційна уловиста тема скисла ще до перевірки. Лід більше не пливе. Дощ конкретно задовбав. Ні хвилини не заспокоюється сопливий, занудно обдаючи неприємними крапельками всіх і вся. Плащ тримає, звичайно, але «сироватість» пробирає ґрунтовно. Все мокре, у тому числі об'єктив фотокамери. Поки що всі клювання в дрібнішій частині ставка і зовсім глухо на глибині.

На малій глибині засікаю ще одну щуку. Вона, начебто, непогана собою, але пройшовши якихось десять метрів, сходить. І знову спрацював SL-Remix 4" . Риба не спіймалася, але за нинішньої ситуації навіть це результат. Слідом пристойна подача. Тягну! Щука в районі двох.



На диво, хвацько чинить опір, ніби сповнена сил і перебуває в азарті полювання. Пару реверансів зі спробою завести у корчі, але моя снасть бездоганна, та й я не туплю.



Впіймання відбулося! Задоволений фотографуюсь.



Наступним кроком моїх пошуків є перевірка далекої відстані, ніж те, на якому я ловив раніше. Справа в тому, що я користувався поки монтажами 4-6 гр, оснащеними дуже об'ємними приманками (SL-Remix 3.5" і 4", Turborib 4", Bugsy 3.5"), і ті явно не діставали до далеких кордонів. Але потенціал у снасті є. На шпулі Daiwa Certate 2506 намотан Intech All-Range X4 #0.3. Все це добро за сприятливого розкладу, немов з катапульти, вирушає за горизонт моїм диво-лайтом – Yamaga Blanks BLC83Tz . Ось тільки в катапульту потрібно ядро покласти, а не парашут. Ставлю почесного "летуна" - віброхвостик Noike Ninja 3" на восьми грамах. Монтаж очікувано відлітає вдалину. Правда, і на дно липне така конструкція дуже охоче, що на даному ставку не самий позитивний момент. Чи вистрілить дальняк?