Як тільки пролетіли новорічні свята, я одразу собі настроїв на майже нон-стоповий режим спортивної блешні. Воно й не дивно, адже за коротку зиму слід було спіткати і потренуватися, і на відбори до Збірної області пройти, і на передчемпіонаті половити, і на ЧУ достойно проявити себе, і далі відбори на Чемпіонат Світу.
У Збірну Харківської області пройшов на одному диханні, і із сумою місць за двома найкращими етапами з трьох 1+1 я опинився вгорі списку. Хто вважає, що конкуренція у харківській команді ніяка, той міцно помиляється. Цього разу понад десять людей наполегливо боролися за топ-п'ять, і передбачити підсумок було не так легко. У строю у нас ще досвідчені блешні плюс впевнено міцніють молоді хлопці. У колективі немає непорозуміння та розбіжностей, душевно і на одній хвилі все котиться. Колективище, коротше! Дуже радію, що я його частина.
Вперше вирішили провести другий та третій етап відборів на тій воді, де пройде ЧУ, тобто на Бучанському водосховищі. Сіли за три машини і покотили за 500 з чимось кілометрів. За день до Чемпіонату Київської області відбігали 2 тури. Дещо зрозуміли, але прорахунків не минули. У тих двох локаціях, що ми розмітили під наші два міжсобойчики, ключовою рибою був йорж і окунь, на яких ми й точили шашки. Плотва собі не виявляла. У мене колючі та смугасті цілком негайно відгукувалися на важкі блешні 2,65 мм і навіть 2,8 мм, так що дрібнити на глибині о 6 м я не побачивши потреби. Це був один із найважливіших моїх прорахунків, який навіть під час ЧКО виявити не вийшло, бо там теж плітка не часто влітала. А ось у турах на ЧУ білизна прокинулася і блешні важчі 2,3 мм актуальність втратили.
Що стосується волосини, то тут я відразу зрозумівши, що 0,055 мм є золотою серединою між делікатністю, швидкістю опускання та надійністю. Хотілося б, звичайно, у переможців дізнатися, але підозрюю, і вони такого ж діаметра ловили лісками. Майже весь минулий сезон, успішно відловивши на той момент ще тестовими зразками, цього року нічого не змінював. Та й сенс? Intech Tournament повноцінно перевірена багатьма профі та просто рибалками, я їй давно довіряю. Одну бляху на Бучанському я таки обірвав - зазивавшись, на швидкісному виведенні влупив йоржом об лід, і лісочка луснула, а рибка з топ-мормишкою від Левченка В. втекла в глибину.
Після дня відборів відбігали два тури ЧКО. У першому турі став 12-м з 21-го, в другому 4-м. Передчемпіонат показавши, що з підгодовуванням потрібно розбиратись та розбиратись. Частину лунок я просто вбивала перегодовуванням, а на частині рибка не затримувалася. Як я вже перед нагородженням ЧУ (на жаль, не нашої команди) усвідомлюю, чи правильніше було годуватися або годівницею на півводі, якщо хотілося велику плотву, чи зверху через шугу та дуже малими порціями з шансами зачепити дрібницю. Під час обох турів Київського чемпіонату навіть із картою периметра ми діяли як сліпі котята, адже дно дуже на Бучанському порізані, а зони великі.
Усі п'ять харківських команд посіли купно місця з 12-го по 16-те. І моя FishingStock Team, і Intech, і два Big Fish нічого вартого в дебютному приїзді на Бучанське не показали. Загалом зрозуміли, що це лише початок шляху і головна гра на нас чекає за тиждень на ЧУ. Єдиний, хто досяг успіху, був Юра Шувалов, якому до призів трохи не вистачило. При цьому точно знаючи, що як сам Юра, так і сформований за результатами відборів Збірна Харківської області на ЧУ виступить краще. На три з половиною дні повернулися до Харкова, щоби зібрати папірці, заявки, медкомісія, побачити рідних, придумати на роботі чергову відмазку, і знову покотили на Бучанське. Курс на ЧУ! Юрій Шувалов, Пашко Віталій, Ізюмський Руслан, Меєрков Олександр, Лисиця Олексій у старті та молода, талантлива людина-оркестр – Воробйов Денис як тренер-запасной. Вітер під час офіційного тренування досягав 20 м/с, перетворюючи кожну хвилину на боротьбу зі стихією. Смішно, але за 10 хвилин до кінця тренувального часу на льоду залишилися Стадниченко, Зайко та вся Збірна Харківської області. Крізь шквал побачив ще кілька силуетів, але не певен, що спортсменів. У суботу прояснилося та ловити стало комфортніше. Вже зрозуміли, що риба стоїть за рельєфом, але пупки чи приямки слід було визначити для стартового розбурювання? Чи варто було витрачати годину на дрібну плітку, яка в деяких лунках ставала зграєю і весело бодала блесню? А може знайти йоржовий кулемет та сопливцями набити пакет? Чи таки велика плотва, яка дуже впевнено додавала вагу тим спортсменам, хто зумів з нею розібратися і правильно розбурився? Голову ламаті довелося ще як. До мого сорому до ладу жодне з цих питань по-справжньому в турі я так і не вирішив. І напарникам не допоміг, хоча капітанська пов'язка зобов'язувала, і командну скарбничку не полегшивши добрим виступом. Заслужено опинився на 9-му місці біля зони. Що гірше – і Саша Меєрков повторив мій неуспіх (9-ий), а Віталя Пашка взагалі перевиконав план командних зальотів (10-ий). Якщо не помиляюся, у Саші та Віталія це взагалі були дебюти на ЧУ, так що до них і думок щось пред'являти не було (вони вже завтра, до речі, руйнуватимуть Чемпіонів Світу), але чого я так облажався, довелося ріпати чухати. І лише стабільний Юра Шувалов (інший) та Ізюмський Руслан (четвертий) дали шанс Харківській Збірній на щось світле сподіватися завтра. Аналізували, прикидали. Увечері була супер вечеря від Юри Ковіки у нього вдома і до пізньої ночі обговорення та переосмислення наших дій. Любо-дорого дивитися на колектив, який горить однією ідеєю, а решта, зокрема й алкоголь, – тлін. Ден, Віталя, Юра, Руслан та Сашко, знімаю перед Вами шляпу! Заєць, Бондарь, Водяницький, Вам за телефонну підтримку.
На другий тур вийшло менш напружено, оскільки 8 місце не передбачало надлишок нервозності. І якщо Денис Воробйов міг сміливо вийти на заміну замість будь-якого з трійки, які не показали результату, то Дениса на посаді координатора одночасно п'яти зон, навряд чи хтось міг повторити. Ех, якби нам ще хоча б півДеніса на допомогу! Чи не 0,2 на зону, а хоча б 0,3! Що ж, розмалювавши детально на папері перший тур, рельєф та розташування риби стало відчутніше. Здається, не було тепер особливої переваги у маститих топ-збірних перед нами. Буріли ми свідомо на холмах біля свалів, кормили зверху і в півводі, вичленювали найкращі плотвині лунки і з ними працювали надалі, використовували блешні 2,3 мм, визначали потрібний горизонт… підтвердився, і ми в авральному порядку перебурювалися на шматках льоду, що залишилися. Я до того ж зробив велику помилку, що в середині туру, коли плотва зовсім затихла (а я про це пізно дізнався), погребував йоржами і продовжив вичікувати великих плотвиць, які до того негайно ловив. За підсумками ці 200 г і не дозволили мені потрапити в топ-п'ять, і ставши я тільки 8-м. Коли ми порахували, навіть з урахуванням нашого крутого іншого дня (Ізюмський 1-ий, Меєрков 2-ий, Пашко 3-ий, Шувалов 4-ий, я 8-й), де ми стали найкращими серед усіх Збірних, до п'єдесталу нас відокремило аж 6 балів, оскільки лідери не провалилися.
Молодці Дніпро (перші), Чернівці (другі), Запоріжжя (треті)! Заслужень п'єдестал та повага. У личку золото у Зайчика А., срібло у Совік С., а бронза у Коструб А. До речі, дерев'яна медалька за 4 місце у нашого Руслана Ізюмського! Молодця! Пусть вона його тільки підштовхне до нових звершень!
Хотів би відверто подякувати всім учасникам Flagman-Чемпіонату України, суддівському колективу на чолі з Шевченком Олександром, спонсорам – компанії Флагман та АМК Рем Буд, оргкомітет в особі Бацулі Валерія, Левченка Віталія, Новгородського Дениса та всіх, хто був причетний до цього свята! PS З гарного. Збірна Харківської області – хоч і молодий, але, на мою думку, дуже перспективний колектив, якому Зайко, Щевича, Стадниченка, Левченка, Корзенкова та інших метрів блешні хоча б на тиждень у тренери-консультанти. Майже на кожному турнірі наш другий тур помітно кращий за перший, цього разу ми взагалі виграли другий день, хоч і працювати є ще над чим. І почну, мабуть, із себе. Завдяки гарній атмосфері, правильним людям у Напрямі та менеджерському таланту Заєць Сергія ми ростемо як команда. Це чудово! Надіюсь, наше перше золото (три срібла вже було) на ЧУ чи КУ близько. Дякую, коллеги, і Вам щиро за увагу!