"З тіні". Ні слова про вампірів і потойбічні сили. З тіні за нашими приманками виходять хижаки, радуючи своїми впевненими клюванням. При цьому цілком можливо, що в інших місцях на нас чекає тиша та порожнеча. Цього літа я ще раз переконався, що тініста прохолода – часом найкраще місце для риболовлі.

З деяких причин цього разу на рибалку мені дісталося потрапити, якраз, в обідню пору. Сонце, штиль… І якщо сам я готовий якийсь час боротися зі спекою та активювати, то хижака змусити це робити не в змозі. Легкий і приємний компроміс швидко знайшовся - риба знайшлася на прибережних ділянках під деревами, що нависають. Іноді у тінь потрапляв навіть човен. Результатом я був приємно здивований. Десяток мірних окунів спіймалося за якихось 20 хвилин із двох точок, а слідом завітали й два щучки. Як воно водиться у прикладах, інші місця не відповідали.

Мала місце й інша, ще більш феєрична рибалка. Цього разу на воду я вийшов по нормальному – рано-вранці. При цьому згадані ділянки під деревами та кущами (про тіні не кажу, бо сонце до ладу ще не встало) одразу почали видавати щук та окунів. Що запам'яталося, риба ловилася через клювання: один промах, один збитий. До десятої ранку, коли сонце нахабніло до ручки і загрожувало спопелити все на своєму шляху, я спіймав шість щук (від 0,6 до 1,2 кг) і вісім окунів (100-200 гр). По тих місцях це успіх, адже бувало куди сумнішим. Зрозуміло, що весь улов стався з тіні. Явними фаворитами тієї риболовлі стали Megabite Fatty Minnow 70SP , Booby 50F та Deep Cheep 40SP . Після там і продовження.

Висновок простий: літня тінь на річці - ще одне уловисте місце, яке в жодному разі не можна залишати без уваги. Навіть трава на стрімкому березі може привернути увагу хижака (у тому числі й великого). У тінистій прохолоді літньої флори мені зустрічався як голавль, і щука з окунем. Останні два види мене цікавили особливо. Слід зазначити, що нерідко тіниста прохолода ставала ключовим місцем, де траплялася риба. Майже два десятки червнево-липневих рибалок на річці продемонстрували, що приблизно у двох із трьох випадків на прибережну тінь можна було робити ставку. Так і вчинив.
Напевно, саме при облові локальних тінистих ділянок особливу роль відіграють снасті та техніка закидання. Якщо на перекаті точність і дальність - річ відносна, в корчах промах при закиданні може бути компенсований активністю хижака, то навряд чи вдасться виманити рибу на відкритий простір з приємної тіні, якщо не вкласти воблер (іншими приманками я не користувався) досить точно. До речі, філігранного кастингу не потрібно. Потрапляння з точністю до метра цілком згодиться. Оскільки ніхто не чекає (я не чекаю) зручного положення човна для комфортного закидання, реально відразу засадити приманку в гущавину гілок. На цьому я свого часу руку набив достатньо, та й цього сезону встиг «проредити» гілки, що окремо стирчать. Але викладав уроки.

Воблер застряг над водою? Чи не біда. Вже не раз цього літа приманку, що приводилася разом з оббитим листям (це коли виходило її зірвати з гілки) атакувала риба. Бувало нерідко, закидав на берег (не спеціально, звісно), а потім акуратно смикував, щоб воблер плюхнувся з висоти – окунь та голавлики були в захваті. А ось коли трійники надійно встромлялися в гілки, а від моїх поту відчепити трясся весь кущ, у воду летіли сухі гілки, клювань (чи дивно!?) не було. Загалом, краще максимально близько потрапляти в саму глибину укриттів, що нависають, і щоб воблер опинявся у воді, а не на дереві. Оптимальна глибина: півтора-два метри.

Мені здається, що швидше за все хижак стоїть у самих чагарниках і тіні. Побачивши видобуток, він здатний себе трохи напружити і подолати пару метрів. Оскільки ми говоримо найчастіше про літо та сонячну погоду, то напевно апетит хижаків не найкращий. Отже, женуться за приманкою, що далеко йде юркою, вирішаться мало хто. Ось тут і потрібно мати класну снасть і точно кидати. Як дитина в тирі, я отримую задоволення, точно укладаючи приманку в намічену точку (особливо, якщо відразу йде клювання). І як прагматичний дорослий, не засмучуюсь, коли доводиться таки підпливати і виплутувати снасть із кущів.
Природно, далеко не всі кущі і не завжди можуть явити успіх. При деяких розкладах хижак взагалі полює на мілководді, забивається в траву, займає позицію на брівці або чатує на дрібниці в коряжнику. Але не в тінистій прохолоді! Приймаємо як даність і включаємо інші плани та схеми лову. На річках, зокрема малих, безперечною перевагою є наявність активної риби майже в будь-який, навіть безкльовий час. І в тіні прибережної рослинності таких екземплярів зустріти найшвидше.
Перепони, що нависли над водою, найефективніше працюють у сонячні дні, особливо в полуденний час. І навіть зараз хижак не в змозі відмовитися від правильної приманки та проводки. У цьому контексті немає вирішального значення анімація, оскільки найчастіше атака відбувається або відразу падінні, або перших оборотах котушки. Зазвичай, вийшовши приманкою за межі тіні кілька метрів, я просто вимотую снасть, щоб знову відправити її в тінисту прохолоду.

Найпростіше крапки під деревами облавлювати кренками (летять ті точніше і далі), але є моменти, коли потрібна якраз пауза в проводці, щоб хижак зорієнтувався і наважився. Нічого більш виразного, ніж мінноу та легкий ними твічінг, у цьому випадку я не придумав. Dandy 70SP, LB Minnow 60SP, Fatty Minnow 70SP – найвдаліші з мого арсеналу міношки.
Випадки упіймання риби під тінню дерев і кущів при загальному безкльвові зовсім не поодинокі. Впевнений, кожному є що згадати. До того ж часто на тінистій ділянці плюсом зустрічаються корчі та невелика течія. Якщо так, то місце взагалі супер цікаве. Власне, навряд чи дізнаєшся, тінь чи щось інше залучили хижака, але це не так важливо. Головне – ми знаємо місце та як там ловити.

Літнього сонячного настрою, але тінистої прохолодної риболовлі!