0 ₴
Зробити замовленняБлоги Fishingstock
Мала глибина і крижана вода
Промайнули теплі дні, кожен наступний день календаря наближає дедалі більше зимової пори. Легкий нічний морозець вже сприймається як норма, а водоймища, здається, повністю приготувались до своєї крижаної долі і просто чекають занурення у зимовий сон. Але доки лід не став, у нас – спінінгістів, є хороша можливість відмінно порибалити.
Година перед початком зими. Зараз, мабуть, перебуває в такій собі рівновазі не лише навколишня природа, а й підводні мешканці, для яких зима – чимале таки випробування. Втім, життя триває і нині, риба годується і цілком здатна оцінити старання рибалки. Аби ті були доречними та вмілими. Найбільш традиційне місце для спінінгу по холодній воді – ямі та їх околиці. Це, безперечно, так. І сам я багато годин приділяю вказаним ділянкам. Проте є й інші, менш очевидні та звичні місця, на яких у передзимову пору можна також дуже здорово половити. Одним із таких нестандартних варіантів назвавши б малі глибини.
На щуку
У передзимову пору для багатьох спінінгістів, у тому числі і для мене, щука є ключовим об'єктом уваги. Ключовий, та не єдиний. Саме щуці я приділяю основну увагу. Найбільш перспективне мілководдя - те, що щонайближче розташоване до ями чи русла. Це цілком може бути прибережна смуга, яка вже через пару метрів обривається в глибину або підйом дна далеко від берега, утворене внаслідок "хитрого" напряму річкових потоків або інших аномалій. Щуку і те, і інше влаштовує, тому принципово на будь-які височини хижачка (і не лише щука) піднімається. Що стосується типово щучих місць, то я б відмітив у першу чергу мілководдя із залишками рослинності. Якщо тут зовсім мілко (до метра), то щука може і побоятися тут залишатися. Коли ж глибина бодай півтора метра (для багатьох водойм це мілководдя), щука запросто відвідає цю ділянку. І неважливо, які глибини поблизу. На трав'янистих ділянках однозначно уловисті воблери. Майже завжди міноу з нейтральною плавучістю (або що тонути) по крижаній воді поза конкуренцією на тлі кренків та інших плаваючих моделей. Однак у порівнянні з джигом часто воблери виглядають тьмяно або ж ними ловити не так комфортно.
Особливо я зимою і перед початком зими навіть на малих глибинах застосовую джиг. Причини? Рибалячи з берега (а перед початком зими це часто єдиний варіант), джигом можна обловлювати набагато більш віддалені точки, та й не так шкода втратити силиконку на зачепі (корчі на міліні ніхто не відміняв). А ще силікон з одним крючком, що направлений вгору, набагато краще проходити через перешкоди, ніж два трійники воблера, що "дивляться" вниз. Іноді остання обставина виявляється вирішальною на користь джигу. Також я давно переконався, що джиг при грамотній адаптації до умов лову ефективний майже завжди. Полюючи за щукою в другій половині осені, я традиційно віддаю перевагу віброхвостам. Принаймні на тих водоймах, де не маю достовірної інформації щодо переваг місцевої зубастої. Виброхвості і в першій половині осені виступали ключовими приманками, залишаються вони такими і зараз.
Намагаюся з розміром віброхвостів не дрібнити, хоча вже не раз переконувався, як мікроджиг перегравав будь-які звичні щучі розміри. Напевно справедливо відмітити, що закидаючи у воду дрібну приманку, швидше за все, і щука клюватиме теж дрібна. Але не завжди це цікаво нам. З думками про нормальний розмір екземплярів краще задіяти приманки і снасть відповідну. Якщо без надмірностей і намірів влаштувати "Big Game" я б назвав віброхвості завдовжки 10-12 см найстабільнішими. Бажано, щоб тіло силікону виглядало більш-менш об'ємним. Одна з основних вимог до віброхвостів, у моєму розумінні, є стабільна і стійка гра як на малій швидкості, вільному парінні, так і на стрімких ривках. Іноді різко дергати все-таки знадобитися. Річ у тому, що обловлюючи мілководдя, анімація приманки буде частинно складатися з рівномірного руху, частично - плавної "сходинки" або "хвилі" в товщі, а частично - ривків на прориванні монтажу крізь водорослі. Якщо хочемо спокусити щуку на атаку, то наша силіконка не повинна бути в траві.
В принципі, майже всі сучасні віброхвості мають вказані якості, але буде не лишним переконатися рибалці, що саме на його снасті і при його стилі лову, а також у конкретних умовах вибрання віброхвіст ефективно рухається. Вода нині дуже чиста, тому характер приманки легко оцінити візуально, якщо провести її біля берега. Саме ця прозорість води, до речі, дозволяє хижакові помітити підступ і не клюнути, якщо щось не понравилося. Особливо мої віброхвості-фаворити для лову передзимової щуки на мілководдях оригінальністю не відрізняються, з ними я успішно рибалю і в інших умовах. Це Noike Ninja, Intech Long Heel, Slim Shad, Bait Breath TT Shad , Betanco Shad Tail Slim. Швидше за все, цей список доповнить і новий Bait Breath ET Shad , який вже встиг продемонструвати свої якості на кількох виїздах по холодній воді.
Залишково переконався у перевазі флюорокарбонового повідця над сталькою, струною та іншими навіть найтоншими "неперекушуваними" повідками. Флюр і літом є дуже вдалим рішенням (хоч і без стовідсоткової страховки), в холодну пору, коли вода чиста і неглибока, а проводка плавна і з довгими паузами, актуальність маскування зростає додатково. Як правило, застосовую флюр діаметром 0,4-0,5 мм ( Intech Shock Leader ). Така товщина, на мій погляд, не виглядає надто громіздко, але є вже дуже надійним захистом від гострих зубів.
На окуня
Неодноразово помічавши, що великий окунь на багатьох водоймах чомусь починає ловитися лише із справжнім похолоданням. До цього ж "горбанів" вдень із вогнем зустріти не виходить, ніби і немає їх зовсім у водоймі. Малі глибини вкінці осені та зимою цілком вдалі місця для успішного полювання за смугастим. Мабуть, поза конкуренцією виступають плями черепашки на м'якому ґрунті. Останні можуть розташовуватися не лише на брівках, косах, пупках, горбах, але навіть на рівних майданчиках. Відношуся до цього просто: де черепашка, там окуньова "їдальня". Зрозуміло, що сюди із задоволенням забрідає щука з судаком (хто ж із нас буде проти), проте їх візити нині короткочасні. Окунь же затримується на черепашці довше. Передзимового та зимового окуня я ловлю частенько не так, як робивши це в першій половині осені і тим більше – влітку. Безумовно, у моменти, коли "смугасті розбійники" активно годуються, занадто мудрити рибалки не слід, це навіть шкідливо. У такі благодатні періоди навіть щуча снасть підійде. Біда ось тільки, що справжня агресія у поведінці окуня - надто рідкісне і короткочасне явище, тому сподіватися на таку удачу, щонайменше, наївно. У переважній більшості ситуацій стикаєшся з умовами, коли хижака треба умовляти на клювання. Здорово в цьому допомагає пасивна їстівна гума та надлегкі вантажі. Перше місце я б відвів дрібним складам (5-7 см).
Далі буде…
Залишити коментар: